53. Механізм та джерела повернення кредиту

Повернення банківських позик означає своєчасне і повне погашення позичальниками наданих їм позик і відповідних сум процентів за користування позиковими коштами. Забезпечення повернення кредиту – це складна цілеспрямована діяльність банку, яка включає систему організаційних, економічних і правових заходів, що складають особливий механізм, який визначає способи видачі позик, джерела, строки і способи їх погашення, документацію, яка забезпечує повернення позик.

Джерела повернення позик розділяються на первинні і вторинні (додаткові). Первинним джерелом є дохід позичальника (для юридичних осіб – виручка в готівковій або безготівковій формі, для фізичних осіб – заробітна плата або інші надходження), вторинними (додатковими) вважаються виручка від реалізації заставленого майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією.

Порядок використання банком первинних і вторинних джерел погашення позик неоднаковий. Погашення позик за рахунок доходу позичальника регулюється кредитним договором, строковим зобов'язанням або дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється в день настання строку платежу або в інший певний період при наявності коштів на розрахунковому рахунку клієнта. При погашенні позик готівкою клієнт у відповідні терміни вносить гроші до каси банку. Можливе продовження строку погашення позики, якщо клієнт очікує на надходження. Таким чином, механізм погашення позики в даному випадку являє собою добровільне виконання клієнтом своїх платіжних зобов'язань перед банком, які зафіксовані в кредитному договорі.

Погашення позики за рахунок вторинних джерел означає включення банком в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм також має правове забезпечення (крім кредитного договору) у вигляді договору про заставу, гарантійного листа, договору поручительства, страхового полісу.

Використання додаткових джерел навіть при наявності зазначених юридичних документів вимагає від банку особливих умов і багато часу. Так, реалізація прав по поверненню кредиту при використанні застави майна позичальника передбачає звернення до суду або арбітраж, а також вимагає дотримання певних умов по суті заставного права зі сторонами як банку, так і позичальника. В результаті виникає тривала процедура розгляду і задоволення позову банку. Використання гарантійних зобов'язань поручителя для погашення позики також вимагає часу навіть при його готовності виконати ці зобов'язання. Страхова організація відшкодує збиток банку від неповернення кредиту лише після ретельного вивчення чинників виникнення кредитного ризику і при умові дотримання умов страхової угоди.

Враховуючи трудомісткість роботи із вторинними джерелами і тривалість процедур включення їх в реальний механізм погашення банківської позики, основний акцент при вирішенні питання про можливість видачі позики слід відводити первинному джерелу – доходу. Якщо виникає серйозний сумнів в реальності використання доходу в якості основного джерела погашення позики, у видачі позики краще відмовити. Вторинні джерела лише підкріплюють первинне, але не замінюють його.

В той же час фінансово стійкі підприємства, які є постійними клієнтами банку, можуть кредитуватися на довірі.

Інструменти забезпечення повернення позик.

Як правило, кожний банк використовує свої інструменти впливу на боржників, причому розглядає їх в якості своєї комерційної таємниці. Однак в їх діях виявляються і спільні закономірності. Нижче наведені основні із таких правил.

1. Банк прагне мати справу з тими, кого він давно знає. Цей і декілька наступних пунктів однозначно свідчать: систему забезпечення повернення позик слід формувати з таким розрахунком, щоб вона працювала не тільки після того, як настав строк повернення кредиту, але головним чином до прийняття рішення про видачу кредиту.

Суть правила в тому, що банк вибирає клієнтів, яким довіряє, віддаючи перевагу тим з них, хто обслуговується в даному банку. Випадкові позичальники повинні бути виключені або зведені до мінімуму.

2. Банк обмежує строки кредитування. Розрахунок досить простий: чим коротше цей строк, тим нижче за інших рівних умов рівень ризику.

3. Банк поступово розвиває свої кредитні відносини з клієнтами, включаючи і тих, з якими він вже працює. На невеликих кредитних сумах можна сповна оцінити клієнта за декілька місяців: пізнати його порядність, акуратність, грамотність, простежити, з якого роду контрагентами він має справу, наскільки акуратний в сплаті податків, і оформлені платіжних документів, переконатися в його грамотності в юридичних нюансах.

В більш широкому плані йдеться про те, що банк повинен знати клієнта, його повний "портрет" і реальні наміри (включаючи схему руху наданої йому позики, кому і на які цілі вона призначена). Для цього він, зокрема, організовує свою службу економічної безпеки, яка в даному випадку працює в попереджувальному режимі.

4. Банк по можливості формалізує процеси надання кредитів. Це передбачає розробку відповідних процедур, пакетів документів, які вимагаються від позичальника, критеріїв задоволення кредитних заяв (сукупності коефіцієнтів, які допомагають визначити рівень кредитного ризику).

5. Банк домагається, щоб максимальна кількість кредитів мала забезпечення в тій чи іншій формі, при цьому, широко диференціюються умови кредитування різних клієнтів (в залежності від забезпечення кредиту, від надійності клієнту, від цілей, обсягів, строків кредитування і інших обставин). Роботу з позичальниками полегшує розроблений в банку пакет документів, які підприємство, що звернулося за кредитом, повинно надати банку. В їх числі статут, свідоцтво про реєстрацію, фінансові документи, документи, які підтверджують ціль кредитування (проекти, контракти, договори), джерела погашення кредиту, ефективність кредитування. Кредитні заяви розглядаються із застосуванням спеціальних методик розрахунку оборотності і окупності засобів.

Забезпеченням кредиту може бути ліквідний товар, майно, валютні грошові кошти. Приймається в якості забезпечення і поручительство якогось великого банку. Повинна бути розроблена форма такого договору поручительства для підприємств, які не є клієнтами банку, а також для тих, хто звертається за кредитом вперше і не має власного майна для його забезпечення.

Банки широко практикують знайомство з підприємством, огляд на місці товарів, офісів, складських приміщень, торгівельних залів, перевірку наявності товарів і майна, які надаються у заставу.

Цільове використання кредиту легше простежити, якщо однією з умов його надання є відкриття позичальником рахунку в банку.

6. Банк активно утримується від прийняття в якості забезпечення своїх кредитів неліквідного товару або іншого подібного майна, сумнівних цінних паперів (непокритих банківських акредитивів, неакцептованих векселів).

7. Банк страхує надану позику (і, можливо, проценти по ній). При цьому кращим є трьохсторонній договір між банком, позичальником і страховиком.

8. Банк включає в кредитний договір арбітражне застереження про те, що у випадку виникнення суперечок між учасниками вони передаються на розв'язання до Господарського суду.

У більш широкому плані йдеться про те, що банк, який по-справжньому турбується про повернення своїх позик, бездоганно володіє витонченостями юридично вірного складання відповідних документів і супроводження всього кредитного процесу.

9. На останніх етапах кредитного процесу, коли строк повернення кредиту настає або вже настав, банк активно використовує службу економічної безпеки, яка повинна діяти жорстко, але в рамках чинності, доводячи справу при необхідності до суду.

10. Відповідальний банк акуратний в сплаті своїх боргів, пунктуальний в поверненні одержаних ним кредитів, не утримує в своєму обігу чужих коштів, не перешкоджає законним перевіркам своєї діяльності з боку компетентних органів.