tsentralny_bank_i_groshovo-kreditna_politika

Емісійний дохід – сума перевищення доходів, отриманих від первинної емісії власних акцій та інших корпоративних прав над їх номіналом.

Емісійний результат – різниця між надходженням готівки до кас банків та видачею її з кас банків.

Емісія грошей–випуск в обіг грошей у готівковій (банкнотна емісія) та безготівковій (кредитна емісія) формах.

Європейська система центральних банків (ЄСЦБ)– дворівнева банківська система, що складається із Європейського центрального банку (ЄЦБ) і національних центральних банків країн Європейського Союзу. Створення ЄСЦБ було логічною передумовою запровадження євро.

Європейський валютний (монетарний) інститут– попередник Європейського центрального банку (ЄЦБ), створений згідно з Маастрихтським договором. Головна мета діяльності – визначення правових, організаційних, матеріально-технічних передумов, необхідних ЄЦБ для виконання своїх функцій.

Залишкові претензії – це претензії до банку, за якими банк не зобов’язаний сплачувати визначений дохід, але має право проводити виплати, проте тільки після повного задоволення контрактних претензій.

Заявка – офіційна пропозиція учасника аукціону щодо придбання фіксованої кількості облігацій на відповідних умовах. Заявки можуть задовольнятись лише за тих умов, що визначені в них.

Заявка неконкурентна– заявка щодо придбання облігацій за середньозваженою ціною аукціону або середньозваженим рівнем дохідності.

Зберігач– комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих цінних паперів, що належать йому, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах; при цьому зберігач не може вести реєстр власників цінних паперів, щодо яких він здійснює угоди.

Здійснення розрахунків через уповноважені банки– здійснення розрахунків у безготівковій формі, якщо інше прямо не встановлено законодавством.

Зобов’язання короткострокові– зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до одного року.

Зобов’язання НБУ – сукупність коштів, мобілізованих НБУ на відповідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур і кредиторів.

Зобов’язання поточні – зобов’язання банку з кінцевим строком повернення до 30-ти днів.

Золотий стандарт – грошова система, в якій золото слугує як гроші, а всі інші види грошей розмінні на золото.

Золото (млн тройських унцій)– вага золота в тройських унціях. Одна тройська унція дорівнює 31.103480 г золота

Золото монетарне– високочисте золото у формі монет, злитків або брусків не нижче 995 проби, перебуває у власності або під контролем центрального банку чи органів державного управління.

Золотовалютний резерв–офіційний запас золота (у злитках та монетах) і валютний запас, що зберігаються в центральному банку держави з метою проведення валютних інтервенцій на внутрішньому та зовнішньому валютних ринках і отримання іноземних кредитів під забезпечення цим резервом.

Індекс цін споживчого ринку – загальний макроекономічний показних зміни цін і тарифів на споживчі товари та платні послуги. Розраховується на базі щомісячної реєстрації певного набору товарів (послуг).

Іноземна валюта– іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Істотна участь – пряме або опосередковане, самостійно або з іншими особами володіння 10 % статутного капіталу і більше або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

Кліринг– отримання, звірка та поточне оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов’язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Кліринговий депозитарій– депозитарій, який одержав дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення клірингу щодо операцій з цінними паперами.

Коефіцієнт депонування грошей– відношення готівки до банківських депозитів.

Коефіцієнт зважування (коефіцієнт ризику) – виражений у числовому значенні відсоток імовірності несвоєчасного повернення активів банку. Наприклад, коефіцієнт ризику 0,5 означає, що із 100 % вартості активів, яким він притаманний, 50 % мають імовірність несвоєчасного повернення.

Коефіцієнт резервування депозитів– відношення банківських резервів до банківських депозитів.

Консолідований кореспондентський рахунок– кореспондентський рахунок, відкритий в територіальному управлінні НБУ, на якому об’єднуються кошти комерційного банку та його філій з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною моделлю.

Контрактні претензії– це зобов’язання банку перед кредиторами, вкладниками, інвесторами, за якими банк повинен сплатити певну суму у визначений час за рахунок доходів від активних операцій.

Кореспондентський рахунок– рахунок одного банку, відкритий в іншому банку, для проведення розрахунків, які виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору.

Кредит овернайт– кредит, що надається центральним банком комерційному банку за визначеною процентною ставкою на один робочий день через постійно діючу лінію рефінансування.

Кредитна емісія– перевищення обсягу випущених центральним банком платіжних засобів над повернутими з обігу.

Кредитор останньої надії (інстанції)– постачальник резервів банкам, коли ніхто інший не може забезпечити їх, щоб запобігти банкрутству.

Ліквідність банку – здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками та сумами погашення розміщених активів і строками та сумами виконання банком своїх зобов’язань.

Ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) – граничний розмір готівки, що може залишитися в касі підприємства наприкінці робочого дня, який встановлюється установою банку.

Ліміт початкових оборотів– сума, що визначає максимальний обсяг початкових платежів, які установа комерційного банку може виконати за певний період.

Майнові права– права вимоги особи за зобов’язаннями, за якими вона є кредитором.

Маса грошей–сукупність грошових коштів у будь-якій їх формі, які є в економічних суб’єктів у певний момент.

Міжнародна ліквідність країни– спроможність країни виконувати свої міжнародні зобов’язання, повертати борги.

Міжнародні резерви (резервні активи)– частина зовнішніх активів Національного банку України, що перебуває під його контролем і може використовуватися для прямого фінансування дефіциту платіжного балансу чи непрямого впливу на розмір цього дефіциту. До складу міжнародних резервів входять монетарне золото, резервна позиція України в Міжнародному валютному фонді, спеціальні права запозичення (СПЗ), що належать Україні, та іноземна валюта.

Модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку в СЕП – сукупність механізмів і правил роботи СЕП, комерційного банку та його філій, згідно з якими здійснюються міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком через СЕП.

Монетарне (грошове) правило – правило, що сформували монетаристи: необхідно підтримувати помірне, постійне збільшення пропозиції грошей пропорційно до середньорічних темпів зростання ВНП та очікуваної інфляції.

Нагляд за діяльністю банків (банківський нагляд)– це система контролю та економічних і правових заходів, які здійснюють органи державної влади або уповноважені органи, спрямованих на забезпечення дотримання банками у процесі їх діяльності чинного законодавства і встановлених нормативів.

Недоступність вкладів – неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку – учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Номінальний утримувач– депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників іменних цінних паперів як юридична особа, якій ці цінні папери передано за дорученням та в інтересах власників цінних паперів для здійснення операцій у Національній депозитарній системі.

Норматив обов’язкового резервування – встановлена уповноваженим органом норма (у відсотках) резервування від обсягу залучених банком коштів, у розмірі якого банки 2-го рівня зобов’язані тримати обов’язкові резерви у центральному банку.

Облігації внутрішньої державної позики– це визначені чинним законодавством України цінні папери, якими оформлюються боргові зобов’язання України, що розміщуються на її території. Облігації випускаються відповідно до умов, визначених постановами Кабінету Міністрів України.

Облікова ставка процента –плата, що оголошується й стягується центральним банком за кредитні ресурси, які надаються комерційним банкам.

Обліковий процент – процент, установлений як плата за кредити, що надаються центральним банком комерційним банкам.

Обов’язкові резерви – мінімальний розмір вкладу банку 2-го рівня у центральному банку (на окремому депозитному чи на кореспондентському рахунку), установлений відповідно до норми (нормативу) обов’язкового резервування та фактичного обсягу залучених банком коштів.

Оборотна каса – комплекс кас установ НБУ, які здійснюють видачу готівки, її приймання та оброблення.

Операції на відкритому ринку –купівля і продаж центральним банком державних цінних паперів. Купівля цих паперів комерційнимибанками скорочує їх кредитні ресурси, а викуп цінних паперів центральним банком розширює кредитні ресурси комерційних банків. Це, у свою чергу, впливає на грошову масу в обігу.

Організаційно оформлений позабіржовий ринок– організація, що об’єднує торговців цінними паперами для надання послуг в укладанні угод щодо цінних паперів і при цьому не має на меті отримання прибутку.

Передавальний (трансмісійний) механізм грошово-кредитної політики – канали, через які пропозиція грошей впливає на ділову (підприємницьку) активність.

Переказування грошових коштів за межі України– перерахування грошових коштів у банківсько-кредитну установу, що не є суб’єктом господарської діяльності України, незалежно від того, на користь якої особи перераховуються ці кошти.

Підкріплення – поповнення запасів готівки у сховищах, оборотних касах, касах банків.

Платіжний баланс – відображення співвідношення всієї сукупностінадходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць).

Платіжні документи та інші цінні папери(акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи),виражені у валюті України;

Платоспроможність банку – здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.

Політика грошово-кредитної експансії (дешевих грошей) – політика розширення пропозиції грошей у країні, яку проводить центральний банк з метою активізації підприємницької діяльності, збільшення інвестицій, а отже, і ВВП, а відтак — зменшення безробіття.

Політика грошово-кредитної рестрикції («дорогих грошей»)– політика скорочення або обмеження зростання пропозиції грошей у країні, яку проводить центральний банк з метою зниження рівня інфляції та підвищення курсу національної валюти.

Політика дезінфляції– повільне контрольоване зростання пропозиції грошей, а отже, і поступове зниження рівня процентної ставки, що стимулює економічне зростання, підвищення рівня зайнятості.

Політика дефляції– різке скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого рівень процентної ставки зростає, що, у свою чергу, провокує різке зниження економічної активності.

Політика інфляції– неконтрольоване зростання пропозиції грошей, внаслідок чого рівень процентної ставки стрімко падає, що веде до швидкого зростання темпів інфляції.

Політика рефляції– повільне і незначне скорочення пропозиції грошей та рівня процентної ставки, що м’яко гальмує економічну активність.

Постійно діюча лінія рефінансування– оперативне надання НБУ комерційним банкам кредитів з метою короткострокової (миттєвої) підтримки ліквідності банку.

Програма капіталізації – план заходів щодо порядку і строків відновлення рівня регулятивного капіталу відповідно до вимог законодавчих актів нормативно-правових актів НБУ.

Пропозиція грошей– запас грошей, який суб’єкти економіки готові надати в тимчасове користування позичальникам. Природною межею пропозиції грошей є фактична маса грошей в обороті.

Регулювання банківської діяльності – це створення правового поля для банківської діяльності, тобто системи норм і правил, які визначають принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду та відповідальність за порушення банківського законодавства.

Регулятивний капітал– найбільш стійка частина фінансового капіталу комерційного банку, визначена нормативно-правовими актами НБУ, яка використовується ним для регулювання банківської діяльності через економічні нормативи.

Реєстратор – юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Резервна позиція у МВФ– це вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються на базі співвідношення активів Фонду у валюті даної держави та розміру її квоти у Фонді як різниця між квотою і авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за вирахуванням грошових авуарів Фонду, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ № 2, що не перевищує однієї десятої відсотка від квоти держави-члена.

Резервний фонд – створений за рахунок відрахувань від чистого прибутку фонд, кошти якого використовуються банками для покриття збитків від банківської діяльності та виплати дивідендів за привілейованими акціями в разі недостатності прибутку.

Резервні фонди НБУ – стратегічний запас банкнот і монет національної валюти у Центральному сховищі для обслуговування потреб комерційних банків та економіки країни.

Реінвестовані дивіденди – не виплачені дивіденди, що використовуються для збільшення статутного капіталу.

РЕПО– операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ і комерційним банком про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний термін із зобов’язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Рівень доларизації економіки– відношення депозитів в іноземній валюті у банківській системі до грошової маси в обороті (М3).

Рівень дохідності встановлений – дохідність облігацій, що визначається Міністерством фінансів України, вище якої конкурентні заявки не задовольняються.

Рівень монетизації економіки– відношення грошової маси (М3), що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП.

Розрахунковий банк– банк, з яким депозитарій уклав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Середній за період курсгривні щодо долара США визначається:для місячних значень як середньозважена вартість долара США в гривнях за місяць; квартальні та річні значення розраховуються як середньоарифметичне від місячних значень.

Сертифікат– бланк цінного папера, який видається власнику цінного папера (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного папера (акція, облігація тощо) або найменування «сертифікат акцій (облігацій тощо)» і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери).

CAMELS – система рейтингової оцінки діяльності банку за сукупним критерієм достатності капіталу, якості активів, прибутковості, ліквідності та кваліфікації менеджерів, назва якої походить від перших букв цих термінів англійською мовою (Capitaladequacy,Assetquality,Managementcompetenceandcontrol,Earnіngs,Liquidity, sensibility).

Система електронних платежів (СЕП)–комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.

Система паперово-кредитного грошового обігу – грошова система, в якій обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутрішньої вартості

Стабілізаційний кредит – кредит, що може надаватися НБУ комерційному банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення на умовах, визначених Правлінням НБУ.

Ставка овернайт – ставка за кредитами овернайт, що надаються Національним банком України комерційним банкам згідно з умовами укладених між ними угод через постійно діючу лінію рефінансування.

Ставка овернайт (ломбардна ставка)– процентна ставка, що встановлюється НБУ щоденно для надання банкам кредиту овернайт.

Ставка рефінансування – процентна ставка, що встановлюється НБУ під час проведення кредитних тендерів залежно від попиту банків на кредити.

Стагфляція– інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні.

Содержание