logo
Основи кредитного ризику

1.2 Аналіз та методи оцінювання кредитного ризику

кредитний ризик управління банк

Аналіз та оцінювання величини ризиків у банку має здійснюватися або підтверджуватися незалежною службою - підрозділом з ризик-менеджменту банківської установи, який має ресурси, повноваження та досвід, достатній для оцінювання ризиків, тестування ефективності заходів з управління ними та надання рекомендацій щодо здійснення відповідних коригуючих дій.

Основними критеріями оцінювання кредитного ризику є його якісний та кількісний аналізи. Якісний аналіз кредитного ризику (Ідентифікація ризику) полягає у виявленні причин та сфер його виникнення. При цьому слід давати чітку класифікацію та характеристику кожного з кредитних ризиків, а також приймати рішення щодо наслідків дії їхніх конкретних проявів. Кількісний аналіз полягає у визначенні рівня кредитних ризиків банку. Серед підходів до визначення кредитних ризиків можна виділити визначення як абсолютними (сума збитків від наданого та неповерненого кредиту), так і відносними величинами (відношення суми збитків за неповерненими кредитами до загального обсягу кредитного портфеля, до валюти балансу тощо).

Кількісний аналіз кредитного ризику полягає в оцінці кредитоспроможності позичальника і спирається на низку методів, серед яких коефіцієнтний метод, метод експертних оцінок, статистичні методи тощо.

Метод фінансових коефіцієнтів полягає у розрахунку груп відносних показників, які характеризують підприємство з огляду на стан його ліквідності, рентабельності, ділової активності та фінансової стійкості, і порівнянні їх із нормативними (критеріальними) значеннями. Слід зазначити, що аналіз за коефіцієнтним методом ускладнюється внаслідок відсутності форм урахування звязків між окремими коефіцієнтами, їх відносної автономності, відмінностей у рівнях критеріальних значень, непорівнюваності та різноспрямованості, що ускладнює виявлення загальних тенденцій. Так, не завжди можна зробити однозначний висновок про те, наскільки кредитоспроможним є позичальник, оскільки значення одних його коефіцієнтів відповідають нормативним, а значення інших -- ні.

Статистичний метод, який використовується для обчислення очікуваної тривалості кожної роботи і проекту в цілому та полягає у тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення збитків аналізуються всі статистичні дані, що стосуються результативності здійснення банком розглянутих операцій;

До статистичних методів оцінки кредитного ризику можна віднести метод дискримінантного аналізу, який дає змогу розбивати позичальників на класи. Наприклад, за допомогою цього методу можна побудувати класифікаційні моделі для прогнозування результатів кредитної угоди (чи виконає позичальник умови). У міжнародній банківській практиці найбільш відомі: модель Альтмана, дискримінантна модель Дж. Таффлера, модель Г. Спрінгейта, які використовуються для прогнозування банкрутства підприємства, і модель нагляду за кредитами Чессера. Проте дані моделі не адаптовані до вітчизняної економіки і не враховують специфіку діяльності українських підприємств.Крім того, статистичні методи оцінки кредитного ризику потребують значних масивів даних і витрат часу.

Тому, найбільш поширеним методом оцінки рівня кредитного ризику є метод експертних оцінок, який передбачає обробку й аналіз результатів опитування експертів щодо ймовірності настання небажаної події, яка може призвести до збитків банку за кредитною операцією або кредитним портфелем у цілому. Одним із наочних прикладів оцінки кредитного ризику експертним методом є рейтингові методики оцінки кредитоспроможності позичальника, що використовуються вітчизняними банками.

Аналіз ризиків - це безперервний процес, який повинен враховувати:

- зміни внутрішніх та зовнішніх умов діяльності банку;

- нові банківські продукти, послуги, процеси;

- плани на майбутнє.

Таким чином, аналіз кредитних ризиків має охоплювати всі продукти, послуги та процеси банку, повязані з кредитуванням, і передбачати як якісне оцінювання відповідних ризиків, так і оцінювання їх кількісних параметрів (у разі можливості). Керівництво банку має знати результати аналізу ризиків кредитної діяльності та враховувати їх у своїй роботі.

У результаті аналізу кредитних ризиків можна отримати висновок, що ризики банку не відповідають або перестали відповідати обраним параметрам кредитної діяльності. Може також виявитися, що організаційна структура і механізми контролю банку не узгоджуються зі змінами в параметрах ризиків. Тому управління ризиками має супроводжуватися переглядом завдань, обраної стратегії, розробленої організаційної структури та механізмів контролю.

Національний банк України з метою реалізації функції банківського нагляду здійснює постійний контроль за рівнем банківських ризиків у цілому та кредитного ризику зокрема. Вітчизняна практика банківського нагляду для оцінки сукупного кредитного ризику банку використовує «Систему оцінки ризиків», що затверджена постановою Правління Національного банку України від 15 березня 2004 р. № 104.юю Для ефективного використання системи оцінки ризиків наглядовці мають враховувати як поточний стан банку, так і фактори, які можуть вказувати на зростання ризиків. Згідно із системою оцінки ризиків існує чотири основних компоненти визначення параметрів ризику банку [2]:

- кількість ризику;

- якість управління ризиком;

- сукупний ризик;

- напрям ризику.

У ході інспектування збирається інформація щодо: існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази ,складу портфелів активів, стану обслуговування заборгованості, достатності формування резервів банку під можливі втрати за активними операціями, рівня комплектації і кваліфікації кадрів, зважаючи на обсяг та складність активних операцій банку тощо. На підставі отриманих відомостей про вищевказані та інші характеристики кредитної діяльності банку інспектори оцінюють експертним шляхом кількість кредитного ризику (незначна, помірна, значна) та якість управління ним (висока, потребує вдосконалення, низька). Цей підхід дає змогу визначити існуючі та потенційні проблеми і своєчасно вжити необхідних заходів щодо мінімізації збитків банку від кредитної діяльності.