71. Інвестиційні операції банків з цінними паперами, в тому числі з цінними паперами місцевих позик

Проте участь комерційних банків в інвестиційному процесі на фондовому ринку має як позитивні, так і негативні моменти.

До позитивних рис можна віднести наступні: 1) допуск банків на фондовий ринок сприятиме розвитку конкуренції між його учасниками, що зумовлює зменшення витрат емітентів та інвесторів; 2) вкладення банком коштів у цінні папери диверсифікує його активи, що підвищує стабільність банку, а, отже, і надійність збереження коштів вкладників; 3) взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформації, посилює конкурентоздатність банків та виробничого сектора. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство у поверненості кредитів; 4) наявність нормативів інвестування та інших засобів, як форм державного впливу в інвестиційну діяльність банків.

До ряду негативних аспектів щодо участі комерційних банків в інвестиційному бізнесі належать такі: 1) операції з цінними паперами є більш ризиковим видом діяльності, ніж банківська справа; 2) збитки банків від зміни курсової вартості цінних паперів або невдалого їх розміщення при емісії цінних паперів можуть зашкодити інтересам банків, дестабілізувати банківську систему; 3) наявність системи страхування депозитів зменшує самосвідомість банкірів та їх об’єктивну оцінку інвестиційних ризиків; 4) поєднання банківського та інвестиційного бізнесу здатне спричинити конфлікт інтересів між структурними підрозділами банку, та частіше інвестиційна діяльність банків має другорядні функції у порівнянні з іншою діяльністю; 5) занадто близькі відносини банку та підприємства ,внаслідок володіння банком пакетом акцій, можуть спричинити ситуацію, коли в разі погіршення фінансового становища підприємства банк буде продовжувати його кредитування, щоб запобігти збиткам від зниження курсової вартості акцій.

Перелік операцій з цінними паперами, дозволених комерційним банкам, не визначається у Законі України "Про банки і банківську діяльність". Тому необхідно керуватися такими спеціальними Законами України, як “Про цінні папери та фондовий ринок”, "Про державне регулювання ринку цінних паперів", "Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" тощо.

Загалом, аналізуючи стан інвестування банків в різні види цінних паперів, можна зробити наступні висновки: 1) інвестування банків в державні цінні папери повинно заохочуватися нормативами та гарантіями з боку держави в особі управлінських органів; 2) доля інвестування в державні цінні папери повинна встановлюватися в залежності від вкладів фізичних осіб; 3) інвестування в цінні папери, в тому числі державні, повинно супроводжуватися рядом пом’якшуючих засобів для банків (наприклад встановленням нормативів інвестування, страхуванням інвестиційної діяльності з метою уникнення інвестиційних ризиків тощо); 4) народногосподарське значення інвестицій в іпотечні облігації та операції із консолідованим іпотечним боргом повинно супроводжуватися пільговим встановленням нормативів, додатковим страхуванням, забезпеченням захисту інтересів банків шляхом удосконалення процесу зворотного стягнення на іпотеку; 5) інвестування комерційних банків в цінні папери місцевих позик повинно заохочуватися державою та місцевими органами, шляхом встановлення різноманітних стимулюючих засобів (наданням пільг по розміщенні банком своїх підрозділів чи інших об’єктів на території територіальної громади, залученням банків на пільгових умовах в заходи органів місцевого самоврядування тощо).