1. Сутність ціни Визначення ціни

Кожного дня людина має справу з різ­номанітними цінами. Для того щоб жи­ти, треба споживати продукти харчування, мати одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчи­ми товарами. Всі вони мають купівельну ціну, яку треба сплати­ти, щоб придбати такі товари.

Квартирна плата також є ціною за послугу, яку надає власник житла. Якщо людина наймається на роботу, то їй за послуги пра­ці виплачують заробітну плату, яка є ціною товару робоча сила.

Ціною є проценти за кредит, орендна плата власнику землі. Сировинні матеріали, основні засоби виробництва також реалі­зуються за купівельними цінами.

Отже, на ринку товарів існує безліч цін. Ще не так давно ціну визначали як грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо,— це втілена і уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю суспільне необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь-якої споживної вартості за на­явних суспільне нормальних умов виробництва і середнього в цьо­му суспільстві рівня вмілості та інтенсивності праці.

Однак в практиці трапляються такі випадки, коли вартість одного товару (тобто затрати суспільне необхідного робочого ча­су) перевищує вартість іншого, але ринкова ціна його менша. Це пояснюється співвідношенням попиту і пропозиції на товари. У на­шому прикладі ціна другого товару більш висока через те, що попит на нього перевищує пропозицію, а отже, ціна вища від вар­тості. Існують ще й інші фактори, не пов'язані з вартістю, але впливають на ціну товару.

Отже, ціна є грошовим вираженням вартості товару лише в тому випадку, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а ін­шими причинами. Тому потрібне більш універсальне визначення ціни: ціна — це грошова сума, яку одержують за конкретний то­вар. Величина ж грошової суми залежить від багатьох факторів, які будуть розглянуті в наступному параграфі.

Неспроможність ціноутворення в умовах адміністративно – командної економіки

В умовах адміністративно-командної економіки ціноутворення ігнорувало об'єктивні економічні закони ринкової економіки, мало, як правило, відбиток суб'­єктивізму і волюнтаризму. Насамперед це виявилось у відриві цін багатьох товарів від їхньої суспільне необхідної вартості, що призводило до необгрунтованої збитковос-

184

ті виробництва, зростання дотацій у цінах виробника і споживача.

Ціни не були вільними, тобто розміри їх залежали переважно від “команд зверху”, вони ігнорували попит і пропозицію. А тому ціни перестали давати об'єктивну характеристику стану економі­ки, втратили роль економічних орієнтирів її розвитку. Отже, від­сутність вільних цін породжувала економіку кривих дзеркал, що не давало змоги ефективно регулювати виробництво, більш повно задовольняти потреби населення.

Значною мірою у ціноутворенні переважали перерозподільні процеси. Ціни носили, як правило, затратний характер і не сприя­ли ресурсозбереженню.

Штучне зниження або збільшення цін державою, жорсткий контроль за ними підривало інтереси як виробників, так і покуп­ців, негативно позначалось на економіці. Оскільки підприємства не мали права змінювати ціни на товар, вони ухилялись від ви­робництва нерентабельних виробів (через низькі ціни) і збільшу­вали випуск високоприбуткової продукції.

Час переконливо довів, що в умовах адміністративно-команд­ної економіки ніякі реформи ціноутворення не дають позитивних результатів. Необхідний перехід до ринкової економіки.