5. Міжбанківські розрахунки

Міжбанківські розрахунки – це система здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їх діяльності.

Вони є обов’язковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними суб’єктами – клієнтами різних банків або різних філій одного банку.

В Україні міжбанківські розрахунки можуть здійснюватись:

1. Через систему електронних платежів (СЕП) НБУ,

2. Через власну внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС),

3. Через прямі кореспондентські відносини між банками.

Окрім вище зазначених систем у світі досить популярними є ще такі:

• комбінацію систем ВПС і СЕП,

• міжнародні системи електронних розрахунків , наприклад SWIFT.

Отже, головним призначенням кожної із систем є якнайшвидше транспортування розрахункових документів між банками та переказування коштів від платника до одержувача.

СЕП – це система, яка розбудована на державному рівні з ініціативи НБУ і відповідає міжнародним стандартам. Через неї здійснюється переважна частина міжбанківських розрахунків в Україні, і спроможна задовольняти потреби в розрахунках усіх банків.

Для проведення міжбанківських розрахунків банки повинні відкривати один в одного особливі рахунки, які називаються кореспондентськими (коррахунками).

Коррахунок – це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку. Останній банк за дорученням і за рахунок першого здійснює різні платежі.

Кореспондентські відносини – це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для іншого певних власними відносинами. Вони формуються кореспондентськими договорами. Кореспондентські відносини, поділяються на кореспондентські відносини між комерційними банками і Національним банком і прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.

В українській практиці використовуються коррахунки кількох видів:

• відкриті на взаємній основі, коли два банки (філії банків) відкривають їх один для одного,

• відкриті в односторонньому порядку, коли один банк відкриває тільки собі рахунок у другому банку(укр. банки в іноземних, або малі у великих),

• відкриті банками другого рівня в регіональних управліннях НБУ(реальні коррахунки),

• технічні коррахунки, відкриті банкам – учасникам СЕП у регіональних розрахункових палатах,

• клірингові розрахунки, що є різновидом коррахунків і відкриваються в розрахункових банках для ведення заліку взаємних вимог між банками.

Коррахунки відкриті в комерційних банках, поділяють на «Ностро» і «Лоро». «Ностро» називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку. «Лоро» називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого комерційного банку.

Кореспондентський рахунок, відкритий даним банком для іноземного банку-кореспондента, в іноземній практиці ще називають рахунком «Востро». Для банків України – це те саме, що й Лоро.

Система електронних платежів здійснює розрахунки через систему розрахункових палат, яка має два рівні:

• Регіональні розрахункові палати (підрозділи територіального управління НБУ і обслуговують відповідний регіон),

• Центральна розрахункова палата (обслуговує комерційні банки Києва та Київської області, а також забезпечує функціонування системи в цілому).

Розрахункові документи, що використовуються у системі електронних розрахунків, мають електронну форму. Для передачі файлів їх готують за допомогою програмного забезпечення «операційний день банку (ОДБ)», який обслуговує усі поточні операції банківської установи.