logo
pravo(shpory)

39. Система органів управління економікою.

Органи державної виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері економіки скл. певну систему. До таких органів належать: міністерства й відомства, що здійснюють галузеве та міжгалузеве управління (Мін. економіки, Мін. фінансів, Антимонопольний комітет України тощо); головні управління, управління, коміте-ти, департаменти у складі місцевих рад нардепів і місце-вих держ. адміністрацій, що здійснюють управління еко-номікою на місцевому рівні; органи управління держ. господарськими об’єднаннями, які діють у певній сфері промисловості, транспорту, зв’язку тощо.

40. Організаційно-правові форми підприємництва, суб’єкти підприємнцької діяльності. Суб’єкти підпри-ємницької діяльнсоті – громадяни України, інших дер-жав, не обмежені Законом правоздатності або дієздатно-сті. Юридичні особи всіх форм власності, встановлених ЗУ “Про власність”. Підприємництво – самостійна ініці-атива, систематична, на власний ризик діяльність по в-ву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заня-ття торгівлею з метою отримання прибутку. Суб’єктами підприємницької діяльності є: приватні, акціонерні п-ва, п-ва з обмеженою відповідальністю, колективні п-ва, а також їх підрозділи (філіали, представництва, відділен-ня тощо), об’єднання п-в (асоціації, корпорації,консор-ціуми, концерни), промислово-фінансові групи, банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, страхові компанії, довірчі товариства, біржі то-що – тобто юридичні особи та фізичні особи (не обме-жені в своїй дієздатності громадяни України, іноземні громадяни, а також особи без громадянства). Для під-приємницької діяльності законом передбачається вибір організаційно-правових форм. Залежно від видів і форм власності в Україні можуть утворюватись такі види під-приємств: індивідуальне підприємство; сімейне підпри-ємство; приватне підприємство; колективне підпри-ємство; державне комунальне підприємство; державне підприємство, засноване на загальнодержавній власно-сті; спільне підприємство; підприємство засноване на власності юридичних осіб і громадян країн СНД та ін-ших держав; малі підприємства. Своєрідною організа-ційно-правовою формою підприємницької діяльності є орендні підприємства. Зараз набуває поширення така ор-ганізаційно-правова форма підприємницької діяльності, як інноваційні підприємства. Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни. За законом України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р., із змінами і доповненнями на 16 грудня 1993р. суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених законом України “Про власність”.

41. Підстави припинення підприємницької діяльнос-ті. За законом України “Про підприємництво” від 7 лю-того 1991 р., із змінами і доповненнями на 16 грудня 1993 р. діяльність підприємця припиняється: з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду або ар-бітражу; у разі закінчення строку дії ліцензії; при бан-крутстві; на інших підставах передбачених законо-давчими актами ВРУ. Підставою про порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з креди-торів або боржника до арбітражного суду. Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі ВРУ чи КМУ оголошення про пору-шення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Громадяни і юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника у той самий строк повинні подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу. Якщо порушено справу про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в аренду або перетворення його в інше підприєм-ство, засноване на колективній власності за умови прий-няття на себе боргів підприємства-боржника. Арбіт-ражний суд визнає боржника банкрутом у разі відсут-ності пропозиції щодо проведення санації або незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника.