Муніципальний та громадський фінансовий контроль.
Муніципальний фінансовий контроль — вид недержавного фінансового контролю, який полягає в організації та здійсненні контролю за формуванням, розподілом і використанням коштів місцевого бюджету і комунального майна. Об'єктами контролю є підприємства, установи, організації, які сплачують платежі до місцевого бюджету, отримують і використовують його кошти, управляють комунальним майном, або якщо майно перебуває у них у повному господарському віданні. Суб'єктами є місцеві ради, їх виконавчі органи, створювані органами місцевого самоврядування контрольні комісії.
Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять. Серед основних суб’єктів громадянського контролю, які повинні представляти інтереси суспільства, можна назвати: 1. Парламентські структури; 2. Політичні партії та громадські об’єднання; 3. Засоби масової інформації; 4. Судові інстанції різноманітного рівня; 5. Незалежні аналітичні центри й установи та інші неурядові інституції. Суспільство має активно залучатися до здійснення громадянського контролю. Громадянський фінансовий контроль необхідний для реалізації громадянами України своїх конституційних прав і свобод у здійсненні громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності. Громадський контроль - це організаційно оформлена діяльність громадян України з контролю за відповідністю діяльності об'єктів громадського контролю нормам Конституції України, законів України, інших актів законодавства та за дотриманням ними державної дисципліни. Об'єктами громадського контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, їх посадові особи, суб'єкти господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності. Під державною дисципліною в цьому законі розуміється точне і неухильне дотримання об'єктами громадського контролю посадових обов'язків, встановлених законодавством правил поведінки, діяльності, стосунків, а також своєчасне і у повному обсязі виконання ними державних завдань і зобов'язань. Суб'єкти громадського контролю - всеукраїнські громадські об'єднання, їх структурні підрозділи, метою діяльності яких є організація громадського контролю. Правовою базою діяльності громадського контролю є Конституція України та інші акти законодавства, прийняті відповідно до нього. Основними принципами громадського контролю є: 1) визнання пріоритету прав і свобод людини та громадянина; 2) соціальна справедливість і гуманізм; 3) законність; 4) гласність діяльності громадського контролю; 5) взаємна відповідальність держави, її органів і громадянина. Основними завданнями громадського контролю є: 1) організація розгляду заяв, звернень, пропозицій громадян, зацікавлених в наданні їм допомоги органами громадського контролю; 2) сприяння недопущенню або усуненню раніше допущених порушень Конституції України, законів України, інших актів законодавства, державної дисципліни об'єктами громадського контролю; 3) визначення суспільної оцінки порушень або безпеки, обумовлених здійснюваною чи запланованою діяльністю об'єктів громадського контролю; 4) активна участь у підвищенні правової освіти населення; 5) розвиток у громадян почуття відповідальності за стан всього суспільства. Суб'єкти громадського контролю беруть участь у визначенні основних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини, її соціальний захист. Суб'єкти громадського контролю набувають право власності на кошти та інше майно, передане їм засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвувань та на інших підставах, не заборонених законами України. Суб'єкти громадського контролю у встановленому законодавством порядку ведуть оперативний та бухгалтерський облік, подають звітність до податкових органів. Позбавлення суб'єктів громадського контролю права власності, а також права користування переданим їм майном можливе лише за рішенням суду. Фінансування витрат на проведення поточного контролю здійснюється за рахунок коштів суб'єкта громадського контролю. Ефективнiсть громадського фінансового контролю залежить вiд правильної його органiзацiй та розподілу ролей, компетенції суб’єктів фінансового права. Він є логічним продовженням i завершенням державного управлiння фінансами. Громадський фінансовий контроль здійснюється уповноваженими на те органами. Органами фінансового контролю є органи, що спеціально створюються для здійснення контрольних функцій. Органи громадського фінансового контролю здійснюють контроль за виконанням державних завдань, контроль за економічним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, контроль за зберіганням державної власності та веде боротьбу з безгосподарністю, марнотратством і надмірностями. Значення громадського фінансового контролю полягає в тому , що при його здійсненні перевіряється дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування. Громадський фінансовий контроль слугує важливим способом забезпечення законності та доцільності здійснюваної фінансової діяльності. Отже, громадський фінансовий контроль – це діяльність громадських органів, яка полягає у перевірці обґрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві. Вище зазначений контроль здійснює стеження за функціонуванням будь-якого об’єкта управління в частині утворення, розподілу та використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності , виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному використання майна та коштів, розширеному відтворенні виробництва, задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб, та удосконалення управління економікою. Громадський контроль в загальному плані здійснює перевірку фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству . Він здійснюється з боку суспільства, яке об’єднується в різноманітні громадські організації, оскільки створення і використання фондів коштів , які є фінансовими ресурсами, здійснюється під впливом різних , як об’єктивних так і суб’єктивних факторів. Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі особи на основі добровільності і безоплатності. Парламентський фінансовий контроль має здійснюватися за трьома основними напрямками – вдосконалення законодавства про фінансовий контроль, створення організаційних умов функціонування органу парламентського фінансового контролю, запровадження сукупності дій і засобів кадрової роботи, яка б підвищувала якісний рівень роботи. Об'єднання громадян — це добровільне громадське формування людей, створене на основі спільності інтересів для реалізації своїх прав і свобод. До громадських об'єднань можна віднести політичні партії, соціально-економічні і соціально-культурні об'єднання, масові громадянські рухи, асоціації, релігійні організації тощо. Основними з них є політична партія і громадська організація. Політична партія — добровільне об'єднання людей, що виражають волю певних соціальних груп, які прагнуть домогтися або утримати державну владу, впливають на політику держави відповідно до програми і статуту своєї діяльності. Громадська організація — добровільне об'єднання людей, створене ними для досягнення особистих і громадянських цілей, що діє на засадах самоорганізації, самоврядування, самооплати (спілки, товариства, групи, об'єднання, не засновані урядом або міждержавною угодою). Наприклад, профспілки — громадські організації, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Профспілки створюються без безпосереднього дозволу на засадах вільного вибору їх членів. Професійна спілка (профспілка) - це добровільна громадська організація, що поєднує працівників, зв'язаних загальними інтересами по виду своєї діяльності, як у виробничій, так і в невиробничій сферах, для захисту трудових і соціально-економічних прав і інтересів своїх членів. Статтею 244 Кзпп України профспілкам надано право брати участь у рішенні питань розподілу і використання матеріальних і фінансових ресурсів. Профспілка затверджує кошторис витрат фондів підприємства після їхнього обговорення і схвалення трудовими колективами і визначає розміри премій і інших видів заохочення, матеріальної допомоги і винагороди за підсумками роботи. залучати працівників до керування підприємствами, установами й організаціями. Громадські організації, такі як партії, рухи, профспілкові організації тощо, можуть здійснювати фінансовий контроль за ефективним і правильним розподілом і використанням фондів грошових коштів, за діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, перевірці законності їх фінансової діяльності. Отже з вище сказаного можна зробити висновок, що громадський фінансовий контроль - це контроль громадян за фінансовою діяльністю держави. Кожний громадянин повинен мати право на ознайомлення , наприклад з процесом складання і виконання бюджету, який формується переважно за рахунок доходів юридичних і фізичних осіб. Контрольні функції громадян реалізуються також через виборчу систему – обираючи певні партії чи окремих депутатів , виборці обирають чи відкидають і певну фінансову політику.
Yandex.RTB R-A-252273-3
- Проблеми сучасного визначення предмета та методу фінансового права.
- 1) Чи тільки грошові відносини?
- 2. Хто є суб’єктами фінансової діяльності: лише держава чи й інші суб’єкти?
- Принципи фінансового права.
- Система фінансового права та система фінансового законодавства, їх співвідношення.
- 1. Ієрархічне розшарування актів, що мають характер (дію) закону, надання законодавчого пріоритету одних перед іншими (кодекси, спеціальні фінансові закони, загальні закони, декрети кму).
- 2. Щодо кожного інституту фінансового права законом встановлюється особлива система джерел законодавства.
- Дія норм фінансового права та конкуренція фінансово-правових приписів, співвідношення законності та доцільності у фінансовому праві
- Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин, проблема представництва у фінансовому праві.
- Фінансова система, її склад.
- 1.2. Фонди цільового призначення (позабюджетні)
- 2.2. Місцевий кредит (місцеві запозичення, позики)
- 2. Децентралізовані фінанси:
- 2.1. Місцеві бюджети;
- Співвідношення понять «публічний фонд коштів», «бюджет» і «казна».
- Сучасне поняття публічного фонду коштів.
- Фінансово-правовий статус юридичних осіб публічного права та бюджетних установ і режим їх фондів коштів.
- Методи та форми мобілізації фінансових ресурсів до публічних фондів коштів.
- Податкове право як підгалузь фінансового права.
- Правова природа, економічна суть, поняття, функції та юридичні ознаки податку і збору.
- Принципи податкового права та система законодавства про податки і збори. Реформування податкової системи.
- 3) Закони:
- 5) Укази Президента України:
- 8) Накази Державної митної служби:
- Дія норм податкового права (в часі, просторі та за колом осіб).
- Суб’єкти податкових правовідносин.
- Реєстр платників податків. Представництво в податкових відносинах.
- Податковий обов’язок, податкове зобов’язання та податковий борг.
- Адміністративне оскарження сум податкового зобов’язання (боргу).
- Класифікація податків і зборів, що входять до загальної системи оподаткування.
- Непрямі податки: правова природа та особливості правового регулювання.
- Поняття та види прямих податків, розмежування їх на загальнодержавні та місцеві.
- [Ред.]Види податків
- [Ред.]Найпоширеніші зразки
- Проблеми усунення подвійного оподаткування.
- Основні елементи оподаткування податком на доходи з фізичних осіб.
- Основні елементи оподаткування податком на прибуток підприємств.
- Актуальні питання оподаткування окремими прямими податками.
- Бюджетне право як підгалузь фінансового права, його предмет, система та джерела.
- 1) За змістом:
- 2) За часом дії:
- 3) За характером:
- Сучасне поняття та проблеми суб’єктивного бюджетного права. Суб’єкти бюджетного права.
- Бюджетний устрій та бюджетна система
- Проблеми правового регулювання бюджетного циклу та стадій бюджетного процесу.
- Методи здійснення публічних видатків і проблеми співвідношення постатейного (бюджетно-кошторисного) та програмно-цільового фінансування.
- Система розпорядників бюджетних коштів і місце в ній системи органів прокуратури України.
- Поняття, підстави виникнення та реєстрація бюджетних (небюджетних та фінансових бюджетних) зобов’язань.
- Проблеми державних закупівель і цільового витрачання бюджетних коштів.
- Бюджетне кредитування.
- Правова природа боргових зобов’язань, які випливають з публічного кредиту.
- 1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
- Правове регулювання бюджетних запозичень.
- Поняття, склад, види і форми державного внутрішнього боргу України.
- Управління державним зовнішнім та внутрішнім боргом України.
- 1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
- Правове регулювання муніципального боргу в Україні.
- Правове регулювання відносин з надання кредитів, за рахунок коштів державних (муніципальних) запозичень.
- Особливості правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів.
- Правовий режим внесків до централізованих позабюджетних цільових фондів.
- Правове забезпечення діяльності Пенсійного фонду України, стан та тенденції її удосконалення.
- Правове регулювання організації та діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
- Правові основи діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
- Правовий режим Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
- Правові питання діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
- Фінансовий контроль як вид фінансової діяльності держави.
- Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами, проте фінансовий контроль супроводжує усі стадії управління публічними і приватними фінансами.
- Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою частиною якої він є
- Міжнародно-правові стандарти організації державного фінансового контролю.
- Види, методи, форми та заходи фінансового контролю в сучасних умовах.
- Органи фінансового контролю, їх компетенція.
- Суб’єкти загального фінансового контролю, їх компетенція.
- Повноваження органів спеціалізованого фінансового контролю.
- Відомчий та внутрішньо-господарський (внутрішній) фінансовий контроль.
- Муніципальний та громадський фінансовий контроль.
- Методи фінансового контролю
- Правові основи взаємодії правоохоронних органів з органами, що здійснюють фінансовий контроль
- 1) Наказ Державної податкової адміністрації України
- 3) Постанова Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 р. N 39
- 4) Наказ ГоловКру України, дпа України
- Роль прокуратури України в забезпеченні законності учасниками фінансових правовідносин та в сфері фінансового контролю
- Фінансова відповідальність є об’єднанням різних видів інституціональної фінансово-правової відповідальності (бюджетної, податкової, валютної, розрахункової тощо).
- Загальні:
- Спеціальні:
- Фінансові правопорушення як підстава притягнення до фінансово-правової відповідальності.
- Система фінансово-кредитних організацій України, державне регулювання їх діяльності.
- Банківське право в системі права України. Фінансово-правовий інститут регулювання банківської діяльності.
- Законодавство про банки і банківську діяльність в Україні.
- 1. Конституція України.
- 3. Укази Президента України:
- 4. Постанови Кабінету Міністрів України:
- 1) Універсальні
- 2) Спеціалізовані:
- 1) Відкритого акціонерного товариства
- 2) Кооперативного банку (центральні та місцеві кооперативні банки)
- Правове регулювання, поняття та види банківських операцій.
- Правові основи та актуальні питання банківського кредитування.
- 1) Закон України: “Про банки і банківську діяльність” (ст. 49):
- 2) Господарський кодекс України:
- 3) Про затвердження Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України: Постанова Правління Національного банку України від 13 липня 2010 року № 327
- Фінансово-правові аспекти інституту банківського рахунка.
- Види банківських рахунків та захист інтересів клієнтів банків від порушення договору банківського рахунку.
- Правовий режим банківської таємниці.
- Особливості правового регулювання розрахункових відносин.
- Правове регулювання грошового обігу.