4.Функції грошей.

Функція грошей – певна “робота” їх щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення. Щодо назви функції та їх кількості питання найбільш дискусійне.

Представники марксистської теорії називають 5 функцій:

• Міри вартості, яка є вихідною функцією, на основі якої встановлюється ціна, що залежить від вартості товару і величини вартості самої грошової одиниці. Величина грошової одиниці (інструмент для визначення ціни) визначається масштабом цін, який фіксується державою. Деякі сучасні економісти цю функцію називають мірою цінності, одиницею рахунку бо сучасні гроші виконують посередницьку, рахункову функцію, а не міру вартості. Ціна і вартість співпадають рідко. Вартість складається в процесі виробництва, ціна - стихійно на ринку під впливом попиту і пропозиції. Для підтримання вартості грошей необхідно, щоб ціни в найбільшій мірі відбивали вартість товарів і попит був збалансованим пропозицією.

Якщо попит  пропозиції, то ціна  вартості, ціна ≤ вартості, виробництво скорочується.

Гроші як міра вартості виступають для обліку затрат праці, контролю за мірою праці і мірою споживання, встановлення цін, перерозподілу національного доходу. Цю функцію гроші виконують ідеально.

• В процесі купівлі-продажу товарів гроші виступають посередником, виконуючи функцію засобу обігу реально і це можуть бути і кредитні і повноцінні гроші. Процес товарно-грошового обігу здійснюється за схемою Т – Г – Т.

Розвиток ринкових відносин звужує сфери використання цієї функції, виконують гроші цю функцію в основному в роздрібній торгівлі. При інфляційних процесах товарообмін на грошовій основі замінюється бартером.

Для забезпечення функціонування грошей як засобу обігу необхідно щоб гроші акумулювалися в банках і постійно здійснювали кругообіг.

Функції міри вартості і засобу обігу тісно пов’язані між собою, органічно доповнюють одна одну. Ці дві функції пояснюють необхідність

грошей та процес становлення грошових відносин.

• Гроші як засіб платежу обслуговують погашення різних боргових зобов’язань: в кредитних відносинах , а в подальшому реалізацію і інших грошових зобов’язань (виплата заробітної плати, платежі в бюджет, фонди цільового призначення, комунальні платежі та ін.). Цю функцію виконують в основному гроші в безготівковій формі і можуть реалізувати її тільки стабільні гроші. Зарубіжні економісти цю функцію не визнають, а в порядку створення грошей та її кругообігу функція платежу можлива при виконанні функції нагромадження, бо щоб віддати борг гроші попередньо в чомусь повинні бути капіталізовані.

• Засіб нагромадження – це функція в якій гроші обслуговують нагромадження вартості (форми багатства) в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення. Це касові залишки для використання в майбутньому, що можливо при умовах перевищення продуктивності праці над споживчими потребами. Спочатку гроші (повноцінні) зберігалися як скарб, потім передавалися в борг з метою одержання на них проценту, або дивіденду. Гроші можуть нагромаджуватись на банківських рахунках, інвестуватися в цінні папери. Функцію нагромадження можуть виконувати тільки стабільні гроші, що можливо при залученні всіх грошей в обіг. В економічній літературі цю функцію називають функцією засобу нагромадження і збереження коштів.

• Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. В зарубіжній практиці ця функція замінена поняттям ступінь конвертованості на іноземну валюту; в міжнародних економічних зв’язках світові гроші виконують функції, ще і національні (міри вартості, обігу, нагромадження), але механізм дії цих функцій більш складний. Як світові гроші використовують декілька валют, що користуються довірою: долар США, ієна, євро та деякі інші.