4. Дія норм фінансового права та конкуренція фінансово-правових приписів, співвідношення законності та доцільності у фінансовому праві

Фінансово-правові норми являють собою ідеальні моделі поведінки в сфері фінансової діяльності. Для реального, практичного втілення вони мать бути реалізовані участниками фінансово-правових відносин. При цьому надзвичайно важливим є встановлення часових, просторових і суб’єктивних меж дії фінансово-правових норм. Останнє здійснюється за допомогою так званих оперативных норм.

Дія фінансово-правової норми в часі починається с моменту вступу в юридичну силу нормативного акта, що містить її, і припиняється моментом втрати останнім юридичної сили.

Вступ в силу фінансового нормативно-правового акта визначається одним з наступних моментів:

1. Моментом прийняття (підписання) нормативного акта.

2. Моментом оприлюднення нормативного акта (за загальним правилом вступають в дію

через 10 днів з моменту їх оприлюднення).

3. Датою, що вказана в самому нормативному акті.

4. Спеціально прийнятим нормативним актом.

Припинення дії нормативних актів визначається наступними моментами:

1. Закінченням строку дії нормативного акта. В цьому випадку наперед встановлюється час дії фінансово-правової норми, зі закінченням вказаного терміну вона припиняє діяти. Наприклад, зміни до законів України, що вносяться законом про державний бюджет на відповідний рік, як припиняє дію, власне, і сам вказаний закон.

2. Прямою відміною.

3. Заміною діючого нормативного акта іншим актом.

Принципи дії в часі:

1. Як правило, нормативні акти розповсюджують свою дію на правовідносини, що виникають після їх вступу в силу, тобто мають перспективну спрямованість.

2. Діє принцип: нормативні акти, що встановлюють обов’язки або відповідальність суб’єкта фінансового права, звороньої силы не мають. Виключення складають акти, які пом’якшують або усувають заходи юридичної відповідальності, яким може надаватися зворотня сила. Часто законодавець (нормо творець) не може прийняти і ввести в дію нормативно-правовий або індивідуально-правовий акт, якщо в законодавстві для цього передбачено чіткі часові межі. Так, наприклад, 25 серпня – щодо законів про подаки або інші доходи до бюджету.,

Дія в просторі. За загальним правилом вступають в силу і діють одночасно на усій территорії. Регіональні нормативні акти розповсюджують свою дію на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Проблеми:

1. В Україні існують різні економічні простори: спеціальні економічні зони, митна територія (спеціальні митні території, податкова територія – їх існування, та їх режим прямо впливають на дію фінансового права в просторі.

2. Фінансове право дає досить широкі права місцевим органам на регулювання податкових та бюджетних правовідносин. Часто виникають проблеми з дією норми щодо суб’єктів правовідносин, які переміщуються за межі відповідної території.

3. Останнім часом територіальні органи допускають порушення дисципліни фінансово-правового регулювання: визначають недіючими на своїй території законодавчих актів (наприклад, про державну закупівлю), перевищують надану їм компетенцію (збільшують коло видів публічних платних послуг, встановлюють щодо них тарифи з порушенням законодавства, перевищують встановлені їм межі податкового регулювання, тощо).

Аналогічно визначається і дія нормативних актів за колом осіб. В тексті самого акта має міститися посилання на суб’єктів фінансового права, яким адресовані норми акта. Наприклад, податкові закони чітко визначають коло платників щодо кожного податка.

Проблема: на підзаконному рівні дуже часто коло суб’єктів визначених в законі звужується: коло одержувачів бюджетних коштів, коло суб’єктів, які можуть застосовувати заходи бюджетної відповідальності.

Конкуренція фінансово-правових норм:

Правовая система побудована ієрархічно, одні нормативні акти володіють більшою юридичною силою щодо інших. При цьому юридична сила кожного акта визначається місцем органу, що його видав, на державно-управлінській “піраміді”.

Як діяти при колізії нормативних актів одного рівня ?

Можливе застосування наступних принципів:

1) пріоритет кодифікованого акта щодо не кодифікованого.

Проблема: з кодифікованих – лише Бюджетний кодекс. В податковій сфері цю роль відіграють два закони: «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»;

2) пріоритет спеціальної норми щодо загальної (lex specialis derogat generali). Наприклад, в ст. 6 Закону «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що «законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить цьому Закону».

В ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу, зазначається, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України;

3) пріоритет пізніше прийнятого акта щодо раніше прийнятого (lex posterior derogat priori).

Проблема: законодавець часом зловживає цим правилом і обмежує дію норм Бюджетного кодексу в положеннях щорічних законів про Державний бюджет.

4) нормативно встановлений пріоритет. Іноді вищі державні органи приймають нормативно-правові акти, які безпосередньо вирішують правові колізії. Наприклад, з питань банкрутства банків законодавство про санацію та банкрутство застосовується в частині, що не суперечить Закону «Про банки та банківську діяльність».

Проблема: іноді такий пріоритет встановлюється на підзаконному рівні.