2. Фінансові послуги банків щодо відкриття та обслуговування рахунків клієнтів

Процес здійснення грошових розрахунків та платежів суб'єктами господарювання вимагає посередництва банківських установ. Це зумов­люється тим, що згідно з українським законодавством банкам належить ключове місце в організації грошового оборогу. Для здійснення розра­хунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. У зв'язку з цим банківські установи виступають основними оферентами розрахункових послуг.

Банки здійснюють відкриття рахунків резидентам України (юридич­ним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам) та нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Порядок відкриття банківських рахунків та їх режим визначається Національним банком України. Договір банківського рахунка укладається у письмовій формі.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнт), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. При цьому банк гарантує клієнту право безперешкодного розпорядження цими коштами та не має права визначати та контролювати напрями їх використання. З метою дотримання банківської таємниці оференти розрахункових послуг гарантують таємницю банківських рахунків, операцій за ними та відомостей про клієнтів.

Банківськими установами здійснюється відкриття своїм клієнтам (крім банків) двох видів рахунків: вкладних (депозитних), режим функціонування яких був розглянутий у попередньому параграфі та поточних, що використовуються клієнтами для забезпечення своєї господарської діяльності та власних потреб. Іншим банкам на основі укладених між банківськими установами кореспондентських угод здійснюється відкриття кореспондентських рахунків. Кореспондентський рахунок використовується для здійснення розрахунків за угодами, які виконує один банк за дорученням та за рахунок іншого банку.

В Україні банкам забороняється відкривати та вести анонімні (но­мерні) рахунки. Перед відкриттям рахунку банківські установи здійсню­ють ідентифікацію клієнтів, які відкривають такі рахунки, а також осіб, що уповноважені діяти від імені клієнтів.

Суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, банківсь­кими установами відкриваються рахунки для здійснення розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів, а також для проведення інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності. Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів і форм власності. їх відокремленим підрозділам, що здійснюють виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність з метою одержання прибутку, а також фізичним особам суб'єктам підприємницької діяльності. Поточні бюджетні рахунки відкривають підприємствам, організаціям та уста­новам, що утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів.

До поточних рахунків також належать:

1. рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законодавством України або постановами КМУ;

2. поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

3. поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті, що відкриваються постійним представництвам;

4. карткові рахунки, що відкриваються для проведення операцій із застосуванням платіжних карток;

5. поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів;

6. інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам - інвесторам в уповноважених банках України для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, одержаних від здійснення такої діяльності.

Зазначені види поточних рахунків використовуються для зберігання коштів і проведення всіх видів розрахункових, кредитних та касових операцій.

Зарахування коштів на рахунок клієнта здійснюється як шляхом унесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безго­тівковій формі з інших рахунків.

Плата за ведення поточних та кореспондентських рахунків стягується банками з клієнтів у розмірі, що зазначений у тарифах банку.

Принципи банківської діяльності передбачають відповідальність банку за збереження грошових засобів клієнтів та обов'язкове виконання їх розпоряджень щодо використання цих сум.

Списання коштів з рахунку клієнта здійснюється банком як на підставі документів, оформлених самим платником. - чеків, простих векселів, платіжних доручень, так і на підставі документів, виставлених одержувачем коштів, - платіжних вимог, переказних векселів тощо.

Перерахування коштів з рахунків клієнтів здійснюється банківськими установами з врахуванням двох принципів. По-перше, платежі здійсню­ються лише за згодою платника для чого він надсилає у банк оформлені або акцептовані ним розрахункові документи. Відхід від цього правила допускається лише у випадках стягнення коштів за рішенням суду або арбітражу. По-друге, платежі здійснюються в календарній послідовності надходження розрахункових документів та настання сі року платежу.

Законодавством України визначені граничні строки переказу коштів з рахунків клієнтів, яких повинні дотримуватись банки. Вони є такими:

1. доручення клієнта на переказ коштів, яке надійшло протягом операційного часу банку, підлягає виконанню банком в день його надходження;

2. доручення клієнта на переказ коштів, яке надшиєш після закінчення операційного часу банку, підлягає виконанню банком не пізніше наступного робочого дня;

3. міжбанківський переказ виконується а строк до трьох операційних днів;

4. внутрішньобанківський переказ виконується в строк, що визначений внутрішніми положеннями банку, але не може перевищувати двох операційних днів;

5. строки проведення переказу за допомогою інших платіжних інструментів визначаються правилами платіжної системи за договорами, що укладаються між: членами та учасниками платіж­ної системи, але при цьому строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог не може перевищувати трьох операційних днів;

6. пересилання паперових документів на переказ коштів здійсню­ється членами платіжної системи в межах України до семи робочих днів, а у межах однієї області до трьох робочих днів.