Поняття, підстави виникнення та реєстрація бюджетних (небюджетних та фінансових бюджетних) зобов’язань.

Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є (ст. 46 БКУ):

1. встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

2. затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів;

3. взяття бюджетних зобов'язань;

4. отримання товарів, робіт і послуг;

5. здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань;

6. використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;

7. повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Бюджетне зобов’язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому» (п. 7 ст. 2 БКУ)

Зобов’язання згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України 2003 р. визначається як «правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки» (ст. 11 ЦКУ).

• В Господарському кодексі України (ГПУ) такі зобов’язання визначаються як майново-господарські зобов’язання (ст.173 ч.2).

• В Україні господарські зобов’язання які передбачають обов’язок одного з суб’єктів сплатити грошові кошти також мають назву грошових (ст.197-198 ГКУ).

• Стаття 174 ГПУ визначає підстави виникнення господарських зобов'язань. Вони можуть виникати:

  • безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

  • з акту управління господарською діяльністю;

  • з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

  • внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

  • у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Зобов’язання, на підставі яких виникають бюджетні зобов’язання, можна, класифікувати в залежності від визначеності фінансового зобов’язання на такі види:

1) визначені, такі, в яких чітко окреслений розмір грошового (фінансового) зобов’язання, яке настає в разі виконання свого обов’язку кредитором (часто іменують фінансовими, що не вірно):

цивільно-правові зобов’язання (в тому числі майново-господарські договірні зобов’язання - ст. 175, 179 ГКУ), що випливають з цивільно-правових договорів установи (щодо товарів, послуг тощо) і не пов’язані з питаннями державної закупівлі;

• публічні зобов’язання, що виникають на підставі договорів державної закупівлі товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів;

• зобов’язання, що виникають на підставі актів органів держави, органів місцевого самоврядування (щодо виплати субсидії, допомог тощо);

• зобов’язання, що виникають на підставі рішень суду щодо звернення стягнення на майно установи (зобов’язання щодо виплат неустойки за невиконання зобов’язання по договору тощо);

• зобов’язання, що виникають на підставі рішень суду щодо звернення стягнення на кошти держави (зобов’язання щодо виплати компенсації, відшкодування шкоди тощо);

• зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами – громадянами (договори з керівниками дитячих будинків сімейного типу тощо). Такі зобов’язання господарськими не визначаються (ст.175 ГКУ);

- інше.

2) Прості, такі, в яких розмір фінансового зобов’язання відсутній і залежить від обсягу одержаних послуг (нарахованої суми зобов’язання):

- публічно-правові зобов’язання (ст.178 ГКУ; ст.633 ЦКУ), що виникають з публічно-правових договорів установи (щодо одержання послуг з водо-, тепло- та енергопостачання; водовідведення та обслуговування каналізаційних систем; щодо поштових послуг, у тому числі забезпечення поштовими марками; щодо телекомунікаційних послуг (за винятком послуг мобільного зв'язку та Інтернет-послуг); послуг залізничного та інших видів транспорту, тощо);

- зобов’язання, що випливають з трудових договорів (контрактів), зокрема щодо виплати заробітної плати, нарахувань на заробітну плату, допомог, витрат на службові відрядження тощо).

- зобов’язання щодо виплати стипендій;

- зобов’язання, що виникають в зв’язку з договорами по підготовці кадрів вищими навчальними закладами I-IV рівнів акредитації; професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів у державних професійно-технічних навчальних закладах;

- податкові зобов’язання організації та її працівників, сплата яких покладається на роботодавця та зобов’язання щодо сплати інших обов’язкових платежів (внески до державних страхових фондів тощо) та інших виплат до бюджету (повернення кредитних коштів);

- інші.

Державні закупівлі за рахунок бюджетних коштів здійснюються відповідно до:

• Закону України “Про здійснення державних закупівель” від 1 червня 2010 рок № 2289-VI

• Постанови Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2006 № 1404 «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти»

• Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі (ст. 49):

• 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

• 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

• 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Бюджетно-правовий характер зобов’язальні відносини набувають лише у випадку поширення на них імперативного впливу фінансово-правових норм.

Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України його положення не регулюють бюджетні правовідносини, а тому,

• зобов’язальні відносини, що виникають на підставі договорів цивільно-правового характеру не є бюджетними за суттю,

• зобов’язальні відносини можуть називатися бюджетними лише якщо вони виникають на підставі бюджетно-правових норм, а ті відносини, які виникають, наприклад, в порядку укладення договорів між організацією, яка є розпорядником бюджетних коштів та іншим суб’єктом господарювання не підлягають бюджетно-правовому регулюванню, оскільки мають приватноправовий характер.

Можна виділити такі основні принципи інституту бюджетних зобов’язань, що закріплені в бюджетному законодавстві:

• строковості - будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення на протязі його дії (ст. 23 ч. 1 БКУ);

• прийняття відповідно до встановлених бюджетних повноважень - розпорядники бюджетних коштів вступають в бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а також без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (ч.5, 6 ст. 51 БКУ);

• заборони прийняття зобов’язань понад межі встановлених повноважень – «будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України не вважаються бюджетними зобов'язаннями» (БКУ ст.51 ч.6);

• компетенційності - бюджетні зобов’язання виникають лише на підставі зобов’язань, прийнятих організаціями, що наділені статусом розпорядника або одержувача бюджетних коштів та (БКУ ст.51, ч.6);

• жорсткості меж асигнувань:

  • А) право на збільшення зобов’язань виникає лише за умови збільшення лімітів бюджетних асигнувань;

  • Б) обов’язок зменшити обсяг зобов’язань виникає у зв’язку зі зменшенням лімітів бюджетних асигнувань (Постанова КМУ № 228 від 28.02.2002 р.);

• раціональності - Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями у поточному році.

• економності – бюджетні установи повинні брати зобов'язання, виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів, якщо інше не передбачено законодавством;

• реєстрації – бюджетні установи, що є розпорядниками бюджетних коштів «за умови взяття зобов'язання протягом 3 робочих днів з дати його виникнення подають до відповідного органу Державного казначейства України Реєстр зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття зобов'язання».

• є підставою виникнення фінансових зобов’язань – «у ході виконання умов одного зобов'язання можуть виникати декілька фінансових зобов'язань у різні періоди часу, які реєструються в органах Державного казначейства України» ;

• контролю – Державне казначейство здійснює контроль бюджетних повноважень при прийнятті зобов’язань РБК;

• відповідальності – «відповідальність за взяті зобов'язання, їх зміст, правильність оформлення та достовірність інформації, уключеної до реєстрів, своєчасність реєстрації зобов'язань та фінансових зобов'язань несуть розпорядники бюджетних коштів»;

недопущення звернення стягнення на бюджет – безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунок погашення зобов'язань бюджетних установ, взятих понад обсяг бюджетних асигнувань, не допускається.

Види бюджетних зобов’язань:

а) боргові бюджетні зобов’язання (з фінансування боргу);

б) видаткові бюджетні зобов’язання (здійснення видатків);

В) в сфері бюджетного кредитування (здійснення кредитування).

Не зважаючи на те, що Бюджетний кодекс України забороняє взяття бюджетних зобов’язань понад обсяг встановлених бюджетних призначень, в підзаконних актах бюджетного законодавства і на практиці в Україні вже досить вагомо устоявся такий термін як

«небюджетне зобов’язання».

Правові засади:

• Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів (ч. 4 ст.48 БКУ).

• Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства.

• Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.

• Такі зобовязання Держказначейством реєструються як небюджетні зобов’язання

• Якщо у організації на кінець бюджетного року є небюджетні зобов’язання інформація держказначейством передається до правоохоронних органів.