logo
ekzamen_bankivski

75. Форми випуску цінних паперів і способи їх зберігання

Емітенти, що забезпечують випуск цінних паперів у документарному варіанті, виготовляють бланки сертифікатів цінних паперів: на. кожний цінний папір - один сертифікат, що називається одинарним сертифікатом, або сертифікати, що відображають право їхніх власників одразу на кілька одинарних цінних паперів, - сумарні сертифікати.

Одинарні і сумарні сертифікати можуть як передаватись на руки їхнім безпосереднім власникам, так і депонуватись у зберігачів чи в депозитаріях.

Депонування сертифікатів у сховищах зберігача – це операція знерухомлення цінних паперів, тобто переведення документарних цінних паперів у бездокументарну форму з метою забезпечення їх подальшого обігу у формі облікових записів на рахунках у цінних паперах.

За бездокументарної емісії весь випуск цінних паперів оформляється глобальним сертифікатом. Глобальні сертифікати містять усі реквізити, необхідні для сумарного сертифіката, а також загальні умови емісії й обігу цього виду цінних паперів.

Депозитарії чи зберігачі можуть зберігати сертифікати цінних паперів у двох формах:

• відокремленій (індивідуальній, закритій);

• колективній (відкритій).

Згідно з відокремленим способом зберігання цінних паперів, зберігай або депозитарій зобов'язані депонувати та вести облік сертифікатів цінних паперів (найчастіше одинарних) із зазначенням їх номерів і серій. Упакування цих сертифікатів із зовнішнього боку має відповідний ідентифікатор депонента. Такі сертифікати цінних паперів повертають клієнтові (депонентові) на першу його вимогу, депозитарій (зберігач) не має права передовірити зберігання сертифікатів, закласти їх для кредитних операцій, здійснювати з ними інші операції, крім тих, які обумовлені в договорі на їх депонування.

Цінні папери, сертифікати яких подано в депозитарій на умовах колективного зберігання (сумарні і глобальні сертифікати), є загальною пайовою власністю всіх клієнтів депозитарію, котрі здали на зберігання цінні папери того ж випуску. Отже, клієнти є власниками тільки визначеної кількості цінних паперів цього випуску, без ідентифікації серій і номерів. Частка (пай) власності в загальному фонді цінних паперів відкритого зберігання визначається за номінальною вартістю цінних паперів або за їх кількістю.

Депозитарна діяльність банків

Банківські установи, які функціонують як зберігачі, створюють у себе спеціальні структурні підрозділи для зберігання та обслуговування цінних паперів, прийнятих від депонентів.

Основні функції цих підрозділів такі:

- відкриття та ведення рахунків у цінних паперах депонентів;

- переоформлення прав власності;

- бухгалтерський облік операцій на рахунках у цінних паперах;

- створення комп'ютерної заставної системи цінних паперів, що є на. зберіганні;

- вилучення цінних паперів із рахунків, переказ з одного рахунку на інший;

- ведення реєстру власників цінних тперів9 нарахування і виплата дивідендів;

- інформаційні послуги.

Для відкриття рахунків у цінних паперах депоненти подають стандартні документи:

• заяву;

• картку із зразками підписів і відбитком гербової печатки, засвідчену нотаріально та ін.

На основі цих документів укладається договір для відкриття рахунків у цінних паперах. Договір є консесуальним, щоб відкрити рахунок, не обов'язково вносити будь-які цінні папери. У договорі про відкриття рахунку в цінних паперах визначаються умови ведення цих рахунків, порядок проведення операцій за рахунками, порядок надання облікової та фінансової інформації зберігачем, а також умови оплати цих послуг тощо.

76. Валюта - це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару. Поняття «валюта» використовується в трьох значеннях:

■ національна валюта - грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.);

■ іноземна валюта - це грошові знаки іноземних держав;

■ міжнародна (регіональна) валюта - це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

Валюта, залежно від режиму використання, поділяється на конвертовану і неконвертовану, від сфери і цілей використання - на валюту платежу, валюту ціни, валюту операцій, валюту клірингу, валюту векселя.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) - це валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Вона володіє повною зовнішньою і внутрішньою зворотністю, тобто однаковим режимом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів.

Котирування валюти - це встановлення курсу валют. Пряме і непряме котирування єдині за своєю економічною природою, оскільки відображають вартість однієї валюти, виражену через іншу. Пряме котирування - це еквівалент деякої кількості іноземної валюти в одиниці національної валюти. Наприклад, 0,187 USD /1 UAN. Непряме котирування визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної, наприклад 5,35 UAN / 1 USD. Валютний курс виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни.

Операції з валютними цінностями поділяються на два види:

1) поточні валютні операції;

2) операції, пов'язані з рухом капіталу.

До поточних валютних операцій відносяться:

■ розрахунки за товари, роботи і послуги,

■ за експорт та імпорт,

■ перекази;

■ погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.

До капітальних валютних операцій відносяться:

■ прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств;

■ портфельні інвестиції, тобто придбання цінних паперів;

■ довгострокове кредитування тощо.

Вал́ютна поз́иція - співвідношення вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті. У разі їх рівності валютна позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Валютна позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань із проданої валюти перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог із купленої валюти перевищує обсяг зобов'язань.