logo
pravo(shpory)

31. Адміністративно-правові відносини.

Адміністративно-правові відносини – відносини, що ви-никають, розвиваються і припиняють своє існування у сфері державного управління у зв’язку з організацією та функціонуванням системи виконавчої влади на всіх рів-нях управління в державі. Треба відмітити, що свій регу-лятивний вплив на ці відносини здійснює адмін. право через управління і цим упорядковує відповідні відноси-ни в державі та суспільстві. Основна увага приділяється тим відносинам, які виникають із виконанням завдань і ф-ій державно-управлінської діяльності, тобто передба-чається необхідність наявності відповідного суб”єкта виконавчої влади. Говорячи про адмін-правові відноси-ни мусимо говорити і про предмет регулювання адмін. права, адже він охоплює коло відносин, до яких необхід-но віднести: управлінські відносини, в межах яких без-посередньо реалізуються завдання , ф-ії та повноважен-ня виконавчої влади; відносини внутрішнього організа-ційного характеру, що склались у процесі діяльності ін-ших органів держ. влади; відносини, що виникають за участі суб’єктів місцевого самоврядування; відносини організаційного характеру, що виникають усередині системи громадських організацій.

32. Державна служба в Україні. Статус державного службовця. Державна служба в Україні – професійна діяльність осіб, які займають посади в державних орга-нах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і ф-ій держави та одержують зарплату за рахунок держ. коштів. Державна служба – спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституці-йних цілей і ф-ій держави. Д.с. – один з центральних ін-ститутів адмін. права. Д.с. необхідно розглядати в аспек-ті виконання службовцями їхніх обов’язків у держ. орга-нізаціях (органах держ. влади, підприємствах, організа-ціях, установах). Д.с. здійснюється на професійній осно-ві. Правовий інститут Д.с. скл. норми конст., трудового, цивільного, фінансового та інших галузей права. Із при-йняттям на держ. службу службовцеві присво.ється ранг у межах відповідної категорії посад. Держ. службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду. До найсуттєвіших обов’язків держ. службовця відносться: додержання Конституції та інших актів законодавства; забезпечення ефективної роботи і виконання завдання держ. органів відповідно до їхньої компетенції; недопу-щення порушення прав і свобод людини і громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов’язків, своєчасне і точне виконання рішень держ. органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок керівників; забезпечення держ. таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’яз-ків держ. служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню, тощо. Держ. службовець має право: користуватися правами й свобод-ами, що гарантуються Конституцією та ЗУ; брати участь у розгляді питань і винесенні в межах іхніх повноважень рішень; одержувати від держ. органів, підприємств, ус-танов та організацій, органів місцевого й регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що на-лежать до їхньої компетенції; на повагу особитої гіднос-ті, справедливе й шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників й громадян; вимагати керів-ником чітко визначеного обсягу службових повнова-жень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він обіймає, рангу, що йому присвоюєть-ся, якості, досвіду і стажу роботи; безперешкодно озна-йомлюватися з матеріалами, що стосуються проходжен-ня ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування службовими щабля-ми з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання службових обов’язків, участь у конкурсах на заміщення посад вищої категорії; вимагати службового розслідування з метою знаття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпеч-ні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до йо-го статусу; захищати свої законні права та інтереси у ви-щих за ієрархією держ. органах та в судовому порядку. Конкретні обов’язки і права держ. службовців визнача-ються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються в посадових положеннях та інструкці-ях, що затверджуються керівниками відповідних дер-жавних органів у межах закону та їхньої компетенції. Необхідно відмітити, що адмін. право обслуговує пере-довсім держ. управління. Воно визначає адміністратив-но-правовий статус державних службовців системи дер-жавного управління відповідно до ЗУ “Про держ. служ-бу” від 16 грудня 1993 року.