82.Розвиток валютного законодавства України. Характеристика сучасного валютного законодавства.

Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є.

1. Уже Законом України "Про банки і банківську діяльність", ухваленому 1991 p., були сформовані деякі правові норми щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні:

• установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті (ст. 50);

• дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових органах; зобов'язано НБУ організувати накопичення та зберігання золотовалютних резервів (ст. 8).

Це були перші кроки до перетворення НБУ в центральний орган валютного регулювання країни, що започаткували перший етап розбудови валютної системи.

2) В 1992 р. приєднання до Статей Угоди МВФ;

3) 19 лютого 1993 р. Кабінет Міністрів прийняв Декрет "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", яким було проголошено курс на лібералізацію валютного ринку, запровадження дійового механізму валютного регулювання і контролю:

• остаточно визначено статус українського карбованця як єдиного законного платіжного засобу, установлено порядок визначення валютного курсу карбованця за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку,

• визначені загальні принципи валютного регулювання і контролю та покладено його організацію на НБУ, передбачено відповідальність резидентів за порушення норм валютного законодавства тощо.

На виконання положень указаного Декрету було вдвічі знижено норму обов'язкового продажу державі валютної виручки експортерами - зі 100% за завищеним офіційним курсом до 50% за більш реальним ринковим курсом.

Це сприяло помітній активізації валютного ринку - за кілька місяців пропозиція долара на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) зросла майже в 10 разів. У квітні 1993 р. розпочалися торги з німецької марки та російського рубля.

Щоб стримати зростання темпів інфляції та витрат на оплату "критичного імпорту", Кабінет Міністрів України 9 серпня 1993 р. видав розпорядження про директивну фіксацію курсу карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля.

4) жовтень 1994 р. – перехід від множинного до уніфікованого валютного курсу;

5) з 1995 року впроваджено керований плаваючий курс („валютний коридор”)

6) вересень 1996 року – прийняття зобов’язань за ст. VІІ Статуту МВФ щодо конвертації за поточнии операциями;

7) з 2000 року впроваджено „плаваючий курс”.

Декрет встановлює такі основні правила:

1) що будь-яке використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави має леально здійснюватися виключно згідно з індивідуальною ліцензією НБУ.

Вищезазначене правило не застосовується:

• до пересилання іноземної валюти в межах України комерційним банком чи фінансовою установою, які мають Генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій,

• на фізичних осіб які мають право продавати (резиденти і нерезиденти) та купувати (резиденти) іноземну валюту, які мають справу з уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ;

2) будь-яке пересилання (трансфер) іноземної валюти за межі України потребує інствідуальної ліцензії НБУ. Встановлений вичерпний список винятків з цього правила;

3) у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки;

4) наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі;

5) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України