12. Регулятивний капітал банку – роль, структура, функції.

Регулятивний капітал - це власний капітал банку, скорегований на окремі складові елементи, що визначають поточний рівень якості та ризикованості банківської діяльності, та є інструментом прямого впливу з боку державних регулюючих органів на стан банківської установи та банківської системи в цілому.

Cкладається з основного та додаткового капіталу мінус відвернення.

Основним призначенням регулятивного капіталу є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Регулятивний власний капітал є базовою категорією при обчислення нормативів діяльності банків в процесі регулювання їх діяльності Центральним банком країни.

Головними складовими частинами основного капіталу є статутний капітал та розкриті резерви.

Статутний капітал – це складова власного банківського капіталу, сформованого залежно від форми організації банку у відповідності до його статуту засновниками банку, для забезпечення існування та ефективної діяльності банку. Статутний капітал формується за рахунок первинного та періодичного випуску простих та привелійованих акцій, а також розкритого прибутку минулого року у вигляді дивідендів, що направлені на збільшення статутного капіталу комерційного банку та додаткових внесків власників, що також направлені на збільшення статутного капіталу.

Крім статутного капіталу, капітал першого рівня формується за рахунок розкритих резервів до яких, в свою чергу, входять наступні складові:

-  резервний капітал;

-  нерозподілений прибуток;

-  амортизаційний, стра­хо­вий та інші фонди спеціального призначення.

Не менш важливою складовою регулятивного капіталу є додатковий капітал

Складовими додаткового капіталу є: