Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути

Небанківські фінансово-кредитні установи здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщують їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити.

Спільним з банками у їх діяльності є:

• Функціонування у секторі опосередкованого фінансування;

• Розміщують свої ресурси в дохідні активи купуючи боргові зобов'язання;

• Забезпечують трансформацію руху грошового капіталу на ринку;

Їх діяльність відрізняється від банківської:

• Не пов'язані з операціями, які визнані базовими банківськими;

• Вона не зачіпає процесу створення депозитів і не впливає на пропозицію грошей;

• Діяльність є вузькоспеціалізованою.

Спеціалізація небанківських кредитних установ здійснюється за двома критеріями: за характером залучення ресурсів та характером послуг, які надаються їх клієнтам.

Грошові ресурси небанківських установ не є депозитними, вкладаються на тривалий, як правило, заздалегідь визначений термін. Ресурси можуть формуватися на договірних засадах (кошти залучаються на підставі договору) або через продаж кредиторам (інвесторам) своїх акцій, облігацій, паїв і ін.

За видами послуг, що надають небанківські установи своїм кредиторам серед договірних фінансових посередників виокремлюють:

• Страхові компанії — формують грошові фонди на підставі продажу страхових полісів та використовують їх у разі настання страхових випадків власникам полісів. Мобілізовані грошові ресурси розміщують у дохідні активи. В Україні страховий бізнес є недостатньо розвинутим, бо економічна криза стримує попит на страхові послуги; хронічна інфляція, слабкість банківської системи та нерозвинутість ринку цінних паперів створюють великі труднощі щодо збереження мобілізованих коштів і їх розміщення у дохідні активи.

• Пенсійні фонди - державні чи приватні організації, що утворюються за рахунок внесків працюючих та підприємців; їх вкладають в акції та облігації різних підприємств, державні цінні папери, довгострокові кредити. Основна функція пенсійних фондів здійснення пенсійних виплат громадянам після досягнення певного віку.

• Ломбарди видають позики населенню під заставу рухомого майна. В основному це короткострокові кредити на споживчі цілі. Кошти ломбардів формуються із внесків засновників, прибутку від їх діяльності, банківських кредитів. Відносини з позичальниками оформлюються спеціальними ломбардними квитанціями.

• Лізингові компанії спеціалізуються на придбанні предметів довгострокового користування (машини, обладнання,, транспортні засоби та ін.) і надають їх фірмам в довгострокову оренду, котрі поступово сплачують їх вартість. Ресурси лізингових компаній формуються з власного капіталу та банківських кредитів.

• Факторингові компанії купують дебіторську заборгованість клієнтів, пов'язану з постачанням товарів, або послуг. Дохід від факторингової операції формується з процента на виплачену клієнту суму та комісію; строк такого кредиту досить короткий. Такі компанії, як правило, створюються при банках. У період поглиблення платіжної кризи такий бізнес є надзвичайно ризиковим.

Інвестиційні фінансові посередники представлені.

• Інвестиційними фондами (банками, компаніями) управляють вільними і грошовими коштами інвестиційного призначення. Емітуючи власні цінні папери установи акумулюють грошові кошти дрібних підприємств, а в подальшому розміщують їх в акції інших високоприбуткових корпорацій та в державні цінні папери. Дохід фондів формується з дивідендів і процентів за цінними паперами, що є в їхніх портфелях, та з курсової різниці цих паперів.

Інвестиційні фонди бувають відкритого типу, які зобов'язані викупити свої акції за бажання інвестора; закритого типу продаються тільки на вторинному ринку, взаємні фонди дозволяють власникам їх акцій виписувати чеки на рахунок фонду в банку, акції фонду "працюють" як чековий і як високодохідний документ.

Для розвитку інвестиційних фондів в Україні немає достатніх передумов: немає середнього класу з його інвестиційним потенціалом та нерозвиненість фондового ринку.

• Фінансові компанії створюють грошовий ресурс коштів через продаж своїх цінних паперів та кредити банків які направляють у позики фізичним та юридичним особам для придбання товарів виробничого чи споживчого призначення.

Кредити фінансових компаній є переважно короткостроковими, невеликі за розмірами, мають платіжне спрямування. Компанії успішно конкурують із банками, особливо у сфері споживчого кредиту.

• Кредитні кооперативи (спілки, товариства) працюють на кооперативних засадах і спеціалізуються на задоволенні потреб у кредиті своїх членів, переважно підприємств малого та середнього бізнесу, фермерських та домашніх господарств, фізичних осіб.

Ресурси формуються шляхом продажу паїв своїм членам, стягування з них спеціальних внесків, одержання позичок у банків, одержання доходів від поточної діяльності. Кошти розміщують у короткострокові та середньострокові позики своїм членам під проценти нижчі від банківських. Нерозміщені кошти товариства зберігають на дохідних депозитах в банках чи інвестують в високоліквідні короткострокові цінні папери. Товариства можуть надавати інші послуги своїм членам. Кредитні товариства мають перспективи для розвитку, на даний період його стримує відсутність економічної та правової бази.

Вузька спеціалізація, різноманітність інструментів, умов та методів мобілізації та розміщення грошових коштів роблять сферу функціонування небанківських фінансових установ досить привабливою. Їх інтенсивний розвиток в Україні забезпечить:

• прискорення ринкової трансформації економіки;

• підвищення монетизації економіки до рівня розвинутих країн;

• суттєве підвищення рівня і якості життя основної частки населення;

• досягнення реальної макроекономічної стабілізації та постійної стабілізації національних грошей.