2. Неокласичний варіант кількісної теорії

Американський економіст І. Фішер сформулював "трансакційний варіант" кількісної теорії, який виразив рівнянням обміну, виходячи з "купівельної сили грошей". З рівняння MV = PQ

( М - кількість готівкових грошей в обігу, V - швидкість обігу грошей, P - середньозважений рівень цін, Q - кількість товарів) можна визначити якісну залежність кожного фактору від зазначених інших. Трансакційний варіант І. Фішера розглядав ціноутворення на макрорівні, коли гроші виступають тільки як засіб обігу та платежу. Він математично довів пряму залежність цін від кількості грошей, бо вважав, що в короткому періоді кількість виробленої продукції та швидкість обігу грошей є сталими, тобто M = P.

З позицій політекономії не можна замінювати суму цін товарів на добуток цін на їх кількість, бо показники Q та V можуть змінюватися самі по собі (незалежно від зміни M) під впливом технічного прогресу, суспільного поділу праці, психології людини та інших факторів.

Треба усвідомити, що на базі трансакційного варіанту кількісної теорії грошей І. Фішера та у зв”зку з критикою цього варіанта, група професорів Кембріджського університету (А.Маршалл, А.Пігу, Д.Робертсон) сформувала свій варіант, названий "кембріджською версією", або теорією касових залишків. Автори "кембріджської версії" підхід до проблеми розглядали на мікроекономічному рівні. Кембріджські економісти зосередили увагу на мотивах нагромадження грошей у окремих економічних суб’єктів, прийшовши до висновку, що в них має місце постійне прагнення нагромаджувати гроші, тобто з одного боку, мати резервний запас засобів платежу з тим, щоб розплачуватись по всіх своїх зобов’язаннях, а з іншого - створювати запас ресурсів на страховий випадок. Кембріджські економісти надали нову формулу зв"язку грошей та цін:

М = kRP

де М - грошова маса (попит на гроші);

R - виробництво продукції у фізичному виражені за певний період,

k - коефіцієнт, що виражає частину річного доходу, яку суб’єкти зберігають у ліквідній формі.

Слід зазначити, кембріджські економісти зробили висновок, що між М та Р існує зв’язок і на цей зв’язок діє k.

Формула А.Пігу близька до "рівняння обміну" І.Фішера, бо k = 1/V; основні аспекти концепції: рівняння обігу - гроші розглядаються як засіб обігу, йдеться про пропозицію грошей (Мз); в теорії "касових залишків" - гроші як засіб обігу, збереження й нагромадження, розглядається проблема попиту на гроші (Мd).