Тема 10. Інструменти грошово-кредитної політики

Центральні банки з метою регулювання грошового обороту застосовують різні інструменти, які впливають на пропозицію грошей, рівень ринкової процентної ставки, грошовий мультиплікатор, а в кінцевому підсумку – на економічну активність.

Перш ніж розглядати механізм дії основних класичних інструментів грошово-кредитної політики, необхідно класифікувати їх за різними критеріями, зокрема:

• –     за об’єктами впливу;

• –     за формою;

• –     за особливостями параметрів, що встановлюються у процесі регулювання;

• –     за термінами впливу.

Вивчаючи характер дії політики обов’язкових резервних вимог, слід насамперед з’ясувати, як впливає цей інструмент на грошовий мультиплікатор. Потім потрібно засвоїти основні складові механізму обов’язкового резервування, розглянути, як саме Національний банк України використовував цей інструмент на різних етапах перехідного періоду, визначити його переваги і недоліки.

Політику рефінансування слід розглядати у тісному взаємозв’язку з процентною політикою центрального банку. Особливу увагу слід приділити особливостям застосування політики рефінансування і процент­ної політики Національним банком України в умовах інфляції та в період монетарної стабільності.

Політика центрального банку на відкритому ринку – це найважливіший інструмент, за допомогою якого цей банк регулює пропозицію грошей. Операції на відкритому ринку – це купівля-продаж центральним банком цінних паперів з метою впливу на ресурсну базу комерційних банків.

Розкриваючи сутність операцій на відкритому ринку, необхідно пояснити, чому центральні банки зазвичай обмежуються операціями з державними борговими зобов’язаннями, а також що спонукає суб’єк­тів економіки продавати чи купувати цінні папери.

В умовах високорозвинутого ринку цінних паперів політика операцій на відкритому ринку має суттєві переваги.

Застосування політики операцій на відкритому ринку Національним банком України слід розглядати у тісному зв’язку з формуванням і розвитком в Україні ринку державних боргових зобов’язань.

У країнах з перехідною економікою центральні банки активно застосовують адміністративні інструменти. До таких найважливіших ін­струментів можна віднести:

• –     механізм готівкової емісії;

• –     встановлення «стелі» кредиту центрального банку, що надається уряду та банківським установам;

• –     пряме регулювання позичкових операцій банків, визначення мар­жі, межі вартості кредитних ресурсів, що виділяються згідно з пріоритетами макроекономічної політики для фінансування окремих галузей економіки;

• –     обмеження споживчого кредиту;

• –     обмеження на відкриття філій та відділень;

• –     селективна кредитна політика.

Так, Національний банк України застосовував такі інструменти, як обмеження кредитної діяльності банків установленням для них «кредитних стель», а також обмежень щодо визначення процентних ставок за кредитними і депозитними операціями тощо. Необхідно визначити переваги і недоліки інструментів прямого регулювання грошового ринку.

Тому при розгляді даної теми актуальним питанням є дієвість грошово-кредитної політики. Найважливішою вимогою у цьому є забезпечення системності у застосуванні різних важелів монетарного регулювання, їх спрямування на досягнення взаємопов’язаних завдань грошової стабілізації. Окрім того монетарна політика центрального банку завжди повинна бути гнучкою. Її слід узгоджувати із загальними механізмами макроекономічного регулювання, відображати розвиток економічного циклу ринкової кон’юнктури.