2. Теоретичні концепції кредиту

Розвиток кредитних відносин та підвищення їх ролі в житті суспільства все більше привертає до себе увагу науковців. На сьогодні провідними теоріями кредиту визнаються натуралістична та капіталотворча.

Засновниками натуралістичної теорії кредиту стали англійські економісти А. Сміт і Д. Рікардо. Основними положеннями теорії виступають:

• об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій

формі, тобто не в грошовій;

• кредит - це форма руху матеріальних благ на умовах їх перерозподілу;

• позичковий капітал ототожнюється з реальним капіталом;

• банки є лише посередниками в кредиті;

• пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

Погляди натуралістів розвивали відомі економісти К. Маркс, Ж. Сей,

А. Маршал. Заслугою натуралістичної теорії було те, що її представники визнали зв'язок кредиту з процесами виробництва до того ж виходили з первинності виробництва; кредит не створює реального капіталу; кредит залежить від позикового відсотка, від коливань і динаміки прибутку.

Однак, зростання ролі кредиту та банків у розвитку виробництва, використання їх у державному регулюванні економіки послабили натуралістичну теорію кредиту; на її зміну прийшла капіталотворча, основними положеннями якої є:

• кредит е безпосереднім капіталом, його розширення пояснює нагромадження капіталу;

• банки не тільки посередники в кредиті, але й творці капіталу бо виступають " фабрикою " грошей;

• активні операції банків щодо пасивних, є первинними.

Представники капіталотворчої теорії визначали активізуючу роль кредиту в розвитку економіки, неоднозначно відносилися до експансійної кредитної політики.

Сучасна наукова думка з теорії кредиту розвивається на шляху синтезу ідей натуралістичної та капіталотворчої теорій.

За своєю сутністю та механізмом впливу на й процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій.