69. Емісія банками депозитних сертифікатів та облігацій

Депозитні сертифікати, що обертаються, виявилися привабливими як для банків, так і для їхніх клієнтів (вкладників). Банки завдяки емісії депозитних сертифікатів мають можливість гнучко управляти процесом залучення коштів, оскільки вони самостійно визначають:

- номінал сертифікатів, обсяг і порядок їх емісії;

- строк сертифікатів, тобто тривалість залучення коштів, що дозволяє банкам знизити ризик незбалансованої ліквідності і планувати активні операції;

- вартість залучення коштів, тобто дисконтну ставку або процентну (фіксовану або плаваючу).

Крім того, банки мають можливість розширити коло клієнтів завдяки диверсифікації послуг, що надаються суб’єктам ринку.

Згідно з законодавством України і нормативними актами НБУ право випускати ощадні (депозитні) сертифікати надано тільки банкам. Умови та процедура їх емісії та обігу регулюються внутрішніми положеннями банків і повинні бути оприлюднені в друкованих засобах масової інформації або в загальнодоступному для клієнтів місці в банку. Сертифікати можуть випускатися: - номіновані як у національній валюті, так і в іноземній валюті;- іменними або на пред’явника;- одноразово або серіями;- строковими або до запитання.

Номінал, строки обігу сертифікатів, депозитні процентні ставки в законодавстві не регламентовані і визначаються банками. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Бланки сертифікатів мають містити обов’язкові реквізити:

- назву “ощадний (депозитний) сертифікат”;

- порядковий номер сертифіката та його серію (якщо випуск є серійним);

- дату внесення депозиту;

- розмір депозиту, оформлений сертифікатом (літерами та цифрами);

- зобов’язання банку повернути суму, внесену на депозит;

- дату вимоги вкладником (бенефіціаром) суми за сертифікатом;

- процентну ставку за користування депозитом і умови її сплати;

- назву та адресу банку-емітента, і для іменного сертифіката — вкладника;

- підпис особи, уповноваженої банком підписувати такого роду зобов’язання, засвідчений печаткою банку.

Якщо прийнято рішення про емісію процентних облігацій, то основними їх параметрами, які потребують узгодження, є такі:загальна номінальна вартість;номінальна вартість однієї облігації та їх кількість у випуску;форма випуску;сума випуску за курсом емісії;процентна ставка;термін виплати процентів;період розміщення та дата погашення облігацій.

Якщо умовами випуску облігацій підприємств передбачено їх публічний обіг, а також у разі випуску облігацій відкритими акціонерними товариствами емітент подає реєструвальному органу для одночасної реєстрації випуску та інформації про емісію цих облігацій, такі документи:

а) заяву про реєстрацію випуску та інформації про емісію облігацій підприємств;

б) інформацію про емісію облігацій,

в) копію платіжного доручення про сплату державного мита;

г) рішення про випуск облігацій, що оформлено протоколом;

д) зразок бланка сертифіката облігацій, якщо випуск здійснюється в документарній формі;

е) копію договору з торговцем цінними паперами щодо розміщення даного випуску облігацій (якщо емітент користуватиметься його послугами);

є) копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства.

Дані про емісію облігацій повинні включати:

дату і номер рішення (протоколу) про емісію облігацій;

найменування органу, який прийняв рішення;

загальну номінальну вартість облігацій, що пропонуються до продажу;

мету використання фінансових ресурсів, залучених від продажу облігацій, та джерела погашення позички і виплати доходу по облігаціях (конкретні обсяги, напрями використання та джерела погашення);

кількість облігацій за типами і категоріями (іменні або на пред’явника, процентні або безпроцентні);

форму випуску облігацій (документарна або бездокументарна);

перелік засновників товариства, розмір частки кожного із засновників у статутному капіталі;

права, що надаються власникам облігацій;

номінальну вартість, серії та порядкові номери облігацій;

адреси місць, дати початку та припинення продажу, погашення облігацій та виплати доходів по них;

умови і термін обігу облігацій;

дії, що провадяться у разі несвоєчасного подання облігацій для погашення;

інформацію про можливі привілеї власників облігацій;

запланований курс продажу облігацій та відомості щодо ринкової вартості облігацій даного емітента, що перебувають в обігу (окремо — на біржах, позабіржових торговельно-інформаційних системах та позабіржовому ринку);

докладний опис відомостей про порядок оплати облігацій із зазначенням найменування банківської установи та номера розрахункового рахунку, на який має бути внесена оплата за облігації;

найменування торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами);

відомості щодо умов договору з торговцем цінними паперами із зазначенням суми винагороди торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами);

Успішне розміщення облігацій на ринку капіталів визначають такі основні чинники:

наявність і характер публічної інформації про емітента;

кредитний рейтинг, присвоєний емітенту рейтингови-

ми агентствами (на міжнародному рівні Moody’s; Standard & Poor’s та ін.);

оцінки незалежних фінансових аналітиків.

На міжнародних ринках капіталів ціни на облігації здебільшого формуються за принципом дисконтування майбутнього Сash-flow, тобто майбутні грошові потоки від облігацій (проценти та основна сума) шляхом дисконтування приводяться до теперішньої вартості[1], на основі чого приймаються рішення про доцільність вкладення коштів у даний вид боргових цінних паперів.

70. Усі випуски цінних паперів банками типу відкритого акціонерного товариства, незалежно від розміру випуску та кількості інвесторів, підлягають державній реєстрації у Міністерстві фінансів України. Таким чином підвищується відповідальність банків-емітентів перед покупцями цінних паперів та знижується ризик, пов’язаний з фінансовими зловживаннями та махінаціями.

Випуск простих акцій дозволяє банку отримати додаткові кошти у безстрокове користування, збільшити капітал банку, що дає змогу нарощувати обсяг активних операцій. Якщо прибуток відсутній чи невеликий, то банк може не виплачувати дивіденди акціонерам. Однак випуск простих акцій має й свої недоліки:

* є дорогим джерелом, оскільки дивіденди виплачуються з прибутку;

* розмір дивідендів, як правило, вищий за процент, що виплачується кредиторам банку.

Випуск привілейованих акцій також має свої переваги і недоліки. Так, до позитивних сторін можна віднести:

* зростання капіталу, а отже й розширення спектра активних операцій;

* кошти отримуються у безстрокове користування;

* немає загрози дійсним акціонерам щодо зменшення контролю над банком.

Проте випуск привілейованих акцій є дорогим джерелом, оскільки дивіденди по них бувають вищими за дивіденди по простих акціях. Згідно з Базельськими рекомендаціями привілейовані акції належать до додаткового капіталу, а в Україні вони, перебуваючи в складі статутного капіталу, відносяться до основного капіталу.

Процедура емісії акцій банками включає:

1. Прийняття рішення про випуск акцій

2. Випуск проспекту емісії, який готують спеціалісти банку. У проспекті визначаються вид акції, обсяг емісії, витрати на неї, тривалість. Проспект емісії готується: при першій емісії – засновниками банку, при наступних емісіях – Правлінням банку. Проспект емісії має надавати таку інформацію:

* характеристика емітента;

* органи управління банком та вищі посадові особи;

* опис ділової активності, діяльності емітента;

* інформація про емісію;

* фактори ризику.

3. Затвердження проспекту емісії Правлінням банку та його посвідчення незалежною аудиторською компанією.

4. Державну реєстрацію випуску акцій та інформації (проспекту) про емісію.

5. Публікацію проспекту. Емітент повинен опублікувати інформацію про емісію акціонерів в органах преси Верховної Рада України та Кабінету Міністрів України та в офіційному виданні фондової біржі до початку підписки на акції (не пізніш як за 10 днів).

6. Організацію розповсюдження акцій.

7. Звіт про результати випуску акцій.

Банк може приступити до здійснення емісії цінних паперів з моменту видачі дозволу Державною комісією з цінними паперами та фондового ринку капіталу.

Для одержання дозволу на випуск банк подає такі документи:

– заявку;

– нотаріально завірену копію статуту;

– список усіх засновників;

– список усіх спеціалістів, якій займається цією справою;

– перелік усіх відділень, філій, представників банку, що здійснюють операції з цінними паперами;

– копію платіжного доручення про сплату податку за реєстрацію проспекту емісії.

Передплатниками можуть бути юридичні та фізичні особи, іноземні інвеститори згідно Закону України “Про інвестиційну діяльність”.

Прості акції продаються шляхом укладання між банком і клієнтом договору – заявки у 2-х примірниках. У договорі вказується: статус обох сторін, кількість простих іменних акцій, їх номінальна і загальна сума, оплачена акціонером (10% оплата зразу, решта до кінця передплати).