2. Загальна характеристика страхових послуг, як інструментів перейняття ризику

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування забезпечується шляхом реалізації страхових послуг, які є фінансовими операціями страховиків, що здійснюються для забезпе­чення страхового захисту страхувальників або застрахованих осіб.

Надання страхових послуг має на мсті забезпечення страхового захисту споживачів таких послуг та перерозподіл ризиків серед учасників страхування: страхувальників і страхових організацій.

Споживачами страхових послуг можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які визначені правилами і умовами певного виду страхування.

Страхові організації, як оференти страхових послуг, забезпечують нагромадження страхових внесків, формування страхових резервів та проведення страхових виплат при настанні страхових випадків.

Відповідно до форм страхування страхові послуги можуть надаватися на обов'язковій або добровільній основі. Умови надання страхових послуг при добровільному страхування регламентуються страховим договором, при обов'язковому страхуванні - законодавством.

При обов'язковому страхуванні законодавством визначаються об'єкти страхування та коло споживачів страхових послуг. Фінансові операції за обов'язковим страхуванням реалізуються на принципах обов'язковості, суцільного охоплення об'єктів страхування, безстроковості та автома­тичності дії страхування, нормування страхового забезпечення. Згідно з принципом обов'язковості страховики зобов'язані прийняти на страху­вання визначені законом об'єкти, а страхувальники - вносити належні платежі. Відповідно до принципу суцільного охоплення страхувальник зобов'язаний застрахувати всі об'єкти, що підлягають обов'язковому страхуванню, а страховик - забезпечити їх страховий захист. Принципи безстроковості та автоматичності дії страхування передбачають необхід­ність забезпечення страхового захисту об'єктів страхування, що визначені законодавством, протягом усього терміну користування страхувальни­ками такими об'єктами. Принцип нормування страхового забезпечення спрямований на спрощення страхової оцінки та порядку виплати страхового відшкодування шляхом застосування норм страхового забезпечення у відсотках до страхової суми або в грошових одиницях на один об'єкт.

Законом України «Про страхування» визначені основні види обов'язкового страхування. Ними є:

1. медичне страхування;

2. особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників;

3. особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони;

4. страхування спортсменів вищих категорій;

5. особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

6. авіаційне страхування цивільної авіації;

7. страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

8. страхування засобів водного транспорту;

9. страхування врожаю сільськогосподарських культур;

10. страхування об'єктів космічної діяльності тощо.

Страхові послуги з добровільного страхування реалізуються на дого­вірних засадах за згодою страховика і страхувальника. Добровільна форма страхування надає можливість страхувальникам вибрати на страховому ринку ті послуги, що в найбільшій мірі забезпечать реалізацію їх вимог щодо страхового захисту.

Добровільне страхування реалізується на принципах вибіркового охоплення об'єктів страхування, зазначення термін страхового захисту, діє на основі заяви страхувальника та за умови внесення ним страхових платежів

Страхові послуги, що реалізуються на принципах добровільного страхування, регламентуються договором страхування, який укладається між страховою організацією та страхувальником, відповідно до розроблених фінансовою установою правил страхування.

За умови добровільного страхування страховики зобов'язані укладати договори страхування з усіма особами, що мають потребу у страховому захисті і звернулись з такою вимогою до них. Однак правилами страхування можуть бути визначені обмеження щодо укладення договорів страхування, серед яких вік страхувальника, стан його здоров'я тощо. Страховий захист за добровільним страхуванням є завжди обмеженим у часі та діє тільки у випадку надходження від страхувальника заяви та сплати ним страхових внесків, сума та періодичність внесення яких зазначаються у договорі страхування Несплата або прострочення сплати чергового страхового внеску за добровільним страхуванням автоматично тягнуть за собою припинення дії договору страхування

Страхове забезпечення з добровільного страхування є ненормованим і залежить від страхової оцінки майна при майновому страхуванні та домовленості учасників страхових відносин - при особистому страху­ванні Відповідно до галузей страхування страхові послуги спрямовані на забезпечення:

1. майнового страхування;

2. особистого страхування;

3. страхування відповідальності;

4. страхування підприємницьких ризиків.

Майнове страхування забезпечує страховий захист засобів наземного, водного, повітряного транспорту, вантажів та інших видів майна. Економічним призначенням майнового страхування є відшкодування збитків, що виникли внаслідок настання страхового випадку і призвели до пошкодження або знищення майна застрахованої особи. За договором майнового страхування страховик за плату приймає на себе зобов'язання відшкодувати особі, на користь якої укладений страховий договір, збитки, що виникли внаслідок пошкодження (знищення) застрахованого майна.

Особисте страхування спрямоване на страхування життя, здоров'я, працездатності людини, доходів та витрат, що визначають її добробут. Воно включає страхування життя. страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування. Впровадження послуг зі страхування життя можуть здійснювати лише страховики: що одержали ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на страхування життя. Такі страховики не можуть провадити інші види страхування в Україні спостерігається значний інтерес до провадження діяльності, що пов'язана зі страхуванням життя.

Страхування життя є найважливішою галуззю особистого страху­вання, мета якого полягає у забезпеченні фінансової безпеки окремих громадян та їх сімей. Основна відмінність страхування життя від інших ризикових видів страхування полягає у тому, що ймовірність настання страхових випадків за ним завжди дорівнює 100 %. Це означає, що виплата страхової суми має відбутись за будь-яких обставин. Договори страхування життя укладаються на довгостроковий період на добро­вільній основі. Страхувальниками за цим видом страхування виступають виключно фізичні особи, які одночасно є застрахованими.

У процесі страхування фінансових ризиків страховики за винагороду можуть переймати на себе ризики неповернення коштів з депозитних рахунків фізичних та юридичних осіб в банківських установах або несплати доходу за ними, ризики непогашення облігаційних позик, а також ризики втрати (недоодержання) прибутку суб'єктами господа­рювання.

Ціною страхової послуги є страховий внесок (страхова премія), що вноситься страхувальником у розмірі та в терміни, що обумовлені дого­вором страхування або законом. На величину страхового внеску впливають наступні чинники:

1. особливості об'єкту страхування;

2. розмір страхової суми;

3. обсяг страхової відповідальності;

4. ступень ризику страховика;

5. термін страхування тощо.

Сума нагромаджених страхових премій разом з доходом від розмі­щення страхових внесків складає валовий дохід страховика, який є джерелом здійснення страхових виплат та покриття витрат страхової організації. Для забезпечення ефективності діяльності з надання страхо­вих послуг доходи страховика повинні перевищувати суми страхових виплат та витрат, що пов'язані із здійсненням фінансовою установою страхової діяльності Важливим джерелом збільшення доходів страхо­виків є інвестиційний дохід, що одержується внаслідок розміщення страхових внесків у дозволених законодавством об'єктах інвестицій.