logo
Валютний ризик та методи його хеджування

2.4 Сучасні інструменти хеджування валютних ризиків

Хеджування - це купівля і продаж фючерсних контрактів з метою уникнути ризику зміни цін та ризику готівкових(реальних продаж).

Процес хеджування реалізується за допомогою похідних фінансових інструментів. Як правило причиною для існування похідних інструментів - майбуття невизначеність, як основа існування страхового ринку. Більшість похідних цінних паперів - це угоди на термін, виконання яких відноситься до визначеного майбутнього терміну операції. Основне призначення похідних інструментів - хеджування ризику, повязаного з непередбаченим коливанням цін на ринку реальних активів.

Валютний фючерс - термінова угода на ринку, що передбачає купівлю - продаж визначеної валюти по зафіксованому курсу на момент укладання угоди з виконанням у майбутньому через визначений термін.

Відмінність валютних фючерсів від форвардних операцій полягає у тому, що:

1. фючерси - це торгівля стандартними контрактами;

2. обовязковою умовою фючерса є гарантійний депозит;

3. розрахунки між контрагентами здійснюються через клірингову палату при валютній біржі, що виступає посередником між сторонами й одночасно гарантом угоди.

Перевагою фючерса перед форвардним контрактом - це висока ліквідність і постійне котирування на валютному ринку. При допомозі фючерсів контрагенти мають можливість страхувати свої валютні операції.

Валютний своп (currency swap) - валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах "свот" із одночасним продажем (або купівлею) тієї ж валюти на певний термін на умовах "форвард", тобто здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування. Наприклад якщо банк має запаси доларів США, а йому тимчасово (на 6 місяців) потрібні японські єни, то він може продати долари за єни з негайною оплатою (операція спот) і одночасно укласти угоду про зворотну купівлю такої ж суми доларів США через 6 місяців у свого партнера.

Розрізняють класичні операції "своп" та їх різновиди у вигляді опціонних, валютно-відсоткових свопів, свопи з борговим зобовими зобовязаннями тощо. Класичні "свопи" залежно від послідовності виконання операцій "спот" і "форвард" поділяються на репорт і депорт. Репорт це продаж валюти на умовах "спот" і одночасна купівля на умовах "форвард". Депорт - купівля валюти на умовах "спот" і продаж на умовах "форвард". Операція коли купівля/продаж валюти здійснюється на основі двох угод за курсом "аутрайт", називається "форвард - форвард "або "форвардний своп". У разі укладання угоди "своп" дата виконання ближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання зворотної угоди (віддаленої в часі) - датою завершення свопу (maturity). [27]

У світовій практиці поняття "валютних свопів" трактується дуже широко, оскільки під час здійснення угоди "своп" на практиці часто не постачаються обумовлені суми, а ведеться розрахунок компенсаційних платежів. Покупець, який купив валюту з вищими відсотковими ставками сплачує своєму контрагентові компенсацію, визначену різницею у відсоткових ставках за формулою:

де, К - сума компенсаційних витрат;

В - сума контракту;

Т - стандартний термін дії угоди;

К1 - розрахункова відсоткова ставка;

К2 - відсоткова ставка обумовлена в контракті.

Проте останнім часом набувають поширення валютні свопи, які не передбачають компенсаційних витрат, а відбувається залік сум грошових коштів, що передаються контрагентам.

До таких угод відносять:

- "валютні опціонні свопи", за якими один із учасників угоди має право протягом певного періоду підвищити номінальну вартість свопу (currency option swap);

- "амортизовані свопи", угоди за якими змінюють номінальну вартість конракту (amortizing swap);

- "двовалютні свопи", за якими номінальні суми й відсоткові ставки виражені в різних валютах.

Угоди "своп" є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями "аутрайт". Вони використовуються для нейтралізації (мінімізації) валютних ризиків під час здійснення операції "аутрайт". Вони широко здійснюються не тільки між комерційними банками, а теж між центральними банками у вигляді угоди про взаємне кредитування в національних валютах. На цьому сегменті ринку домінують транснаціональні банки, які виступають посередниками під час здійснення угод. Необхідність забезпечення надійних методів хеджування валютних ризиків сприяє пошукові нових видів "свопів", які поєднують форвардні, фючерсні та опціонні угоди.