Банки регіональні – банки, які здійснюють свою діяльність у межах одного регіону (області).

Банківська ліквідність – здатність банку швидко і без втрат перетворити свої активи в пасиви.

Банківська ліцензія – документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність», на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Банківська операція– конкретна дія банку, пов’язана з його основною діяльністю у певний момент, стосовно певного клієнта.

Банківська система– законодавчо визначена, чітко структурована та субородинована сукупність банківських установ, що діють на професійній основі і функціонально пов’язані у самостійну економічну структуру.

Банківські метали– це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Безвиїзний нагляд – це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому з метою своєчасного адекватного реагування на проблеми і недоліки в діяльності банків.

Бездокументарна форма цінного папера–здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.

Білонна монета – розмінна монета з дрібною вартістю, яка карбується не з дорогоцінного металу.

Бундесбанк (Німецький федеральний банк)– один з найбільш авторитетних центральних банків світу завдяки своїй виваженій антиінфляційній політиці. У зв’язку зі створенням єврозони делегував функцію розроблення і реалізації грошово-кредитної політики, а також функцію емісії грошових знаків Європейському центральному банку. З 1999 р. Бундесбанк повинен підтримувати загальноекономічну політику уряду, якщо вона не суперечить завданням Європейської системи центральних банків.

Бюджетні кредити – бюджетні кошти, які розміщені банком у вигляді кредитів на підставі договорів з розпорядниками цих коштів, за якими банк не несе кредитного ризику.

Валовий кредитний ризик (ВКР) – загальна заборгованість за кредитними операціями перед банком-кредитором.

Валюта–грошові знаки іноземних держав, кредитні і платіжні документи у вигляді векселів, чеків, банкнот, що використовуються в міжнародних розрахунках.

Валюта України–грошові знаки у вигляді банкнотів, казначей­ських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у вкладах у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Валютна позиція – співвідношення між сумою балансових і позабалансових вимог банку та сумою його балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті.

Валютна позиція відкрита – сума балансових і позабалансових вимог банку не збігається із сумою його балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті.

Валютна позиція відкрита довга – сума балансових і позабалансових вимог банку у певній іноземній валюті перевищує суму його балансових і позабалансових зобов’язань у тій самій валюті. У розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «+».

Валютна позиція відкрита коротка – сума балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті перевищує суму його балансових і позабалансових вимог у тій самій валюті. У розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком «–».

Валютна позиція закрита – тотожність між сумою балансових і позабалансових вимог банку та сумою його балансових і позабалансових зобов’язань у певній іноземній валюті.

Валютна політика–це сукупність заходів, які проводять держави та центральні банки у сфері грошового обігу і валютних відносин з метою впливу на купівельну силу грошей, валютні курси та на економіку країни в цілому.

Валютний курс–ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

Валютний ринок – сукупність обмінних і депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою.

Валютні відносини –відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.

Валютні зони–валютні угруповання держав, створені для проведення узгодженої політики в галузі міжнародних валютних відносин.

Валютні обмеження –законодавчо визначені обмеження на здій­снення валютних операцій у країні (для певних груп економічних суб’єктів, видів операцій, валют тощо).

Виїзне інспектування – це метод банківського нагляду, який передбачає перевірку на місцях та оцінку діяльності окремого банку кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду.

Використання іноземної валюти як засобу платежу – це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Випуск цінних паперів– зареєстрована у встановленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права.

Відокремлений спосіб зберігання цінних паперів– спосіб, згідно з яким зберігач цінних паперів зобов’язаний зберігати та вести облік сертифікатів цінних паперів із зазначенням їх номерів чи інших індивідуальних ознак.

Готівка в обігу – сума грошей, що циркулює серед суб’єктів економіки поза банками. Важливий компонент пропозиції грошей.

Грошова база (монетарна база; гроші підвищеної потужності) – гроші центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, джерело формування грошової маси в обігу. Включає запаси готівки у позабанківській системі та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на рахунках у центральному банку. Зростання грошової бази відбувається внаслідок проведення центральним банком операцій з цінними паперами на відкритому ринку, операцій на валютному ринку та рефінансування комерційних банків.

Грошова маса – вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів економіки (крім банків) у певний момент.

Грошовий агрегат – показник грошової маси, що характеризує пев­ний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

Грошовий мультиплікатор–коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей і кінцевим збільшенням грошової маси внаслідок цієї емісії.

Грошовий оборот – процес безперервного руху грошей міжсуб’єк­тами економічних відносин у суспільному відтворенні.

Грошовий ринок–сукупність грошових інститутів, що спрямовують потоки грошових коштів від власників до позичальників.

Грошово-кредитна (монетарна) політика– один із видів макро­економічної політики. Сутність монетарної політики полягає у регулюванні центральним банком країни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку.

Демонетизація золота– вилучення з обігу золотих монет і припинення обміну неповноцінних грошей на золото.

Депозит довгостроковий– кошти інших банків, суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк понад один рік.

Депозит короткостроковий – кошти інших банків, суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які внесені на депозитний рахунок у даний банк на строк до одного року.

Депозитарій цінних паперів– юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг і розрахун­ки за угодами щодо цінних паперів.

Депозитарна діяльність– надання послуг щодо зберігання ціннихпаперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунківу цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарний договір– договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем.

Депозитарний облік– облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів.

Депонент – юридична або фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах.

Державний банк Росії – заснований у 1860 р. Здійснював як комер­ційні операції, так і операції, покладені на нього Міністерством фінансів, зокрема розміщення державних цінних паперів, кредитування Дворянського і Селянського поземельного банків, обслуговування уряду. Із завершенням грошової реформи в Росії у 1895–1897 рр. банк дістав статус емісійного банку. Йому було надано монопольне право емісії кредитних білетів (банкнот), розмінних на золото. На початку ХХ ст. Держбанк поступово відмовляється від кредитування промисловості, торгівлі, сільського господарства. Основними позичальниками банку стають комерційні банки. Після жовтневих подій 1917 р. Держбанк був перетворений у кредитну установу нової влади.

Державний банк СРСР – заснований у 1921 р. Виконував функціїєдиного емісійного, розрахункового, касового центру держави, здій­сню­вав планове кредитування соціалістичної економіки, був підпорядкований уряду. На початку реформ 1990-х років на базі Російської республіканської контори Держбанку СРСР було засновано Держбанк РСФСР, якому після ліквідації Держбанку СРСР були передані його функції.

Державний внутрішній борг країни– строкові боргові зобов’я­зання уряду країни у грошовій формі.

Дефлятор ВВП– показник, що відображає загальну тенденцію зміни цін в економіці. Розраховується відношенням ВВП у фактичних цінах до ВВП у порівнянних цінах.

Договір про відкриття рахунку в цінних паперах– договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передання власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності.

Договір про кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів– договір між фондовою біржею або учасниками організаційно оформленого позабіржового ринку та обраним ними депозитарієм про здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Договір про обслуговування емісії цінних паперів– договір між емітентом та обраним ним депозитарієм про обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Додатковий капітал(капітал 2-го рівня)– це частина фінансового капіталу комерційного банку, яка не є постійною за обсягом, а піддається змінам.

Документарна форма цінного папера– сертифікат цінних паперів (далі – сертифікат), що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.

Електронна торговельно-інформаційна мережа– сукупність програмно-технічних засобів, що використовуються фондовою біржею чи організаційно оформленим позабіржовим ринком для забезпечення укладення угод щодо цінних паперів.

Емісійний банк–банк, якому надано право випуску грошей в обіг. Звичайно це центральний банк країни, якому монопольно належить таке право.

Емісійний дозвіл – розпорядчий документ НБУ, який надає право територіальним управлінням на одержання підкріплень готівкою від Центрального сховища або інших територіальних управлінь та на вивіз її надлишків.