Фінансова відповідальність є об’єднанням різних видів інституціональної фінансово-правової відповідальності (бюджетної, податкової, валютної, розрахункової тощо);

Фінансово-правову відповідальність розглядають як комплекс видів юридичної відповідальності. Комплексний підхід до понять: податкове правопорушення, бюджетне правопорушення, за вчинення яких настають різні види юридичної відповідальності, не можна переносити на інститут відповідальності

Конституційний Суд України в Рішенні від 30 травня 2001 р. № 7-рп/2001 у справі № 1-22/20017 (справа про відповідальність юридичних осіб) відзначив, що в п.22 ч.1 ст. 92 Конституції України безпосередньо не встановлено види юридичної відповідальності.

В цьому рішенні згадуються такі окремі види правової відповідальності, як:

- банківська;

- валютна;

- податкова.

Для фінансово-правової відповідальності, як виду юридичної відповідальності притаманні ознаки останньої: - настає лише за правопорушення; - встановлюється державою і пов’язана із застосуванням до правопорушника санкцій правових норм уповноваженими на це суб’єктами; - пов’язана із заподіянням правопорушнику певних негативних наслідків; - реалізується у процесуальній формі. Фінансову відповідальність не потрібно ототожнювати з санкцією правової норми, оскільки:

1) наявність санкцій ще не означає настання відповідальності, бо санкція існує постій­но як елемент правової норми, в тому числі до моменту її реалізації;

2) санкція правової норми відрізняється від відповідальності як за метою, так і за обсягом впливу на відповідного суб’єкта правовідносин;

3) відповідальність виникає і реалізується як у загальних, так і в конкретних правовід­носинах, а санкція – лише в конкретних ситуаціях;

4) санкція не співпадає в часі з моментом виникнення негативної юридичної відпові­даль­ності.

Особливості фінансово-правових санкцій визначаються дією різних факторів:

1) вони в одних випадках можуть застосовуватися на вимогу керівника державного органу, а в інших – в обов’язковому порядку;

2) в більшості випадків застосування фінансово-правової санкції потребує процесу­ального оформлення;

3) фінансово-правові санкції застосовуються через певний проміжок часу після поперед­ження про усунення недоліків і, як правило, на розсуд правозастосовчого органу;

4) реалізація фінансово-правових норм має продовжувальний характер і її припинен­ня залежить, як правило, від активних позитивних дій правопорушника, від його виконавської дисципліни і своєчасності ліквідації недоліків, що існують;

5) для фінансової діяльності держави характерні специфічні методи, до яких можна віднести встановлення обов’язкових платежів, податків, встановлення і стягнення мита, зборів та інше;

6) фінансово-правовим санкціям характерні різноманітні і специфічні види примусу. Санкції, що застосовуються у фінансовому праві, як правило, не знаходять свого застосу­вання (крім штрафу і пені) у будь-якій іншій галузі права. До специфічних видів можна віднести, наприклад, припинення фінансування, відмовлення в прийнятті до фінансуван­ня, обмеження кредитування;

7) фінансово-правові санкції залежно від способів, яким вони слугують правовій охороні, поділяються на правовідновлювальні і каральні.

Оскільки фінансово-правові норми є різновидом соціальних норм, то

фінансово-правова відповідальність має дві форми реалізації:

позитивну правову відповідальність та

негативну правову відповідальність (ретроспективну).

В юридичній літературі фінансово-правову відповідальність визначають як вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні у встановленому законом порядку до порушника фінансово-правових норм особливих заходів державного примусу – фінансово-правових санкцій, пов’язаних з додатковими обтяженнями майнового характеру, а також з накладенням заходів немайнового 9пов’язаного з майновим) характеру.

Види фінансово-правової відповідальності:

• податкова -- (до прийняття Податкового кодексу механізм реалізації відповідальності за податкові правопорушення закріплено в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року (ст. 17), Законі «Про державну податкову службу в Україні»;

• бюджетна – гл. 18 Бюджетного кодексу України; щорічні закони про Державний бюджет;

• банківська – за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності. Закон України „Про банки та банківську діяльність”;

• в сфері розрахунків - за порушення правил здійснення рахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, передбачену Законом «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції від 1 червня 2000 року; порушення Закону „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р.;

• в сфері обігу готівки відповідно № 2346-III та Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року,

• валютна, встановлена Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року (ст. 16), а також іншими актами валютного законодавства.

Але такий єдиний кодифікований акт, який би оформлював основи правового регулювання відносин в сфері публічної фінансової діяльності в Україні відсутній.