2. Фондова біржа Поняття, суб'єкти і класифікація

Організаційну форму ринку, на якому здійснюється торгівля цінними папера­ми-акціями, облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами, пов'язаними з рухом .кредитних ресурсів і валютних цінностей, називають фон­довою біржею.

На відміну від товарних бірж, що регулюють рух товарів, фон­дова біржа забезпечує рух капіталу, адже цінні папери — не що інакше, як різні форми його еквіваленту. Прискорення руху капі­талу сприяє підвищенню ефективності економіки, що здійснює фондова біржа.

Фондова, біржа сприяє придбанню на певних умовах і на пев­ний строк вільних грошей, залученню коштів за рахунок випуску і продажу акцій, облігацій і спрямування їх на технічне оновлен­ня підприємства, його переорієнтацію на випуск продукції, яка має найвищий попит. Біржа може сприяти переливу капіталу з однієї галузі в іншу, а завдяки державному регулюванню цих про­цесів він може спрямовуватись у ті соціальне важливі сфери, які найбільш його потребують.

Як вторинний ринок цінних паперів фондова біржа сприяє здійсненню переходу фондових цінностей від одного суб'єкта до іншого. На первинному ринку цінності емітуються, тобто випуска-

145

ються в обіг і поширюються серед інвесторів. В окремих випадках на біржах можуть розповсюджуватися цінні папери.

Емітентами цінних паперів можуть бути юридичні особи, дер­жава, державні органи, органи місцевої адміністрації, підприєм­ства, іноземні юридичні особи.

Громадяни або юридичні особи, що купують цінні папери від свого імені та за свій рахунок, є інвесторами. Ними можуть бути також іноземці громадяни та юридичні особи. Ще один учасник ринку цінних паперів—інвестиційний інститут, якому надається право юридичної особи, що дає йому можливість виконувати функ­ції посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультан­та, інвестиційної компанії, інвестиційного фонду. Інвестиційні ком­панії можуть займатися організацією випуску цінних паперів ta видачею гарантій щодо розміщенню їх на користь третім особам, вкладати кошти у цінні папери від свого імені та за свій рахунок, у тому числі через котування цінних паперів, за якими інвестицій­на компанія зобов'язується їх продавати і купувати.

Класифікувати біржі можна за різними критеріями. Виходячи з організаційної структури виділяють два основних типи біржі:

публічно-правові заклади і організовані у вигляді приватних ком­паній та асоціацій, що мають найрізноманітніші конкретні юри­дичні форми (акціонерні товариства, асоціації, змішані підприєм­ства).

Регулювання фондової біржі з боку держави у різних країнах неоднакове. В Англії і США біржі самостійні в своїй діяльності та у формах організації. Уряд формально не втручається у справи фондових бірж. Проте, в США, наприклад, всі угоди, здійснені згідно з рішеннями біржі, не повинні суперечити законам країни.

Особливий вид регулювання застосовується у Швеції, де біржа є акціонерним підприємством, але 50 відсотків її капіталу нале­жать уряду.

У Німеччині керівництво всією діяльністю бірж покладено на їхні управління. Членів правління вибирають з осіб, допущених до здійснення операцій на біржі. Одночасно федеральне міністерство фінансів має право здійснювати контроль за деякими сторонами біржової діяльності, зокрема, за строковими угодами. Певні права використовують уряди земель, особливо при визначенні порядку виборів правління, встановленні податків з біржових доходів тощо.

У групі так званих “нових індустріальних країн”, до яких належать азіатські: Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Малайзія, Таїланд і латиноамериканські: Бразилія, Мексика, Аргентина — фондові біржі являють собою, як правило, державні інститути або приватні організації, що перебувають під контролем центральної адміністрації.

146

Залежно від структури володіння акціями розрізняють англо-американську і континентально-західноєвропейську моделі. Перша характеризується тим, що контрольні пакети акцій порівняно неве­ликі. Основна маса акцій вільно обертається на ринку. В другій, навпаки, на ринку обертається відносно небагато акцій. При пер­шій моделі є реальна можливість скупити значну кількість акцій і сформувати контрольний пакет у чиїхось руках. При другій моде­лі перехід компанії в інші руки неможливий, якщо Її власник не захоче цього зробити.

Фондова біржа є некомерційною організацією, не переслідує мети одержання власного прибутку, заснована на самоокупності, не виплачує доходів від своєї діяльності своїм членам. Фінансова діяльність фондової біржі може здійснюватися за рахунок прода­жу акцій фондової біржі, які дають право бути її членами, регу­лярних (як правило, щорічних) членських внесків членів фондової біржі, біржових зборів з кожної угоди, що здійснена на фондовій біржі.

Функціонування біржі нерозривно пов'язано з системою посе­редництва і таких її суб'єктів, як посередники. Останні поділяю­ться на маклерів, брокерів, ділерів або джоберів. Які між ними відмінності?

Для бірж, яким більшою мірою притаманні риси публічно-пра­вового закладу, найбільш поширеним типом посередника є маклер. Маклером називають посередника, який виконує свої функції, як правило, не маючи права здійснювати угоди за власний рахунок і брати на себе обов'язки контрагента. На біржах, що організовані у формі асоціацій і акціонерних підприємств, більш типовими по­середниками є ділери або джобери, які здійснюють операції за власний рахунок, а допомагають їм реальні посередники — бро­кери.