57. Джерела цивільного права.

Джерелами цивільного права України є Конституція України (28.06.1996), Цивільний кодекс України (прий-нятий ЗУ РСР від 18.07.1963 і введений в дію 1.01.1964), Житловий кодекс України (від 30.06.1983 року), ЗУ “Про власність” (від 7 лютого 1991), “Про підприємства в Україні” (від 27 березня 1991), “Про підприємництво” (від 7 лютого 1991), “Про господарські товариства”, “Про захист прав споживачів”, “Про об’єднання грома-дян”,“Про приватизацію державного житлового фонду”, “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про малу приватизацію”, “Про заставу”, “Про цінні папери та фондову біржу” (від 18 червня 1991) та ін. Серед інших нормативних актів, що є джерелами циві-льного права, а отже й містять цивільно-правові норми, можна відмітити укази Президента (наприклад, “Про тимчасові Положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропози-цій в Україні” від 18 вересня 1992), постанови й розпо-рядження КМУ (скажімо, постанова КМУ “Про мініма-льні ставки авторської винагороди за використання тво-рів л-ри й мистецтва” від 18 лбтого 1994), а також поло-ження, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосуються майнових та особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами й відомства-ми України.

58. Поняття, структура та види цивільних правовід-носин. Цивільно-правові відносини – врегульовані нор-мами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридично рівх-ними носіями прав та обов'язків. Цивільно-правові від-носини скл. з трьох основних елементів: суб'єктів, об'єк-тів і змісту. Суб'єктами цивільно-правових відносин мо-жуть бути фізичні та юридичні особи. Об'єктами цивіль-но-правових відносин можуть бути: речі, дії, продукти творчої діяльності, особисті немайнові блага. Змістом цивільно-правових відносин є цивільні права та обов'яз-ки суб'єктів таких відносин. Цивільно-правові відносини поділяються на такі види: 1)за змістом: майнові циві-льно-правові відносини, спрямовані на задоволення майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, немай-нові цивільно-правові відносини щодо задоволення осо-бистих немайнових інтересів учасників цих відносин; 2)за зв'язком учасників відносин: абсолютні, тобто циві-льно-правові відносини, за яких уповноваженому суб'є-ктові протистоїть як зобов'язаний суб'єкт невизначене коло осіб, відносні цивільно-правові відносини, за яких уповноваженому суб'єктові протистоїть конкретно виз-начена особа, яка повинна виконати для упов-новаженого суб'єкта певні дії; 3)залежно від об'єкта пра-вових відносин: речові цивільно-правові відносини, об'-єктом яких є речі, зобов'язальні, тобто правовідносини, об'єктом яких є виконання відповідних зобов'язань; 4)залежно від структури: прості цивільно-правові від-носини, за яких одній стороні належить тільки право, а іншій – тільки обов'язок, складні цивільно-правові відносини, за яких дві сторони мають як права, так і обов'язки; 5)за характером нормативного спрямування: регулятивні цивільно-правові відносини, охоронні цивільно-правові відносини. Юридичні факти в цивіль-ному праві поділяються на юридичні дії та юридичні події. Юридичні дії – це такі юридичні факти, спричи-нення яких залежить від волі людей та породжує певні правові наслідки. Юридичні події – це юридичні факти, що настають незалежно від волі людини.

59. Цивільна правоздатність та дієздатність грома-дян України. Цивільною правоздатністю називається здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки. Правоздатність у громадянина України вини-кає від дня народження і припиняється з його смертю. Цивільна дієздатність – це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки, тобто його здатність розпоряджатися власними правами і нести відповідальність за свої дії. Цивільна дієздатність поділяється на такі види: повна дієздатність настає з досягненням повноліття – 18 років; часткова дієздатність фізичні особи у віці від 15 до 18 років; мінімальна дієздатність характерна для осіб віком до 15 років; обмежена дієздатність може бути визначена судом громадянам, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; громадянин, який через душевну хворобу чи недоумство не здатний розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути виз-наний судом недієздатним.