Правовий режим внесків до централізованих позабюджетних цільових фондів.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. № 2464,
сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на небюджетні рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.
ЗАКОН УКРАЇНИПро Державний бюджет України на 2012 рік Стаття 15. Кошти державних цільових фондів обслуговуються органами Державної казначейської служби України.
Пенсійному фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щокварталу подавати Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті, Міністерству фінансів України та Державній казначейській службі України звіти про виконання кошторисів відповідних фондів у порядку та терміни, встановлені Міністерством фінансів України.
Нормативно-правові акти, що регулюють відносини,
пов’язані із збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
- Закон України від 08.07.2010 № 2464-VІ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”;
- постанова Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 “Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язковедержавне соціальне страхування”;
- постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 178 “Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб”;
- постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 № 233 “Про затвердження Порядку проведення Пенсійним фондом України та його територіальними органами планових та позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.
Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування –
консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Правовий механізм єдиного внеску передбачений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464 від 08.07.2010 р., який набув чинності з 01.01.2011 р. (далі закон №2464) .
Правові засади:
Участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у визначених Законом №2464 випадках є обов’язковою (ст.4) чи добровільною на підставі укладеного договору (ст.10).
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування, податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно Законом №2464 та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить Закону № 2464.
1) Учасники правовідносин з єдиного внеску
Пенсійний фонд України – уповноважена особа у сфері справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Система органів ПФУ – ПФУ та його територіальні органи – управління ПФУ у районах, у містах, у районах у містах.
Функції органів ПФУ:
а) облік платників єдиного внеску здійснюється згідно Постанові ПФУ від 27.09.2010 № 21-6 «Про затвердження Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Обліку підлягають платники єдиного внеску (страхувальники та застраховані особи): - юридичні особи та фізичні особи - підприємці, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»; - відокремлені підрозділи юридичних осіб; - платники єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».
Взяття на облік та зняття з обліку платників здійснюється територіальними органами ПФУ.
Застрахованим особам видається єдине для всіх видів соціального страхування посвідчення
б) збір та ведення обліку страхових коштів та
в) здійснення контролю повноти та своєчасності сплати страхових коштів:
Постановою ПФУ від 27.09.2010 р. № 21-5 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка визначає:
1) процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
2) процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України;
3) процедуру стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.
Постановою ПФУ від 08.10.2010 р. № 22-7 затверджено Порядок розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв платників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який визначає:
а) процедуру подання та розгляду органами Пенсійного фонду України заяв платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при узгодженні ними вимог про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.
б) процедуру оскарження рішень про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
в) процедуру подання та розгляду скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою статті 25 Закону;
г) ведення Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою від 08.10.2010 р. № 22-1 ПФУ затвердив Положення про Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, яким встановлюється порядок формування даних Державного реєстру, зберігання та використання інформації Державного реєстру; форма індивідуальних відомостей про застраховану особу;
д) виконує інші функції, передбачені законодавством, що регулює єдиний внесок
Страхувальники (роботодавці та інші особи, які відповідно до ЗУ №2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок) [п.1 ч.1 ст.4]
1) підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
2) фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця);
3) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
4) дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;
5) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини.
Застраховані особи (п.п. 2 - 14 ч.1 ст.4 ЗУ №2464)
працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють:
на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини;
у фізичних осіб - підприємців на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством; у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту);
фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців);
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;
громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України); громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), розташованих на території України;
особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді;
працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі;
військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу;
батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності;
особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
3) База нарахування єдиного внеску визначається в межах її максимальної величини та мінімального страхового внеску:
а) максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок;
б) мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
База нарахування єдиного внеску диференційована залежно від категорії платника
4) Розмір єдиного внеску – відсоток до бази нарахування – диференційований для кожної категорії платника єдиного внеску залежно від класу професійного ризику виробництва у ч.ч.1 – 14 ст.8 Закону №2464.
5) Пропорції розподілу єдиного внеску – суми єдиного внеску розподіляються за чотирма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску - у відсотках, визначених у ч.ч. 15 - 26 ст.8 Закону №2464.
6. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску
Єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті України, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.
Обчислення єдиного внеску здійснюється платником самостійно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
7. Строк сплати єдиного внеску
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
8. Базовий звітний період
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, - календарний рік.
9. Звітність та інші документи (бухгалтерські та інші) на підтвердження сплати єдиного внеску (Постанова ПФУ від 08.10.2010 р. № 22-2 )
Збори на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій
Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій в основному регулюєтьсяЗаконом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР, законом про державний бюджет на відповідний рік та Порядком сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.98 р. № 1740. Наведемо інформацію в табличній формі.
- Проблеми сучасного визначення предмета та методу фінансового права.
- 1) Чи тільки грошові відносини?
- 2. Хто є суб’єктами фінансової діяльності: лише держава чи й інші суб’єкти?
- Принципи фінансового права.
- Система фінансового права та система фінансового законодавства, їх співвідношення.
- 1. Ієрархічне розшарування актів, що мають характер (дію) закону, надання законодавчого пріоритету одних перед іншими (кодекси, спеціальні фінансові закони, загальні закони, декрети кму).
- 2. Щодо кожного інституту фінансового права законом встановлюється особлива система джерел законодавства.
- Дія норм фінансового права та конкуренція фінансово-правових приписів, співвідношення законності та доцільності у фінансовому праві
- Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин, проблема представництва у фінансовому праві.
- Фінансова система, її склад.
- 1.2. Фонди цільового призначення (позабюджетні)
- 2.2. Місцевий кредит (місцеві запозичення, позики)
- 2. Децентралізовані фінанси:
- 2.1. Місцеві бюджети;
- Співвідношення понять «публічний фонд коштів», «бюджет» і «казна».
- Сучасне поняття публічного фонду коштів.
- Фінансово-правовий статус юридичних осіб публічного права та бюджетних установ і режим їх фондів коштів.
- Методи та форми мобілізації фінансових ресурсів до публічних фондів коштів.
- Податкове право як підгалузь фінансового права.
- Правова природа, економічна суть, поняття, функції та юридичні ознаки податку і збору.
- Принципи податкового права та система законодавства про податки і збори. Реформування податкової системи.
- 3) Закони:
- 5) Укази Президента України:
- 8) Накази Державної митної служби:
- Дія норм податкового права (в часі, просторі та за колом осіб).
- Суб’єкти податкових правовідносин.
- Реєстр платників податків. Представництво в податкових відносинах.
- Податковий обов’язок, податкове зобов’язання та податковий борг.
- Адміністративне оскарження сум податкового зобов’язання (боргу).
- Класифікація податків і зборів, що входять до загальної системи оподаткування.
- Непрямі податки: правова природа та особливості правового регулювання.
- Поняття та види прямих податків, розмежування їх на загальнодержавні та місцеві.
- [Ред.]Види податків
- [Ред.]Найпоширеніші зразки
- Проблеми усунення подвійного оподаткування.
- Основні елементи оподаткування податком на доходи з фізичних осіб.
- Основні елементи оподаткування податком на прибуток підприємств.
- Актуальні питання оподаткування окремими прямими податками.
- Бюджетне право як підгалузь фінансового права, його предмет, система та джерела.
- 1) За змістом:
- 2) За часом дії:
- 3) За характером:
- Сучасне поняття та проблеми суб’єктивного бюджетного права. Суб’єкти бюджетного права.
- Бюджетний устрій та бюджетна система
- Проблеми правового регулювання бюджетного циклу та стадій бюджетного процесу.
- Методи здійснення публічних видатків і проблеми співвідношення постатейного (бюджетно-кошторисного) та програмно-цільового фінансування.
- Система розпорядників бюджетних коштів і місце в ній системи органів прокуратури України.
- Поняття, підстави виникнення та реєстрація бюджетних (небюджетних та фінансових бюджетних) зобов’язань.
- Проблеми державних закупівель і цільового витрачання бюджетних коштів.
- Бюджетне кредитування.
- Правова природа боргових зобов’язань, які випливають з публічного кредиту.
- 1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
- Правове регулювання бюджетних запозичень.
- Поняття, склад, види і форми державного внутрішнього боргу України.
- Управління державним зовнішнім та внутрішнім боргом України.
- 1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
- Правове регулювання муніципального боргу в Україні.
- Правове регулювання відносин з надання кредитів, за рахунок коштів державних (муніципальних) запозичень.
- Особливості правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів.
- Правовий режим внесків до централізованих позабюджетних цільових фондів.
- Правове забезпечення діяльності Пенсійного фонду України, стан та тенденції її удосконалення.
- Правове регулювання організації та діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
- Правові основи діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
- Правовий режим Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
- Правові питання діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
- Фінансовий контроль як вид фінансової діяльності держави.
- Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами, проте фінансовий контроль супроводжує усі стадії управління публічними і приватними фінансами.
- Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою частиною якої він є
- Міжнародно-правові стандарти організації державного фінансового контролю.
- Види, методи, форми та заходи фінансового контролю в сучасних умовах.
- Органи фінансового контролю, їх компетенція.
- Суб’єкти загального фінансового контролю, їх компетенція.
- Повноваження органів спеціалізованого фінансового контролю.
- Відомчий та внутрішньо-господарський (внутрішній) фінансовий контроль.
- Муніципальний та громадський фінансовий контроль.
- Методи фінансового контролю
- Правові основи взаємодії правоохоронних органів з органами, що здійснюють фінансовий контроль
- 1) Наказ Державної податкової адміністрації України
- 3) Постанова Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 р. N 39
- 4) Наказ ГоловКру України, дпа України
- Роль прокуратури України в забезпеченні законності учасниками фінансових правовідносин та в сфері фінансового контролю
- Фінансова відповідальність є об’єднанням різних видів інституціональної фінансово-правової відповідальності (бюджетної, податкової, валютної, розрахункової тощо).
- Загальні:
- Спеціальні:
- Фінансові правопорушення як підстава притягнення до фінансово-правової відповідальності.
- Система фінансово-кредитних організацій України, державне регулювання їх діяльності.
- Банківське право в системі права України. Фінансово-правовий інститут регулювання банківської діяльності.
- Законодавство про банки і банківську діяльність в Україні.
- 1. Конституція України.
- 3. Укази Президента України:
- 4. Постанови Кабінету Міністрів України:
- 1) Універсальні
- 2) Спеціалізовані:
- 1) Відкритого акціонерного товариства
- 2) Кооперативного банку (центральні та місцеві кооперативні банки)
- Правове регулювання, поняття та види банківських операцій.
- Правові основи та актуальні питання банківського кредитування.
- 1) Закон України: “Про банки і банківську діяльність” (ст. 49):
- 2) Господарський кодекс України:
- 3) Про затвердження Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України: Постанова Правління Національного банку України від 13 липня 2010 року № 327
- Фінансово-правові аспекти інституту банківського рахунка.
- Види банківських рахунків та захист інтересів клієнтів банків від порушення договору банківського рахунку.
- Правовий режим банківської таємниці.
- Особливості правового регулювання розрахункових відносин.
- Правове регулювання грошового обігу.