1.3 Сутність, види та основні підходи до формування портфелю споживчих кредитів банківської установи

Товарно-грошові відносини передбачають наявність тісної залежності між функціонуванням виробничої та банківської сфери. Створення банку, його повноцінна діяльність неможливі без промислового капіталу, а робота навіть найменшого підприємства не можлива без відповідного банківського обслуговування. Не менш важлива і та обставина, що розвиток виробництва і банківської сфери відбувається, практично, паралельно, оскільки будь-які відхилення впливають на стан, форми і методи здійснення банківської діяльності і навпаки.

До числа найважливіших методів інтеграції банківського і промислового капіталу відносять кредит.

Кредитна діяльність банку є одним з основних критеріїв, що відрізняє його від небанківських установ. У світовій практиці саме з кредитуванням повязана значна частина доходу банку. Одночасно неповернення кредитів, особливо великих, може привести банк до банкрутства, а в силу його позиції в економіці, до цілого ряду банкрутств повязаних з ним підприємств, банків і приватних осіб. Тому управління кредитними операціями є необхідною частиною стратегії і тактики виживання і розвитку будь-якого комерційного банку.

Головними ланками кредитної системи України є банки та фінансово-кредитні установи, що мають ліцензію (письмовий дозвіл) НБУ, які одночасно виступають у ролі покупця і продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних коштів.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує і обслуговує рух капіталу і забезпечує його залучення, акумуляцію та спрямування у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Кредитні операції банку - це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) з приводу надання (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати.

Кредитні операції містять у собі позикові операції і депозитні операції. Позикові операції - це дії робітників банку (кредитних установ) по наданню і (або) одержанню кредитів, їхньому поверненню й оплаті відповідних відсотків, а депозитні операції - дії тих же робітників по розміщенню і (або) залученню внесків, їхньому поверненню й оплаті відсотків.

Основний предмет кредитних операцій - позика, як визначена сума грошей, що видається (утворюється), повертається, оплачується, відповідно депозитних операцій - внесок (депозит) як сума грошових коштів і (або) інших цінностей (цінних паперів), що розміщується (застосовується), повертається, оплачується.

Кредити, можна класифікувати за різними класифікаційними ознаками, що допомагає банківській установі більш ефективніше управляти кредитним портфелем.

Так за строками користування можна розділити на:

короткострокові - до 1 року;

середньострокові - до 3 років;

довгострокові - понад 3 роки.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у звязку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватися для формування основних фондів.

Обєктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.

За видами забезпечення розрізняють кредити:

забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

гарантовані (банками, третіми особами);

з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страховика);

незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику можна класифікувати кредити на:

стандартні кредити;

кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання виділяють кредити, що надаються:

у разовому порядку;

відповідно до кредитної лінії;

гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобовязання).

Класифікувати кредити можна за строками їх погашення:

водночас;

у розстрочку;

достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

з регресією платежів;

після закінчення обумовленого періоду.

Найважливішим елементом кредитної політики банку є використовуваний ним інструментарій для задоволення потреб клієнтів у позикових коштах, виражений у видах, що видаються банком, кредитів: чим різноманітніше цей інструментарій, тим повніше можуть бути задоволені потреби клієнтів.

В зарубіжній практиці кредити класифікуються за досить схожими ознаками, але існують деякі відмінності, так наприклад, за терміном дії кредиту розрізняють також: короткострокові, середньострокові та довгострокові. Проте короткостроковий кредит може бути, як правило відізваний кожен день. У всякому випадку, строк його дії менше року. Середньострокові кредити мають термін дії від 1 до 4 років. Кредити строком дії понад чотири роки називаються довгостроковими кредитами.

Відмінність у класифікаціях кредитів іноземних банків від вітчизняних, повязано з історичним розвитком та становленням банківської системи країн Заходу та країн пострадянського простору.

Існують специфічні галузеві особливості, що впливають на процес банківського кредитування:

особливості виробничо-комерційного циклу підприємств галузі;

галузева структура собівартості.

Галузеві відмінності в структурі собівартості можуть зумовлювати підвищені ризики банків при кредитуванні особливо при загальній економічній нестабільності в країні. Банківський кредит на діяльність підприємства впливає подвійним чином: з одного боку, він збільшує силу фінансового важеля підприємства, тобто підприємство змушує працювати на свій фінансовий результат; з іншого боку, банківський кредит збільшує силу операційного (господарського) важеля підприємства, який вимірюється змінами показника прибутку при зміні суми доходу, який надходить, що оцінюється негативно.

Дослідження кредитного портфелю банка в галузевому розрізі, співставлення ефективності кредитування, прибутковості, ризику по підприємствам різних сфер економіки - необхідний елемент кредитної політики. Хоча облік кредитів в галузевому розрізі не передбачений сучасним планом рахунків бухгалтерського обліку у банках, в звітності банків застосовується галузева класифікація позичальників - юридичних осіб, яка дозволяє контролювати названі показники:

промисловість;

сільське господарство;

будівництво;

торгівля і громадське харчування;

транспорт;

звязок;

страхування і пенсійне забезпечення;

діяльність за операціями з нерухомим майном та ін.

В процесі аналізу показників діяльності банківської системи України, в цілому, та стану кредитного портфелю банків, зокрема, можна зазначити такі основні моменти:

залишки заборгованості за кредитами, наданими банками (з урахуванням міжбанківських кредитів) станом на 01.01.2005 року становили 44,9 млрд. грн. При чому заборгованість за кредитами в національний валюті становила 26,3 млрд. грн. (58,57%) а в іноземній відповідно 18,6 млрд. грн., що становить 41,43% від обсягу загального кредитного портфелю банків;

у структурі кредитного портфеля банків найбільшою залишається частка кредитів, наданих субєктам господарювання, яка на 01.01.2005 року становила 83.9% (Рис.1.3).

Рис.1.3 Структура заборгованості за кредитами, наданими банками України станом на 01.01.2005 року

Проте в порівнянні з відповідним періодом 2004 року вона скоротилася на 4,3 процентних пункти. Найменшою в загальному обсязі кредитних вкладень є частка кредитів, наданих уряду, які початок 2005 року становили 0,5%;

у загальному обсязі кредитних вкладень банків у економіку України основну частку (83,9%) становлять кредити, надані субєктам господарювання. Заборгованість за цими позиками на 01.01.2005 рік становила 37,7 млрд. грн.

на кредитному ринку України переважають короткострокові кредити. Однак слід зазначити, що питома вага заборгованості за цими позиками, яка в загальному обсязі станом на 01.02.2005 рік становила 72,5%, проте вона поступово знижується в порівнянні з аналогічним періодом минулого року - на 6,3 процентного пункту;

у кредитному портфелі банків більше половини (61,6%) від загального обсягу короткострокових кредитів, наданих субєктам господарювання, становила заборгованість у національній валюті, обсяг якої на початок 2004 року дорівнював 16,8 млрд. грн.

в 2004 році зростали обсяги довгострокового кредитування субєктів господарювання і в цілому станом на 01.01.2005 року становили 10,4 млрд. грн., а їх питома вага в загальному обсязі заборгованості склала 27,5%;

в розрізі форм власності основними позичальниками банків залишаються субєкти господарювання з колективною формою власності. Частка їх заборгованості за наданими позиками в загальному обсязі кредитних вкладень банків була найбільшою, і на 1 січня 2005 року становила 81,5%. Триває зниження питомої ваги заборгованості за кредитами, наданими державним підприємствам, яка станом на 01.01.2005 рік становила 9,2%. Водночас частка кредитів, наданих банками приватному сектору зросла до 6.3%, міжнародним організаціям та юридичним особам інших держав до 3%;

у загальному обсязі кредитних вкладень в економіку України найвагомішою (94,6%) залишається питома вага позик, наданих у поточну діяльність. У структурі заборгованості за кредитами в поточну діяльність частка кредитів за експортно-імпортними операціями станом на 01.01.2005 рік склала 17,4%, а частка кредитів овердрафт 3,1%, кредити надані для здійснення внутрішніх торговельних операцій становили 11,1%;

з початку року зберігається позитивна тенденція попереднього року до зростання обсягів кредитування інвестиційної діяльності субєктів господарювання, проте їх частка в загальній сумі кредитних вкладень залишається ще незначною (5,4%). Станом на 01.01.2005 рік залишки заборгованості за такими кредитами становили 2 млрд. грн.;

за видами економічної діяльності основними позичальниками кредитних коштів банків як у національній, так і в іноземній валюті залишаються субєкти господарювання оптової і роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами, послуг з ремонту. На початок 2005 року їх частка в загальному обсязі кредитних вкладень становила 40,7%. Значні залишки заборгованості мали підприємства переробної промисловості, на які припадало 31% кредитів від загального обсягу. Упродовж 2004 року кредитну підтримку отримували субєкти господарювання сільського господарства, мисливства та лісового господарства, заборгованість яких за отриманими кредитами на 01.01.2005 року становила 7% від загального її обсягу. Частка заборгованості за кредитами, які надавались у добувну промисловість, у структурі кредитних вкладень була незначною - 3,3%;

триває нарощування банками обсягів кредитування фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, однак більшу частину (59,5%) кредитів було надано в національній валюті. Залишки заборгованості за кредитами населенню в цілому станом на 01.01.2005 року становили 3.4 млрд. грн.

Підводячи підсумок всього вищезазначеного можна сказати, що поступове зміцнення національної банківської системи та її розвиток не був би позитивним, якби в своїй діяльності українські банки не застосовували досвід іноземних банків. Ті розбіжності, що існують при визначенні класифікаційних ознак кредитів повязані в першу чергу з різним рівнем економіки: розвитком виробничого сектору, станом макро- та мікро- економічної сфери, рівнем інфляції тощо. Використання різноманітних підходів до класифікації кредитів банками вкрай необхідно, оскільки дає змогу мати чітку уяву про стан кредитного портфелю та можливість його диверсифікації за умови виникнення ризику.