10.Поняття та склад публічних доходів, динаміка їх змін.

Публічні доходи – це частина національного доходу країни, яка відраховується в результаті розподілу його частини в результаті його розподілу та перерозподілу у власність і розпорядження держави й органів місцевого самоврядування з метою створення централізованих фондів для фінансування їх завдань і функцій.

Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти) (ст.. 2 БКУ)

Розмежування між державним та місцевим бджетами державних доходів врегульовано Бюджетним кодексом України.

Види:

1. Державні доходи у вигляді різних платежів зараховуються децентралізованого фонду держави – державний бюджет і централізовані цільові позабюджетні фонди. А також гранти і дарунки у вартісному обрахунку.

Частина національного доходу йде у власність і розпорядження місцевих органів самоврядування. Держава, яка є виразником публічних фінансових інтересів, на підставі чинного законодавства у безвідплатному і без еквівалентному порядку мобілізує фінансові ресурси у юридичних осіб усіх форм власності й організаційно-правових форм діяльності, у громадських організацій, які займаються підприємництвом, у фізичних осіб які мають доходи.

2. Місцеві доходи – йдуть до відповідних місцевих бюджетів, регіональних цільових фондів.(доходи місцевих бюджетів – визначені в ст.. 64 БКУ)

3. Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і бесповоротно, або на інших умовах (субвенції) передаються з одного бюджету до іншого;

Публічні доходи – це кошти, що одержуються при розподілі і перерозподілі національного доходу, що на підставі норм фінансового права скеровані до фондів кошті, які використовуються на задоволення публічного інтересу при реалізації завдань і функцій держави, муніципальних органів і органів, яким держава дозволяє представляти публічний фінансовий інтерес.

!!!10.Методи та форми мобілізації фінансових ресурсів

Види методів мобілізації платежів

1. Формуючи бюджетні доходи, держава в основному застосовує обов’язковий метод мобілізації платежів – оподаткування (податки і збори).

У доходах державних бюджетів різних держав іноді податкові надходження складають майже 90 %.

2. Мобілізація неподаткових доходів. За бюджетною класифікацією (розділ 1 Класифікація доходів бюджетів) до не податкових надходжень віднесені:

- доходи від власності та підприємницької діяльності;

- адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

- надходження від штрафів та фінансових санкций;

- інші неподаткові надходження (надходження сум різниці в ціні на природний газ відрахування від сум перевищення розрахункового розміру фонду оплати праці; пеня за порушення строків розрахунків у сфері зовншньоекономічної діяльності та невиконання зобов’язань; доходи від операцій з кредитування та надання гарантій; власні надходження бюджетних установ плата за послуги, що надаються бюджетними установами, інші джерела власних надходжень бюджетних установ; додаткові збори за сплату пенсій).

3. мобілізація доходів від операцій з капіталом, які збираються шляхом:

А) надходжень від продажу основного капіталу – кошти від реалізації безхазяйного майна, скарбів тощо;

• Надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння;

• Надходження від відчуження майна, що належить державі, АРК, знаходиться в комунальній власності;

Б) надходження від реалізації державних запасів товарів (матеріальних цінностей державного резерву та розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);

В) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів;

Г) Податків на фінансові операції та операції з капіталом.

4. одержання трансфертів, які в бюджетному кодексі визначаються як кошти, одержані від органів державної влади, органів влади АРК; органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій. Від Секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях, гранти, дари тощо).

5. Інститут державних та муніципальних запозичень – це врегульовані правовими норами відносини, що виникають при запозиченні коштів від резидентів – юридичних та фізичних осіб; а також від інших держав та фінансових організацій на умовах добровільності, повернення, строковості, від платності.