Питання для самостійного вивчення

1. 1.   Організація системи банківського нагляду в Україні.

2. 2.   Методи банківського нагляду.

3. 3.   Контроль НБУ за дотриманням комерційними банками економіч­них нормативів.

4. 4.   Заходи впливу НБУ за порушення комерційними банками банківського законодавства.

5. 5.   Безвиїзний нагляд: зміст і способи здійснення.

6. 6.   Порядок інспектування комерційних банків.

7. 7.   Фінансове оздоровлення вітчизняних комерційних банків.

8. 8.   Реорганізація та ліквідація банків.

9. 9.   Визначення рейтингової оцінки діяльності банків за системою CAMEL.

Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 7, 11, 12, 14, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 25, 27, 29, 33, 40.

Тема 8. Центральний банк як банкір і фінансовий агент уряду

Щоб зрозуміти сутність кредитно-розрахункового обслуговування уряду центральним банком, необхідно передусім з’ясувати, як розвивалися кредитні відносини уряду з центральним банком у різних країнах. Слід розрізняти механізм таких відносин в умовах адміністративної та ринкової економіки.

Важливо пам’ятати, що функцію банкіра уряду виконує кожен центральний банк, незважаючи на форму власності, забезпечуючи касове виконання державного бюджету, обслуговуючи державний борг, здійснюючи регулятивно-наглядову роботу і будучи фінансовим консультантом уряду.

При розгляді даної теми досить важливо усвідомити сутність поняття «державний борг». Державний борг – це сукупність фінансових зобов’язань центрального уряду, місцевих органів влади, державних підприємств і організацій, що підлягає погашенню в обумовлені терміни.

Державний борг виникає внаслідок незбалансованості фінансових потреб держави, обмеженості фінансових ресурсів шляхом отримання внутрішніх і зовнішніх позик та кредитів. Отримані ресурси спрямовуються на покриття державних витрат і дефіциту державного бюджету, що визначає суттєву роль центрального банку при вирішенні цих проблем. Участь центрального банку в сфері кредитування уряду залежить від рівня його незалежності, цілей грошово-кредитної політики, особливостей історичного розвитку певної країни, її традицій.

Вивчаючи матеріал теми, доцільно розглянути різновиди державного боргу:

• –     залежно від ступеня охоплення державних боргових зобов’язань державний борг поділяється на капітальний і поточний;

• –     залежно від позиції уряду держави щодо накопичення державного боргу його поділяють на активний і пасивний.

• –     залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може формуватися як прямий та умовний;

• –     залежно від джерел залучення коштів державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.

Студенти повинні розглянути основні методи фінансування внутрішнього державного боргу за участю центрального банку, а саме здійснення емісії грошей, надання прямих кредитів центрального банку уряду, залучення внутрішніх позик.

У процесі вивчення теми студент повинен усвідомити, що в обслуговуванні державного боргу основним завданням центрального банку є забезпечення оптимальних умов для неемісійного залучення коштів на фінансування державних витрат. Важливо також зрозуміти специфіку формування та розвитку державного боргу, особливо враховувати характер взаємодії учасників ринку ОВДП.

Вивчаючи дану тему, слід керуватися розробленими НБУ нор­мативними документами, і насамперед тими, що містять усталену тер­мінологію.

Вивчаючи тему, слід звернути увагу на те, що Національний банк України, обслуговуючи обіг державних цінних паперів, виконує обов’язки депозитарію щодо цих паперів. Особливості ведення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.

Також важливо знати, що Національний банк України бере участь узатвердженні вимог до розрахункового банку, правил та операційних стандартів грошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперами, норм і правил обліку цінних паперів, а також спільно з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку надає доз­віл на здійснення депозитарної діяль­ності комерційним банкам.

Слід знати, що ефективне управління зовнішнім боргом неможливе без визначення чітких цілей та створення механізму для їх реалізації. Це можна вважати одним з пріоритетних завдань економічної політики України, розв’язання якого дало б можливість зменшити навантаження на бюджет з обслуговування зовнішньої заборгованості та оптимізувати політику залучення нових позик.

Вивчаючи тему, потрібно проаналізувати стан державного зов­нішнього боргу і визначити напрями підвищення ефективності використання ресурсів, посилення контролю з боку держави за цільовим використанням коштів.

Важливо навчитися розрізняти певні специфічні ознаки управ­ління внутрішнім і зовнішнім боргами. Платоспроможність за внутрішніми позиками забезпечується, як правило, за рахунок внутрішніх джерел. Платоспроможність за зовнішнім боргом залежить, насамперед, від валютних надходжень, а можливості у погашенні цього боргу визначаються в сальдо торговельного балансу.

Структуру валового зовнішнього боргу країни наведено на рис. 2.

Рис. 2. Структура валового зовнішнього боргу країни

Потрібно ідентифікувати методи управління державним боргом (конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочення погашення, анулювання) і навчитися визначати позитивні та негативні сторони кожного з методів.

Мета управління зовнішнім боргом полягає в забезпеченні еко­но­мічного розвитку країни за рахунок зовнішніх позик і уникненні при цьому макроекономічних складнощів і проблем платіжного балансу в майбутньому (його дефіциту).

Одним із елементів процесу управління зовнішнім боргом країни є обслуговування зовнішнього боргу.

Національний банк як «банкір уряду» виступає в ролі обслуговуючого банку, в якому зберігаються кошти державного бюджету і виконує функції платіжного агента уряду. Центральний банк держави виступає у ролі обслуговуючого банку щодо уряду країни. В ньому зберігаються кошти державного бюджету і державних позабюджетних фондів. Проте, роль Національного банку України у процесі обслуговування державного зовнішнього боргу не обмежується лише виконанням функції платіжного агента уряду України.

Вивчаючи тему, важливо запам’ятати, що досить помітна роль у ка­совому виконанні державного бюджету належить центральним банкам.

Сутність касового виконання державного бюджету полягає в організації та здійсненні деякої сукупності розрахунково-касових операцій, а саме: прийняття розрахункових документів на виплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету, зарахування коштів на рахунки бюджетів різних рівнів, зберігання коштів бюджету, їх видання, фінансування заходів, передбачених бюджетом.

Під час вивчення даної теми важливо навчитися розрізняти банківську, каз­начейську та змішану системи касового виконання державного бюджету. Потрібно засвоїти механізм касового виконання державного бюджету через казначейську систему та роль НБУ в здійсненні касового виконання державного бюджету України.