1.2 Сутність статутного капіталу та активів акціонерного комерційного банку

Найпоширенішою є класифікація банківського капіталу за джерелом його утворення [11]. Розрізняють залучений, позичений та власний банківський капітал. Залучений капітал -- це грошові кошти юридичних та фізичних осіб, залучені банком на вклади. Операції, повязані з залученням коштів на вклади, мають назву депозитних, а таке залучення -- депозитним. Запозичення коштів на міжбанківському ринку, у центральному банку, або через продаж власних боргових зобовязань на грошовому ринку має назву недепозитного, а отриманий у такий спосіб банківський капітал -- позиченим. Спільним для залученого та позиченого банківського капіталу є те, що це чужі для банку кошти, його зобовязання перед вкладниками і кредиторами.

Власний капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб.

Акціонерний власний капітал банку формується початково від випуску та розміщення акцій. У разі продажу акцій за ціною вищою, ніж номінальна вартість, засновники (акціонери) банку одержують емісійний дохід, який є складовою власного капіталу. Подальше зростання акціонерного капіталу відбувається як за рахунок капіталізації частки прибутку й деяких інших коштів, так і через додаткову емісію акцій. Зауважимо, що іноді акціонерним називається власний капітал, який належить акціонерному банку на правах власності, а значить, і його акціонерам. Іноді акціонерний капітал в економічній літературі розглядається у вузькому значенні -- як мобілізований шляхом емісії акцій.

Таким чином власний капітал працюючого банку складається з статутного капіталу, додаткового капіталу, капіталізованих дивідендів, резервного капіталу , нерозподіленого прибутку банку та створених спеціальних фондів за рахунок нерозподіленого прибутку

Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку.

Процес формування статутного капіталу створюваного банку має ряд особливостей, основними з яких є організаційно-правова форма створюваного банку, яка визначає порядок формування статутного капіталу через безпосереднє вкладення інвесторами коштів та майна або залучення через відкриту чи закриту підписку на акції. Згідно з чинним законодавством банки можуть створюватись як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю чи кооперативні банки. Акціонерні банки можуть бути, у свою чергу, відкритого чи закритого типу. Якщо банк створюється у формі акціонерного товариства відкритого типу, то його акції пропонуються широкому колу інвесторів, здійснюється публічне розміщення акцій на умовах їх вільного подальшого обігу. Зазначені акції, як правило, є предметом угод купівлі-продажу на біржовому та позабіржовому ринках. Якщо банк створюється у формі закритого акціонерного товариства, то він здійснює закрите розміщення акцій серед обмеженого кола засновників. Такі акції не можуть вільно відчужуватися третім особам без згоди керівних органів акціонерного товариства, визначених його статутом.

Банки можуть продавати акції первинного розміщення за ціною, не нижчою від номінальної вартості. У разі продажу таких акцій інвестору за ціною, вищою, ніж номінальна вартість, виникає емісійна різниця, яка використовується як власний капітал банку.

Банк може викуповувати в акціонера акції, що належать йому, для їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників чи анулювання або отримувати власні акції в дар.

Джерелами збільшення статутного капіталу є власні кошти акціонерів (засновників, учасників), а також дивіденди, які направляються на його збільшення у разі прийняття рішення вищим органом управління банку про капіталізацію дивідендів.

Активами банку називаються вкладення банківського капіталу в [11]:

необоротні кошти, які формують виконавчу інфраструктуру банку та його відділень;

оборотні кошти, які розподіляються на групи:

а) бездоходних технічних активів (поточна дебіторська заборгованість та кошти в розрахунках);

б) низькодоходних розрахункових активів - готівкові кошти та кошти на кореспондентських рахунках банку;

в) високодохідних коштів, вкладених в кредити, іноземну валюту, банківські метали та операції з борговими цінними паперами (облігації, векселі, іпотечні цінні папери);

г) коштів з ненормованою дохідністю, вкладених в пайові цінні папери статутних фондів інших підприємств.