Поняття, склад, види і форми державного внутрішнього боргу України.
Стаття 1. Поняття державного внутрішнього боргу України
Державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання Уряду України у грошовій формі.
Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.
Стаття 2. Склад державного внутрішнього боргу України
До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.
Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України.
Стаття 3. Боргові зобов'язання Уряду України
До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити.
До складу боргових зобов'язань Уряду України включається також частина боргових зобов'язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною.
Стаття 4. Види і форми державного внутрішнього боргу України
Боргові зобов'язання Уряду України можуть мати короткостроковий - до 1 року, середньостроковий - від 1 до 5 років і довгостроковий - 5 і більше років термін.
Боргові зобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов'язань України.
В окремих випадках можуть бути й інші форми урядових боргових зобов'язань. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначаються Урядом України за погодженням з Національним банком України.
Стаття 5. Умови і порядок випуску державних цінних паперів та регулювання їх обігу
Умови і порядок випуску державних цінних паперів та регулювання їх обігу визначаються відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" ( 1201-12 ).
Стаття 6. Управління державним внутрішнім боргом України
Управління державним внутрішнім боргом України здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому з Національним банком України.
Розміщення боргових зобов'язань Уряду України та надання гарантій від імені Уряду України провадиться за його дорученням Міністерством фінансів України.
Публічний борг:
державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення (п. 20 ст. 2 БК України);
До гарантованого державою боргу належить заборгованість України перед Міжнародним валютним фондом за кредитами, отриманими Національним банком України з метою підтримки платіжного балансу і реалізації грошово-кредитної політики, та за розподілом спеціальних прав запозичень (п. 3-3 Прикінцевих положень до БК України):
До державного боргу належить заборгованість України перед Міжнародним валютним фондом за кредитами, отриманими Кабінетом Міністрів України, та за розподілом спеціальних прав запозичень, використаних Кабінетом Міністрів України (п. 3-3 Прикінцевих положень до БК України).
місцевий борг - загальна сума боргових зобов'язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок місцевого запозичення (п. 35 ст. 2 БК України)
Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду на обслуговування державного боргу (ч. 2 ст. 55 БК України);
Державний борг — об'єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї.
Згідно з Бюджетним кодексом України державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — це загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.
Державний борг за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах строковості, платності та повернення.
Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.
Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною другою цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннями цього Кодексу.
За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.
Згідно із законом України „Про державний внутрішній борг України" державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання Уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.
До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування загальнодержавних програм.
Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України.
До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити. До складу боргових зобов'язань Уряду України включається також частина боргових зобов'язань Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною.
Боргові зобов'язання Уряду України можуть мати короткостроковий — до 1 року, середньостроковий — від 1 до 5 років і довгостроковий — 5 і більше років термін.
Боргові зобов'язання Уряду України виступають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських зобов'язань України. В окремих випадках можуть бути й інші форми урядових боргових зобов'язань. Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначаються Урядом України за погодженням з Національним банком України.
Зовнішній державний борг — це сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.
Державний зовнішній борг складається з:
— позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього державного боргу;
— позик на підтримку національної валюти;
— позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
— гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;
— державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.
Відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік, визначається граничний розмір дефіциту бюджету та джерела його покриття за рахунок внутрішнього та зовнішнього фінансування, а також встановлюється граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього боргу України на 1 січня наступного за бюджетним роком з визначенням напрямів використання фінансових ресурсів.
Загальний державний борг України з 1992 року поступово зростав. Це обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів, неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом.
Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі, як непогашена основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу визначається на останній день звітного періоду та включає операції за цей день.
- Проблеми сучасного визначення предмета та методу фінансового права.
- 1) Чи тільки грошові відносини?
- 2. Хто є суб’єктами фінансової діяльності: лише держава чи й інші суб’єкти?
- Принципи фінансового права.
- Система фінансового права та система фінансового законодавства, їх співвідношення.
- 1. Ієрархічне розшарування актів, що мають характер (дію) закону, надання законодавчого пріоритету одних перед іншими (кодекси, спеціальні фінансові закони, загальні закони, декрети кму).
- 2. Щодо кожного інституту фінансового права законом встановлюється особлива система джерел законодавства.
- Дія норм фінансового права та конкуренція фінансово-правових приписів, співвідношення законності та доцільності у фінансовому праві
- Суб’єкти фінансового права та фінансових правовідносин, проблема представництва у фінансовому праві.
- Фінансова система, її склад.
- 1.2. Фонди цільового призначення (позабюджетні)
- 2.2. Місцевий кредит (місцеві запозичення, позики)
- 2. Децентралізовані фінанси:
- 2.1. Місцеві бюджети;
- Співвідношення понять «публічний фонд коштів», «бюджет» і «казна».
- Сучасне поняття публічного фонду коштів.
- Фінансово-правовий статус юридичних осіб публічного права та бюджетних установ і режим їх фондів коштів.
- Методи та форми мобілізації фінансових ресурсів до публічних фондів коштів.
- Податкове право як підгалузь фінансового права.
- Правова природа, економічна суть, поняття, функції та юридичні ознаки податку і збору.
- Принципи податкового права та система законодавства про податки і збори. Реформування податкової системи.
- 3) Закони:
- 5) Укази Президента України:
- 8) Накази Державної митної служби:
- Дія норм податкового права (в часі, просторі та за колом осіб).
- Суб’єкти податкових правовідносин.
- Реєстр платників податків. Представництво в податкових відносинах.
- Податковий обов’язок, податкове зобов’язання та податковий борг.
- Адміністративне оскарження сум податкового зобов’язання (боргу).
- Класифікація податків і зборів, що входять до загальної системи оподаткування.
- Непрямі податки: правова природа та особливості правового регулювання.
- Поняття та види прямих податків, розмежування їх на загальнодержавні та місцеві.
- [Ред.]Види податків
- [Ред.]Найпоширеніші зразки
- Проблеми усунення подвійного оподаткування.
- Основні елементи оподаткування податком на доходи з фізичних осіб.
- Основні елементи оподаткування податком на прибуток підприємств.
- Актуальні питання оподаткування окремими прямими податками.
- Бюджетне право як підгалузь фінансового права, його предмет, система та джерела.
- 1) За змістом:
- 2) За часом дії:
- 3) За характером:
- Сучасне поняття та проблеми суб’єктивного бюджетного права. Суб’єкти бюджетного права.
- Бюджетний устрій та бюджетна система
- Проблеми правового регулювання бюджетного циклу та стадій бюджетного процесу.
- Методи здійснення публічних видатків і проблеми співвідношення постатейного (бюджетно-кошторисного) та програмно-цільового фінансування.
- Система розпорядників бюджетних коштів і місце в ній системи органів прокуратури України.
- Поняття, підстави виникнення та реєстрація бюджетних (небюджетних та фінансових бюджетних) зобов’язань.
- Проблеми державних закупівель і цільового витрачання бюджетних коштів.
- Бюджетне кредитування.
- Правова природа боргових зобов’язань, які випливають з публічного кредиту.
- 1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
- Правове регулювання бюджетних запозичень.
- Поняття, склад, види і форми державного внутрішнього боргу України.
- Управління державним зовнішнім та внутрішнім боргом України.
- 1) Кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
- Правове регулювання муніципального боргу в Україні.
- Правове регулювання відносин з надання кредитів, за рахунок коштів державних (муніципальних) запозичень.
- Особливості правового режиму централізованих позабюджетних цільових фондів.
- Правовий режим внесків до централізованих позабюджетних цільових фондів.
- Правове забезпечення діяльності Пенсійного фонду України, стан та тенденції її удосконалення.
- Правове регулювання організації та діяльності Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
- Правові основи діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
- Правовий режим Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
- Правові питання діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
- Фінансовий контроль як вид фінансової діяльності держави.
- Фінансовий контроль є однією із завершальних стадій управління фінансами, проте фінансовий контроль супроводжує усі стадії управління публічними і приватними фінансами.
- Зміст фінансового контролю визначається фінансовою діяльністю держави, складовою частиною якої він є
- Міжнародно-правові стандарти організації державного фінансового контролю.
- Види, методи, форми та заходи фінансового контролю в сучасних умовах.
- Органи фінансового контролю, їх компетенція.
- Суб’єкти загального фінансового контролю, їх компетенція.
- Повноваження органів спеціалізованого фінансового контролю.
- Відомчий та внутрішньо-господарський (внутрішній) фінансовий контроль.
- Муніципальний та громадський фінансовий контроль.
- Методи фінансового контролю
- Правові основи взаємодії правоохоронних органів з органами, що здійснюють фінансовий контроль
- 1) Наказ Державної податкової адміністрації України
- 3) Постанова Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 р. N 39
- 4) Наказ ГоловКру України, дпа України
- Роль прокуратури України в забезпеченні законності учасниками фінансових правовідносин та в сфері фінансового контролю
- Фінансова відповідальність є об’єднанням різних видів інституціональної фінансово-правової відповідальності (бюджетної, податкової, валютної, розрахункової тощо).
- Загальні:
- Спеціальні:
- Фінансові правопорушення як підстава притягнення до фінансово-правової відповідальності.
- Система фінансово-кредитних організацій України, державне регулювання їх діяльності.
- Банківське право в системі права України. Фінансово-правовий інститут регулювання банківської діяльності.
- Законодавство про банки і банківську діяльність в Україні.
- 1. Конституція України.
- 3. Укази Президента України:
- 4. Постанови Кабінету Міністрів України:
- 1) Універсальні
- 2) Спеціалізовані:
- 1) Відкритого акціонерного товариства
- 2) Кооперативного банку (центральні та місцеві кооперативні банки)
- Правове регулювання, поняття та види банківських операцій.
- Правові основи та актуальні питання банківського кредитування.
- 1) Закон України: “Про банки і банківську діяльність” (ст. 49):
- 2) Господарський кодекс України:
- 3) Про затвердження Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України: Постанова Правління Національного банку України від 13 липня 2010 року № 327
- Фінансово-правові аспекти інституту банківського рахунка.
- Види банківських рахунків та захист інтересів клієнтів банків від порушення договору банківського рахунку.
- Правовий режим банківської таємниці.
- Особливості правового регулювання розрахункових відносин.
- Правове регулювання грошового обігу.