35. Платіжні системи і їх роль у регулюванні грошового обороту.

Платіжну систему можна представити у вигляді системи механізмів, які служать для переказу грошових коштів між фізичними та юридичними особами, для розрахунку за платіжними зобов'язаннями, що виникають між ними. Платіжна система - спеціалізований елемент практично усіх економічних операцій, що відбуваються в ринковій економіці. Тобто той елемент, який стосується передачі грошової вартості в обмін на якийсь товар, послугу або фінансовий актив.

Усі платіжні системи виконують передачу інформації та переказ коштів. Передача інформації відбувається окремо від переказу грошових коштів. Грошові потоки забезпечують розрахунки. Якщо система забезпечує тільки передачу інформації про розрахунки, то вона не є платіжною, а може вважатися транспортною (прикладом транспортної системи є банківська мережа фінансових телекомунікацій S.W.І.F.T.).

Сучасними платіжними системами, здебільшого, керує банківський сектор. Передача вартості від однієї сторони іншій супроводжується однією або кількома змінами власності на депозити в банках. Ці зміни відображаються бухгалтерськими записами на рахунках у центральному та комерційних банках. Ці записи здійснюються відповідно до платіжної інформації (інструкцій, підтверджень, дозволів тощо), яка циркулює між користувачами та банками, між самими банками та між комерційними банками і центральним банком.

Платіжна система (payment system) - набір платіжних інструментів, банківських процедур і, як правило, міжбанківських систем переказу коштів, поєднання яких забезпечує грошовий обіг, разом з інституційними та організаційними правилами та процедурами, що регламентують використання цих інструментів та механізмів. Основна мета платіжної системи - забезпечення розвитку виробництва товарів і послуг.

З6. Методи економічного регулювання грошового обороту.

Економічні, або опосередковані, методи державного регулювання не обмежують свободу підприємницького вибору. Наприклад, зниження податку на бізнес або облікової ставки відсотка — типові методи економічного регулювання, спрямованого на збільшення обсягів виробництва і посилення інвестиційної активності підприємств. Останні збільшують інвестиції та обсяги виробництва не через те, що в них немає іншого виходу. їм надано цілковиту свободу щодо вибору виробничої програми й інвестиційної політики. Завдяки зменшенню податків та облікової ставки відсотка збільшення обсягів виробництва та інвестицій для підприємства стає вигіднішим, ніж раніше.

Розмежування адміністративних і економічних методів державного регулювання деякою мірою умовне. Щоб за-діяти будь-який опосередкований регулятор, відповідні державні органи мають попередньо прийняти адміністративне рішення, наприклад щодо зміни податкових ставок, про надання податкових пільг чи продаж центральним банком державних облігацій. У цьому разі будь-які економічні регулятори мають ознаки адміністрування.