54 Тенденції зміни видів і методів фінансового контролю.

Розрізняють фінансовий контроль за сферами правового регулювання:

• Публічний (державний та місцевого самоврядування), врегульований нормами:

• фінансового права

• адміністративного та господарського права (перевірки, що проводяться згідно з положеннями законодавства в сфері державних закупівель, державних інвестицій, корпоративних прав держави)

• кримінально-процесуального права (перевірки, що проводяться на вимогу правоохоронних органів, згідно з КПК України)

• Приватний, що регулюється нормами цивільного та господарського права:

  • Фінансовий контроль власника

  • Фінансовий контроль інвестора

  • Громадський (суспільний) фінансовий контроль (здійснюють  громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації), ОСББ, тощо)

  • Фінансовий контроль споживачів

  • Професійний фінансовий контроль (аудит): незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах

Виділяють такі види державного (публічний) фінансового контролю

за суб’єктами його здійснення:

• Загальний

  • Верховної Ради України

  • Президента України

  • Кабінету Міністрів України

  • Міністерство фінансів України

• Спеціалізований

  • Бюджетний:

• Рахункова палата

• Державна контрольно-ревізійна служба

• Державне казначейство

• Міжвідомчий (наприклад, МОН щодо відомчих вузів)

• Податковий (див. додаток № 8 до Закону «Про Державнй бюджет на 2009 рік):

• Державна податкова служба

• Митна служба

• Банківський:

• Національний банк України

• Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

• В сфері боротьби з легалізацією доходів одержанних злочинним шляхом

• Національний банк України

• Державний фінансовий моніторинг

• Валютний:

• Державна податкова служба

• Митні органи

• Національний банк

• Державна контрольно-ревізійна служба

• В сфері діяльності кредитних спілок: Державний комітет фінансових послуг

• Фінансово-господарський: Державна контрольно-ревізійна служба

• Внутрішньовідомчий

  • Бюджетний

  • Фінансово-господарської діяльності

• Міжвідомчий

  • бюджетний

• Місцевого самоврядування

  • Бюджетний

  • Фінансово-господарський

• Фінансовий контроль держави як власника

  • в сфері державних закупівель,

• Міністерство економіки

• Державна-контрольно-ревізійна служба

• Державний комітет з цінних паперів

• В сфері державних (місцевих) інвестицій та корпоративних прав держави:

  • Фонд державного майна

  • Центральні органи виконавчої влади

Місцеві державні адміністрації

Виділяють такі ланки фінансового контролю залежно від мети його здійснення:

1. Інспектування, що націлене на виявлення порушень фінансової дисципліни та притянення винних до відповідальності. За результатами складається акт. Проводиться за такими методами:

   • Ревізії;

   • Перевірки;

2. Аудит. Аудиторська перевірка спрямована на оцінку достовірності фінансової звітності, глибокий професійний економічний аналіз фінансової діяльності, оцінку фінансової надійності фірми, підприємства, банку, страхової організації чи іншої юридичної особи, що перевіряється, та підготовку відповідного висновку. Має такі різновиди:

   • Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті;

     • Фінансовий аудит,

     • аудит ефективності бюджетної програми

     • аудит відповідності

     • аудит бюджету

   • Приватний аудит. Закон України „Про аудиторську діяльність”

   • Банківський аудит: Закон України „Про банки та банківську діяльність”, Положення про аудиторську перевірку банків, Положення про органи внутрішнього аудиту банку, затверджені НБУ;

3. Моніторинг:

   • Державний фінансовий моніторинг:

     • Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”;

     • Закон України „Про банки та банківську діяльність в Україні” (глава 11);

     • Указ Президента України „Про Положення про Державний комітет фінансового моніторингу України” від 24 грудня 2004 року № 1527/2004;)

     • Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.05.2003 N 189

     • Положення про здійснення фінансового моніторингу учасниками ринку цінних паперів, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 04.10.2005 N 538

     • Інші нормативно-правові акти

   • Моніторинг стану сплати податків та інших обов’язкових платежів

     • Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну комп'ютеризовану систему моніторингу сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)» від 25 серпня 2004 р. N 1113

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті (в окремих випадках – висновки).

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органів державної контрольно-ревізійної служби не проводиться.

Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст..2 Закону „Про ДержКРУ”)

53.Загальні правові засади досить суперечливі:

1. Лімська декларація керівних принципів аудиту держаних фінансів, 1977 р. Її принципи сформовані на засадах державного фінансового контролю і визначають, що він здійснюється у формі внутрішнього фінансового аудиту й у формі зовнішнього фінансового аудиту бюджетних установ.

• Внутрішній фінансовий аудит здійснюють органи виконавчої влади в процесі формування проекту бюджету, виконання затвердженого бюджету і складання звіту про виконаний бюджет.

• Зовнішній державний фінансовий аудит здійснює законодавча (представницька) влада і незалежний орган державного фінансового контролю спеціальної конституційної компетенції (в Україні — Рахункова палата), який дає можливість визначити ступінь достовірності інформації виконавчої влади про виконання бюджету за звітний період

1. Бюджетний кодекс України:

• внутрішній фінансовий контроль та аудит здійснюють розпорядники бюджетних коштів щодо власної організації, і щодо підвідомчих бюджетних установах та одержувачів бюджетних коштів (ст.. 26 БКУ);

• Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою - в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України - відповідно до його повноважень, визначених законом (ст.. 26 БКУ).

В главі 17 БКУ „КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА” про державний фінансовий ауди взагалі не йдеться;

3. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу України”. Йдеться лише про зовнішній державний фінансовий аудит:

• Орагни ДержКРУ здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (ст. 8);

• Державний фінансовий аудит проводиться також Рахунковою палатою у порядку та у спосіб, що визначені законом (ст.2).

Про співвідношення зовнішнього та внутрішнього державного фінансового аудту ічого не сказано.

4. Закон України „Про Рахункову палату України”. Про зовнішній державний фінансовй аудит взагалі не йдеться.

5. Розпоряження Кабінету Міністрів України вiд 24.05.2005  № 158-р „Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю”. Ця Концепція передбачає вирішення питань організації та функціонування державного внутрішнього фінансового контролю в системі органів державного і комунального сектору шляхом:

• визначення понятійної бази державного внутрішнього фінансового контролю;

• проведення аналізу системи державного внутрішнього фінансового контролю;

• визначення основних завдань з реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю;

• визначення стратегічних напрямів та основних етапів розвитку державного внутрішнього фінансового контролю.

За формами фінансовий контроль поділяють на:

1. Попередній (здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень з фінансових питань: на стадії складання, розгляду і затвердження бюджетів, фінансових планів і кошторисів витрат, до укладення договорів державної закупівлі. Його мета – попередження неправильного і нераціонального використання коштів, запобігання порушення законів, перекриття шляхів інших порушень і крадіжок. Методи: аналіз, перевірка)

   • Бюджетний:

• Державне казначейство України,

• головні розпорядники бюджетних коштів

• В сфері державних закупівель:

• Міністерство економіки України;

• Державна-контрольно-ревізійна служба;

2. Поточний (контроль за безпосередньою оперативною фінансовою діяльністю. Провадиться всіма фінансовими й господарськими органами у процесі виконання бюджетів, фінансових планів і кошторисів, сплати податків. Він дає змогу виявити і попередити незаконні витрати, порушення фінансової дисципліни, забезпечити додержання норм витрат, запобігти безгосподарності та непродуктивним витратам. Методи: аналіз, перевірка, обстеження)

• Бюджетний: органи Державного казначейства України

• Податковий: моніторинг, що проводиться органами податкової служби України

3. Наступний (після завершення звітного періоду або фінансового року. Його завданням є перевірка доцільності витрачання державних фінансових ресурсів, законності здійснення фінансових операцій, ефективності витрачання коштів, а в результаті вживаються заходи щодо усунення порушень й притягнення винних до відповідальності. Методи усі, переважно інспектування.)

• бюджетний:

  • Державна контрольно-ревізійна служба

  • контрольно-ревізійні підрозділи міністерств

• Податковий:

• органи податкової служби України

• митні органи

• Банківський:

• Національний банк України;

• Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

• Валютний:

• Національний банк України

• Податкова служба України

• Митні органи

• Державна контрольно-ревізійна служба

• В сфері боротьби з легалізацією:

• Національний банк України

Державний фінансовий моніторинг

Під методом фінансового контролю розуміють засоби, прийоми і способи його здійснення.

За методами фінансовий контроль поділяють на:

1) залежно від мети і завдань, що стоять перед суб’єктом:

• Інспектування: перевірка стану фінансів, об’єктів контролю на місцях:

• ревізії (Інспектування здійснюється органами ДержКРУ у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (ст.2 ЗУ „Про ДерКРУ”)). Порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Проводяться тільки:

• Органами держКРУ;

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Рахункову палату України», вона може проводити не лише перевірки, а й ревізії. Проте, на підзаконному рівні врегульовано лише порядок проведення перевірок.

• перевірки (документальний та фактичний аналіз дотримання підконтрольними установами законодавства, ведення документації, стану обліку і звітності, повноти виконання фінансових зобов’язань, тощо).

Проводяться:

• органами держКРУ в сфері державних закупівель ();

• Рахунковою палатою України (Постанова Колегії Рахункової плалати України „Про затвердження Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів"” від 27.12.2004 „ 28-6);

• контрольно-ревізійними підрозділами міністерств, відомств (мають назву «контрольні заходи» (Порядок здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2002 р. N 685);

• органами Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування (Закон України «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язковедержавне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування»)

• органами Фонду

• органами податкової служби (Закон «Про податкову службу в Україні»);

• митними органами;

• Національним банком України (ст. 63, 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність»);

• органами прокуратури (ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»);

• іншими органами.

• Обстеження, як і перевірка, також охоплює окремі сторони діяльності підпри-ємств, установ, організацій, але на відміну від перевірки проводиться по значно ширшому колу показників. В ході обстежень часто здійснюються опитування, анкетування;

• Спостереження: зводиться пере-важно до загального ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, відомства. Спостереження буває загальним і спеціальним. Як правило, спостереженню передує в часі застосування інших методів фінансового контролю;

• Збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому контролю: здійснюється в сфері державного фінансового моніторингу, податкового моніторингу, інших сферах;

• заслуховування доповідей, інформацій посадових осіб про фінансову діяльність на сесіях органів місцевого самоврядування.

2. Залежно від суб’єкта та належності суб’єктів та обєєєктів фінансового контролю до однієї ієрархчно побудованої системи органів:

• зовнішній (здійснюється загальними та спеціальними органами фінансового контролю);

• внутрішній (здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ державної та комунальної форми власності, а також АРК). Даний вид контролю застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій):

• Постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2002 р. № 685 Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю

• Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 18.11.2003 № 274 Про затвердження Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби з контрольно-ревізійними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів при здійсненні планових та позапланових контрольних заходів

Контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших центральних органів вионанавчої влади здійснюють ревізії згідно з стандартами (порядками), затвердженими ДержКРУ,

3) за підставою проведення фінансового контрою:

• Обов’язковий здійснюється:

а) в силу вимог нормативних актів (наприклад, контроль Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету за підсумками року, що завершився; державний фінансовий аудит виконання бюджетної програми, тощо);

б) за рішенням компетентних органів держави (наприклад, податкової адміністрації з метою з’ясування повноти виконання платниками податків їх фінансових обов’язків перед державою), прокуратури (з метою з’ясування дотримання законності в країні), суду (з метою встановлення істини в ході розгляду конкретної судової справи), тощо.

• Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб’єктів;

4) за об’єктом фінансового контролю, конкретні методи проведення фінансового контролю поділяються на:

А) документальні (ревізії, перевірки):

• Повні (комплексні): перевіряється вся фінансова діяльність підконтрольного об’єкта за якісно цільний період часу в різних сферах;

• Вибіркові: перевірка фінансової діяльності за якийсь певний проміжок часу;

• тематичні (перевірка окремої сфери фінансово-господарської діяльності об’єкта контролю)

Приклад:

(Наказ Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”)

Б) фактичні - перевіряється вся сукупність сторін фінансової діяльності об’єкта перевірки (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво, стан матеріальних і речових складів, перевірка наявності грошей, цінних паперів, документів, тощо).

Сам орган фінансового контролю інвентаризацію не здійснює. Згідно з ст.10 Закону „Про державну контрольно-ревізійну службу України” органи ДержКРУ мають правовимагати від керівників підконтрольних установ, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків.