16. Процес оцінювання кредитного ризику
Оскільки між кожною парою контрагентів складаються власні відносини, які не повторюються і не можуть бути виміряні точно, то процес оцінювання кредитного ризику досить складно піддається формалізації. Кредитний ризик має певні особливості, котрі повинен брати до уваги менеджмент банку в процесі управління.
По-перше, оцінка кредитного ризику містить більше суб'єктивізму порівняно з іншими фінансовими ризиками, зокрема ціновими. Адже ризик зміни валютного курсу чи відсоткової ставки оцінюється всіма учасниками ринку, а не одним банком. Це дозволяє в процесі аналізу цих ризиків покладатися не лише на власну думку, але й зважати на сигнали з ринку. Тож сама економічна сутність цінових ризиків сприяє формуванню об'єктивних уявлень про їхній рівень. Стосовно кредитного ризику такої можливості немає, тому кредитний ризик має індивідуальний характер, пов'язаний з кожним конкретним позичальником. Крім того, елемент суб'єктивізму містить й оцінка фінансового стану та моральних якостей позичальника, що здійснюється кредитором. Оцінка рівня кредитного ризику одного і того самого позичальника може відрізнятися від банку до банку.
Друга особливість випливає з попередньої і полягає у тому, що для аналізу кредитного ризику не можуть бути застосовані методи статистики чи теорії ймовірності, широко використовувані для оцінки інших ризиків. Як відомо, ці методи спрямовано на виявлення статистичних закономірностей, під якими розуміють повторюваність, послідовність і порядок у масових процесах. Але кредитний ризик унаслідок переважання індивідуальної складової погано описується поняттям статистичної сукупності, тому в процесі оцінювання кредитного ризику перевагу слід віддавати не статистичним прийомам, а індивідуальній роботі з позичальником. Про це свідчить і досвід зарубіжних банкірів, які для визначення кредитного ризику широко користуються такими прийомами, як індивідуальні бесіди з потенційним позичальником, відвідування підприємства, фундаментальний аналіз загального стану галузі, в якій працює позичальник.
Отже, з теоретичного погляду для оцінки кожного окремого кредитного ризику має бути застосована спеціально створена для цього методика, яка б дозволяла врахувати всі особливості конкретного позичальника. Звичайно, на практиці реалізувати такий підхід досить складно, та і не завжди доцільно. Крім того, певні характеристики позичальника, наприклад його моральні якості чи репутація, котрі вказують на наміри відносно повернення кредиту, не можуть бути виміряні кількісно. Тому в процесі аналізу застосовують певні формалізовані процедури та методики, що дозволяють оцінити основні параметри платоспроможності позичальника, абстрагуючись від другорядних. Хоча інколи саме другорядні з погляду кредитора чинники, на які він своєчасно не звернув уваги, стають причиною підвищення кредитного ризику.
По-третє, кредитні ризики тією чи іншою мірою супроводжують всі активні (а не лише кредитні) операції банку, тому потреба в оцінці кредитного ризику виникає в банку постійно. До того ж власне кредитні операції супроводжуються не лише кредитним, а й іншими ризиками: відсотковим — за надання кредиту під плаваючу ставку, інфляційним — за видачі довгострокового кредиту під фіксовану ставку, валютним — за надання позички в іноземній валюті та ін. Отже, в процесі управління слід чітко відрізняти кредитний ризик, пов'язаний з неповерненням основної суми боргу та процентів, від інших видів ризику, бо до них застосовуються різні методи управління.
Таким чином, проблема зниження кредитного ризику банку суттєво залежить від досконалості застосовуваних банком методів його оцінювання. Ці методи можуть бути уніфіковані лише до певної міри, адже кожен банк має власну клієнтуру, свій сегмент ринку, галузеву специфіку, конкретні можливості. Обрані банком методики мають максимально враховувати ці особливості та втілювати диференційований підхід до оцінки кредитного ризику, адже показники, за якими оцінюється діяльність одних позичальників, можуть бути зовсім неприйнятними для інших. Проте мінімальний рівень уніфікації методики оцінювання кредитного ризику є необхідним, адже це допомагає банкам розробити власну систему підтримки управлінських рішень з надання позичок і забезпечує заданий рівень якості кредитного портфеля банку.
Пошук оптимального співвідношення між уніфікацією та диференціацією у підходах до оцінки кредитного ризику здійснюється й у вітчизняній банківській практиці. Диференціація забезпечується через кредитну політику, яку кожен банк формує з огляду на свою стратегію та на власний розсуд, а уніфікація — через методику аналізу, розроблену НБУ для формування резерву під кредитні ризики.
Yandex.RTB R-A-252273-3
- 1. Визначання кредитоспроможності та фінансового стану позичальника
- 2. Визначення дохідності кредитного портфеля
- 3. Гарантія , поручительство
- 4. Ефективність управління кредитним портфелем банку
- 5. Застава майна (іпотека, застава рухомого майна -заклад, застава цп, дорогоцінних металів )
- 6. Кредитний договір
- 8. Моніторинг кредитного процесу
- 9. Непрямі кредити:а)авальний;б)акцептний
- 10. Погашення позики та % ,згідно з кредитним договором
- 11. Поняття кредитного процесу та його стадії. Аналіз та попередній відбір заявок
- 12. Поняття кредитного ризику та його структура
- 13. Порядок розрахунку резерву за кредитними операціями:1)оцінка фін.Стану позичальника( клас аб вгд);2)стан обслуговування позичальником кред.Заборгованості( добре, слабке… чкр)
- 14. Проблемні кредити і заходи щодо реструктуризації простроченої заборгованості
- 15. Процедура надання позики, види позичкових рахунків
- 16. Процес оцінювання кредитного ризику
- 17. Прямі кредити:а)кредитна лінія;б)контокорентний;в)овердрафт ний;г)дисконтний;д)іпотечний;е)консорціумний
- 18. Страхування відповідальності позичальника
- 19. Структурування кредиту. Відсоткова ставка та фактори її диференціації
- 20. Сутність та класифікація банківських кредитів( класифікація)
- 3.За економічними суб’єктами-позичальниками: фо і юо
- 21. Управління кредитним ризиком
- 22. Управління кредитними операціями банку (кредитний портфель,нормативи)
- 23. Форми забезпечення .Забезпечені та незабезпечені кредити
- 24. Формування резерву за кредитними операціями
- 25. Формування та використання резервів під прострочені та сумнівні щодо отримання доходи за активними операціями