Тема 3. Емісія грошей та регулювання готівкового грошового обігу

Центральний банк країни, як правило, має монопольне право емісії грошових знаків. Емісійна діяльність центрального банку в ХХ ст. зазнала істотних змін. Необхідно з’ясувати, як вплинув на цю діяльність перехід від системи золотомонетного стандарту до системи обігу грошей, нерозмінних на золото.

У сучасних умовах в усіх країнах банкнотна емісія має фідуціарний характер. Доцільно проаналізувати баланс центрального банку і з’ясу­вати, що слугує забезпеченням грошових знаків.

Слід зазначити, що емісія грошей – випуск грошей в обіг у всіх фор­мах, що веде до збільшення грошової маси в обігу. Мета емісії: активна – фінансування не тільки поточних витрат, а й інвестиційних потреб держави; пасивна – покриття і фінансування поточних потреб держави.

Окрім того досить важливим є акцентування уваги на основних функціях, їх виконує емісія грошей, структурі грошової маси та грошової бази, процесі формування пропозиції грошей, швидкості обігу грошей, коефіцієнті монетизації.

Сьогодні в країнах із розвинутою ринковою економікою готівка становить у загальній грошовій масі незначну частку –5–10 %. Необхідно з’ясувати, чому, незважаючи на це, вона посідає особливе місце в грошовій системі.

Дворівневий принцип організації банківської системи країни зумовив відокремлення емісійних операцій регулювання грошового обігу, які закріпились за Національним банком України (банком першого рівня), від розрахункового, касового і кредитного обслуговування юридичних і фізичних осіб, яке виконують комерційні банки (банки другого рівня). Тобто Національний банк виступає організатором грошового обігу в державі та здійснює його регулювання.

Комерційні банки та їхні установи здійснюють касове обслуговування на підставі відповідної ліцензії Національного банку України та самостійно визначають обсяги готівки, необхідні для своєчасного і повного виконання заявок клієнтів.

Діяльність комерційного банку в умовах поєднання готівкових і безготівкових розрахунків у процесі господарської діяльності економічних агентів передбачає організацію структурного підрозділу банку, який забезпечує виконання операцій з готівкою – операційну касу. До функцій операційної каси належать:

•     забезпечення касового обслуговування юридичних і фізичних осіб;

•     виконання інших операцій з цінностями.

Для виконання цих функцій створюються видаткові, прибуткові, вечірні, розмінні каси, каси перерахунку та відповідні сховища для зберігання цінностей.

На комерційні банки покладається відповідальність за утримання готівки в обігу в належному стані та вилучення з обігу зношених (деформованих), підроблених і фальшивих банкнот і монет.

Комерційні банки проводять перевірку, сортування, повне перерахування і пакування готівки, що надходять до їхніх кас, і гарантують клієнтам видання готівки, яка відповідає встановленим вимогам щодо платіжності, справжності й повноти вкладання.

Вивчаючи дану тему, доцільно розглянути основні принципи організації обороту готівки суб’єктами господарювання (важливим серед яких є обов’язковість для всіх підприємств і організацій зберігання власних коштів у банківських установах), правила, які встановлюють комерційні банки для своїх клієнтів.

Для більш ґрунтовного вивчення діяльності Національного банку як емісійного центру готівкового грошового обороту необхідно особливу увагу приділити таким питанням:

•     виготовлення грошових знаків (банкнот і монет);

•     утилізація непридатних до обігу і неплатіжних грошових знаків;

•     установлення номіналів і платіжних ознак банкнот і монет;

•     розроблення дизайну грошових знаків;

•     визначення системи захисту грошових знаків від підробок;

•     організація роботи з резервними фондами у Центральному сховищі НБУ;

•     порядок підкріплення запасів готівки територіальних управ­лінь НБУ та вивезення її надлишків;

•     порядок підкріплення оборотних кас установ НБУ та зарахування готівки з оборотних кас до запасів готівки;

•     порядок касового обслуговування банків;

•     регламентація готівкового грошового обороту у позабанківській сфері;

•     прогнозування готівкового грошового обороту за допомогою складання установами НБУ щоквартально прогнозних розрахунків касових оборотів банків;

•     організація інкасації та перевезення банкнот і монет;

•     реалізація ювілейних і пам’ятних монет.

За необхідності економічного обґрунтування можливих змін у розмірі готівкового обігу в прогнозованому періоді складають прогноз касових оборотів.

Прогноз касових оборотів – це оцінка перспектив розвитку готівкового обігу, згідно з якою визначаються обсяги та джерела надходжень готівки до кас банків, обсяги й цільове спрямування видачі готівки з кас банків, розмір випуску готівки або вилучення її з обігу.

Прогнозування готівкового обігу здійснюється з урахуванням основних напрямів державної грошово-кредитної політики на основі прогнозу касових розрахунків балансу грошових доходів і витрат населення та касових оборотів.

Прогноз касових оборотів по Україні в цілому складається Національним банком у розрізі регіонів, а по регіонах – територіальними управліннями Національного банку на квартал із розподілом за місяцями.

Одним із важливих завдань Національного банку під час регулювання грошового обороту є максимальне скорочення обігу готівки. В Україні питома вага готівки в загальній грошовій масі досить значна. Необхідно звернути увагу на чинники, що визначають структуру грошової маси, а саме:

•     довіра до банківської системи, тобто рівень ризику пов’я­заний із розміщенням грошей на банківських рахунках;

•     очікуваний дохід від розміщення грошей на банківських рахунках, який визначається рівнем депозитної процентної ставки;

•     масштаби тіньової економіки, яка базується на спробі ухилитися від сплати податків та державного контролю за законністю бізнесу;

•     рівень доходів суб’єктів економіки.