2.2 Кредитна політика «ВТБ Банку» щодо управління ризиками

Банк здійснює внутрішній контроль і впровадження комплексної системи управління ризиками відповідно до процедур оцінки і управління фінансовими ризиками в рамках банківської Групи ВТБ група ВТБ - міжнародна фінансова група російського походження, в яку входять дочірні структури в Росії, країнах СНД, Європи, Азії і Африки..

Система управління ризиками покликана забезпечити ранню ідентифікацію, оцінку, обмеження ризиків, що приймаються Банком, контроль їх обсягу і структури.

Політика Банку в сфері ризик-менеджменту ризик-менеджмент - система управління ризиками, що включає в себе стратегію та тактику управління та спрямована надосягнення основних бізнес-цілей банку. направлена на формування повномасштабної і цілісної системи управління ризиками, адекватної характеру і масштабам діяльності Банку, профілю ризиків, що приймаються, і відповідає потребам подальшого розвитку бізнесу Банку.

Управління ризиками здійснюється відповідно до внутрішніх регламентних документів (положень, регламентів, процедур, методик тощо) та забезпечується шляхом інтегрування процесу управління ризиками в загальну технологію проведення операцій у Банку, створення адекватної системи моніторингу ризиків на всіх рівнях.

Однією з основних задач політику правління ризиками є сприяння досягненню оптимального співвідношення між ризиками, що приймаються, і прибутковістю банківських операцій.

Система лімітів з обмеження ризиків. У межах Групи ВТБ встановлюється єдина система організації лімітування ризиків, що охоплює всі банки Групи ВТБ. Встановлення лімітів виступає одним із основних методів управління ризиками Банку. Формування систем лімітів спрямовано на обмеження й контроль ризиків, прийнятих Банком у цілому, з метою мінімізації рівня можливих втрат, забезпечення захисту інтересів акціонерів тощо. Система лімітів ризиків містить у собі ліміти повноважень колегіальних органів / посадових осіб. Делегування повноважень щодо прийняття кредитного ризику визначається внутрішніми нормативними і організаційно-розпорядчими документами Банку. Види лімітів, порядок їхнього встановлення, обліку й контролю, процедури взаємодії регулюються внутрішніми нормативними/організаційно-розпорядчими документами Банку з дотриманням норм національного законодавства (табл. 2.4) й стандартів Групи ВТБ.

Таблиця 2.4

Аналіз показників діяльності банків згідно з нормативами НБУ

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента Н7 визначається як співвідношення суми всіх вимог та позабалансових зобовязань щодо цього контрагента до регулятивного капіталу банку, яке не повинно перевищувати 25 %.

Н7=Зс/РК1*100%

де Зс - сукупна заборгованість та фінансові зобовязання банку щодо одного контрагента.

РК1 - регулятивний капітал банку, не відкоригований на суму перевищення нормативів Н7 та Н9 [10].

Детальніше розглянемо показники банку щодо цього нормативу на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Дані показника максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента за відповідні роки.

Даний показник зменшився на 1,09 за 2010 рік, що є позитивним явищем, але різко зріс протягом 2011 року на 7,34%. Також перевищив нормативне значення на 2,21%, що є негативною тенденцією. Якщо значення Н7 для окремого контрагента перевищує нормативне, банку все ж дозволяється надавати кредити та здійснювати вкладення в боргові цінні папери в обсягах, що перевищують Н7, компенсуючи це виключенням із загального обсягу забезпечень кредитів або суму безумовного забезпечення та грошового покриття їхніх вкладень в боргові ЦП. Проте якщо навіть після використання таких пільг значення Н7 перевищує нормативне, банк зобовязаний коригувати регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

В той час, як норматив Н7 обмежує концентрацію ризику за окремим контрагентом, норматив великих кредитних ризиків Н8 лімітує загальну суму сконцентрованих кредитних ризиків. При цьому, великі кредитні ризики визначаються як всі вимоги і позабалансові зобовязання наданих щодо одного або групи повязаних контрагентів, що дорівнюють або перевищують 10 % регулятивного капіталу (рис. 2.2).

Н8=Зв/РК*100%

де Зв - сукупна заборгованість та фінанансові зобовязання банку за всіма великими кредитними ризиками, наданими банком щодо всіх контрагентів (або групи повязаних контрагентів).

РК- регулятивний капітал банку, відкоригований на суму перевищення нормативів Н7 та Н9, розраховується за такою формулою:

РК = РК1 - СпН7(6) - СпН9(7)

Рис. 2.2. Показники нормативу великих кредитних ризиків станом на І квартал 2010-2012 рр.

Протягом 2010 року показник трохи зменшився на 4%, але суттєво зріс на 84,47% на 01.01.2012. Що не є негативним результатом, адже до допустимого значення > 800% не підвищився. В разі перевищення цього ліміту, але до 12-кратної межі, норматив адекватності платоспроможності Н2 встановлюється на подвійному рівні, тобто у розмірах 20, 24 або 30 % в залежності від пройденого строку з дня отримання ліцензії. В разі перевищення значення Н8 12-кратної межі, Н2 має дорівнювати 30, 36 або 45 %.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру Н9, встановлюється з метою обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами. Такі операції можуть проводитися на пільгових для інсайдерів умовах та загрожувати стабільній діяльності банку. Нормативом Н9 вимагається, щоб співвідношення суми вимог та позабалансових зобовязань щодо одного інсайдера до статутного капіталу банку було не більше 5 %.

Н9=Зін/СТ*100%

де Зін - сукупна заборгованість та фінансові зобовязання банку щодо одного інсайдера.

СТ - статутний капітал банку.

Розглянемо дані нормативу максимального розміру кредитів ПАТ «ВТБ Банк» на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Показники нормативу максимального розміру кредитів.

Даний показник зменшувався протягом усього періоду на 0,16% відносно 2010 і на 0,01% відносно 2011 року. Значення ПАТ «ВТБ Банк» за досліджуваний період не перевищують нормативне значення >5%, що є позитивним результатом. В разі перевищення банком нормативу Н9 він зобовязаний скорегувати регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) обмежує сукупну суму всіх вимог до інсайдерів та зобовязань, виданих банком щодо всіх інсайдерів. Нормативом Н10 встановлюється максимальне значення співвідношення сукупних вимог та позабалансових зобовязань щодо усіх інсайдерів до статутного капіталу банку у розмірі 30 %.

Н10=СЗін/СТ*100%

де СЗін - сукупна заборгованість та фінансові зобовязання банку щодо всіх інсайдерів.

Рис. 2.4. Дані нормативу максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам.

Відбувся різке зниження показника в двічі протягом 2010 року до положення 0,38%, а потім різке зростання на 0,25% станом на 01.01.2012. Проте показники є мінімальними і далекими від нормативного значення 30%, що є позитивним явищем.

Профільними комітетами Банку, до компетенції яких відносяться питання управління ризиками, виступають комітет з управління активами та пасивами (КУАП), кредитний комітет банку, малий кредитний комітет головного офісу, комітет з кредитних ризиків роздрібного бізнесу та кредитні комітети відділень.

Департамент контролю банківських ризиків є самостійним структурним підрозділом банку, до основних завдань якого відносяться:

- розробка систем управління банківськими ризиками, що виникають у діяльності Банку та участь у якості координатора в їх реалізації.

- розробка і реалізація системи роботи банку із забезпеченням (заставним майном) за кредитними операціями;

- розробка і реалізація системи управління проблемними активами банку, координація роботи щодо їх погашення;

- організація єдиної комплексної інтегрованої оцінки ризиків банку;

- розробка і реалізація методологічної бази по напрямках, які входять до компетенції департаменту.

Директор департаменту ризиків є членом Правління, КУАП та Кредитного комітету Банку. До складу Департаменту входять наступні підрозділи: управління контролю кредитних ризиків; управління контролю операційних та ринкових ризиків; управління роздрібних кредитних ризиків; управління оцінки та моніторингу застав; правління по роботі з проблемними активами; відділи/сектори контролю кредитних ризиків (філії типу «А» та «В»).

У Банку реалізуються, зокрема, наступні принципи управління ризиками:

- наявність та періодичний перегляд політик, положень, методик, регламентів, інструкцій та інших внутрішніх нормативних документів щодо обмеження, контролю й управління кредитним, валютним, процентним та ціновим ризиками, а також ризиком ліквідності та операційними ризиками;

- основними елементами системи (процесу) управління ризиками у Банку є регулярні процедури ідентифікації (виявлення) ризиків, оцінки й моніторингу їх величин, контролю за відповідністю їх рівня прийнятним значенням (толерантність) та впровадження заходів щодо зниження їх рівня, нейтралізації, уникнення ризиків;

- функції та повноваження з управління ризиками чітко сформульовані й розподілені між колегіальними органами та структурними підрозділами Банку;

- принцип незалежності підрозділу ризик-менеджменту;

- принцип ієрархії повноважень і колегіальності прийняття рішень за операціями, які повязані з підвищеним рівнем ризиків;

- дотримання порядку контролю в Групі ВТБ кредитних ризиків із великими та загальними великими корпоративними клієнтами;

- моніторинг кредитних операцій щодо виникнень факторів кредитного ризику;

- включення у сферу контролю за ризиками всіх категорій наявних контрагентів (фінансові інститути, корпоративні клієнти, клієнти малого бізнесу, фізичні особи) та видів операцій, з диференціацією підходів при оцінці ризиків по них залежно від їхньої специфіки;

- уніфікація підходів щодо вимог, запропонованих до забезпечення зобовязань контрагентів, моніторингу стану й зміни вартості майна, що перебуває в забезпеченні, визначення пріоритетних предметів застави, впровадження системи коефіцієнтів ліквідності щодо окремих видів забезпечення;

- встановлення лімітів кредитування, що визначають допустимі параметри й умови прийнятності кредитного ризику на клієнтів / групи повязаних позичальників;

- здійснення контролю за виконанням обовязкових нормативів, встановлених Національним банком України щодо максимального розміру кредитного ризику на одного клієнта/групу повязаних позичальників;

- закріплення безпосередньої відповідальності за управління операційними ризиками у своїй діяльності (в т.ч. підпорядкованій діяльності) за кожним структурним підрозділом Банку, закріплення за підрозділом ризик-менеджменту відповідальності за впровадження системи управління операційними ризиками; надання відповідним колегіальним органам банку, головному банку звітності з ризиків відповідно до встановлених форм і строків.

Завдяки вдалій кредитный політиці ПАТ «ВТБ Банк» станом на 01.01.2012 має такі досягення [20]:

Проблемна заборгованість в складі потрфеля банку зменшилась з 11,2% до 9,6%, покриття кредитів сформованими по кредитними резервами зменшилось з 15,0% до 14,4%. Обсяг кредитного портфеля банків субєктам господарської діяльності зріс за рік на 14,3%, портфеля цінних паперів - на 5,0%. Обсяг кредитного портфеля фізичним особам станом на 01.01.2012 зменшився на 6,4%.