7. Аналіз статутного капіталу і інших складових власного капіталу банку

Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників банку.

Розмір статутного капіталу банку визначається його засновниками, але він не може бути меншим, ніж встановлений НБУ рівень.

Аналіз статутного капіталу починається з оцінки динаміки його зміни, а також розрахунку його питомої ваги у ВК і в загальному обсязі пасивів банку.

Збільшення СК банку позитивно характеризує діяльність банківської установи та свідчить про її розвиток.

В подальшому вивчають склад акціонерів, що дозволяє зясувати яким фізичним та юридичним особам належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів.

Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу:

Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.

Ефективність використання статутного капіталу визначається за допомогою таких показників:

• розмір кредитних вкладень на 1 грн статутного капіталу;

• розмір прибутку на 1 грн статутного капіталу;

• розмір прибутку на одну акцію;

• розмір прибутку на одного акціонера;

• термін окупності акціонерного капіталу.

Резервний капітал банку — це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, спеціаль­них потреб та покриття збитків.

Резервний капітал на відміну від статутного капіталу, формується в процесі подальшої діяльності комерційного банку за рахунок отриманого ЧП.

Він використовується для покриття збитків банку та для виплати дивідендів по привілейованим акціям, якщо для цього недостатньо прибутку.

Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість комерційного банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвище­ння його платоспроможності і зменшення вірогідності банкрутства.

Резервний капітал формується в порядку, установленому загаль­ними зборами учасників, засновників (акціонерів). Мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % статутного капіталу, а розмір відрахувань — меншим 5 % чистого прибутку. Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У разі використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються.

У процесі аналізу резервного капіталу комерційного банку необхідно:

• перевірити створення резервного капіталу відповідно до чинного законодавства;

• проаналізувати тенденції зростання резервного капіталу;

проаналізувати причини витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто причини, напрямки, заходи).