93. Кембріджська версія кількісної теорії грошей.

Подібно Фішеру, представники кембриджської школи відстоювали тезу про вплив зміни маси грошей на рівень цін. Проте, на відміну від І. Фішера, їх підхід до проблеми був не макро-, а мікроекономічний і стосувався насамперед попиту на гроші. Кембриджські економісти основну увагу зосередили на мотивах нагромадження грошей в окремих економічних суб’єктів.

Важливою відмінністю «кембриджської версії» було те, що розміри нагромадження грошей не нав’язувалися господарюю-чим суб’єктам із «залізною необхідністю» згори, з боку тих стру-ктур і чинників, які «вливали» гроші в оборот, а визначалися мо-тивами їх поведінки, їх власними рішеннями.

Залежність накопичення грошей в економічних суб’єктів (по-питу на гроші) від обсягу виробленого продукту та рівня розвит-ку їх мотивів до формування касових залишків була виражена формулою, що дістала назву «кембриджського рівняння»:

,

де Md — попит на гроші (касові залишки);

k — коефіцієнт, що виражає частину річного доходу, яку суб’єкти зберігають у ліквідній формі (коефіцієнт Маршалла);

P — середній рівень цін;

Y — обсяг виробництва у натуральному виразі. Тому залежність цін від кількості грошей у «кембриджському рівнянні» ускладнена значно більше, ніж у «рівнянні обміну», а отже, «кембриджська версія» віддалена від класичної кількісної теорії грошей значно далі, ніж «трансакційна» версія І. Фішера.