33. Страхування автотранспортних засобів

Об’єктом автотранспортного страхування може бути майновий інтерес фізичної чи юридичної особи, пов’язаний з експлуатацією автотранспортних засобів; з життям, здоров’ям, працездатністю страхувальника або застрахованих осіб; з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. В Україні страхування автотранспортних засобів та вантажів проводиться тільки в добровільній формі (крім небезпечних вантажів); страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та страхування від нещасних випадків на транспорті – як в обов’язковій, так і в добровільних формах.

Одним з основних видів автотранспортного страхування є страхування автотранспортних засобів.

Страховик здійснює добровільне страхування автотранспортних засобів, що належать юридичним та фізичним особам, і причепів до них, відповідного приладдя та додаткового обладнання.

Як правило, на страхування приймається автотранспортний засіб та причепи до нього в технічно справному стані (у стані відповідному правилам Дорожнього Руху).

До страхових ризиків більшість страховиків відносять:

а) пошкодження, знищення об’єкта страхування внаслідок аварії та інші пошкодження, що сталися у процесі руху;

б) пошкодження, знищення об’єкта страхування внаслідок протиправних дій третіх осіб при його знаходженні:

• у будь-якому місці;

• на стоянці, що охороняється , чи в гаражі.

в) пошкодження, знищення об’єкта страхування внаслідок стихійних лих(повінь, буря, шторм, град, обвал, повінь, удар блискавки, просадка грунту), падіння дерев, нападу тварин, а також пожежі чи вибуху в автотранспортному засобі;

г) угон або викрадення автотранспортного засобу й причепів до нього, а також крадіжка відповідно приладдя та додаткового обладнання в разі перебування:

• у будь-якому місці;

• на стоянці, що охороняється , чи в гаражі.

До переліку страхових випадків можна віднести одну, кілька або всі щойно перелічені події і конкретизувати їх у договорі страхування.

Разом з тим існують обмеження страхових випадків, при яких страховик не здійснює відшкодування.

До страхових випадків не належать (а отже, виплати страхового відшкодування не здійснюються) ситуації, при яких було зафіксовано:

а) використання автотранспортного засобу та причепів до нього у заздалегідь відомому страхувальникові аварійному стані;

б) управління автотранспортним засобом особою, котра не має посвідчення водія;

в) управління автотранспортним засобом водієм, що перебуває у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

г) непокору владі (втеча з місця події), вчинення дій, пов’язаних із порушенням Правил дорожнього руху;

д) порушення правил пожежної безпеки, перевезення та зберігання вогненебезпечних речовин і предметів, що легко займаються;

е) намір або грубу недбалість страхувальника чи його представника, а також порушення будь-ким із них установлених правил експлуатації автотранспортних засобів.

До страхових випадків, як правило, не належать і виплати страхового відшкодування не передбачають у разі знищення або пошкодження автотранспортного засобу та причепів до нього внаслідок:

• всякого роду воєнних дій чи воєнних заходів;

• перевезення автотранспортного засобу морським, залізничним та іншими видами транспорту;

• гниття, корозії, зруйнування і втрати природних властивостей матеріалів, що були використані в автотранспортному засобі, через зберігання в несприятливих умовах;

• збитків, завданих майну страхувальника, водія або пасажирів, що перебували у транспортному засобі під час страхового випадку;

• пошкодження покришок, спричиненого поганим станом проїжджої частини, наїздом на гострі предмети, їх природним зносом.

Не відшкодовуються непрямі збитки та інші видатки, що можуть бути спричинені страховим випадком (штраф, використання орендованого транспортного засобу, видатки на відрядження, втрата прибутку, простій, матеріальні збитки, пов’язані з закінченням гарантійного терміну, моральні збитки тощо.

Договір страхування укладається, як правило, на один рік. Можливе укладання договору страхування на коротші терміни, наприклад при виїзді за кордон, або на час перегону транспортного засобу.

Автомобілі та інші засоби транспорту можуть бути застраховані в розмірі їхньої дійсної вартості ( зі знижкою на знос), включаючи вартість причепа, або (якщо це передбачено договором) на будь-яку меншу страхову суму, що звичайно обмежується визначеною межею. Однак у другому випадку страхування проводиться за принципом пропорційної відповідальності, що передбачає виплату страхового відшкодування в такому відсотку від розміру збитку, який складає страхова сума від дійсної вартості транспортного засобу.

Страхова сума визначається на підставі поданих заяви страхування і документів, що підтверджують вартість автотранспортного засобу, причепів до нього та додаткового обладнання. Документи, на підставі яких визначається страхова сума щодо автотранспортного засобу та додаткового обладнання: рахунок-фактура заводу-виробника; каталог офіційного ділера; експертна оцінка незалежного фахівця. Страхова сума за договором страхування автотранспортних засобів визначається окремо для кожного об’єкта, який приймається на страхування. Вона не повинна перевищувати страхової оцінки об’єктів страхування.

Можливе укладання договору страхування з умовою урахування ступеня зносу автотранспортного засобу, а також з урахуванням втрати товарного вигляду. Ці два показника впливають на розрахунок страхового відшкодування.

Іншим важливим застереженням є застосування франшизи. Договір страхування укладається, як правило, за умови власної участі страхувальника у відшкодуванні збитків з установленим розміром безумовної франшизи. За бажанням страхувальника при укладанні договору страхування може бути заявлена також умовна франшиза, що дає змогу застосувати знижки зі страхової премії. Оскільки страховий випадок “викрадення транспортних засобів” викликає багато занепокоєнь у страховиків, вони часто вдаються до фіксованих розмірів безумовної франшизи для різних категорій транспортних засобів. Франшиза змушує страхувальника бути зацікавленим у ненастанні страхового випадку.

Договір страхування може бути укладений як на користь страхувальника, так і на користь іншої особи, визначеної страхувальником, - полісоутримувача, що має встановлені законодавством права на використання автотранспортного засобу.

Страхова премія обчислюється страховиком залежно від страхової суми та обраних страхувальником страхових випадків – чинників, що впливають на рівень імовірності виникнення страхового випадку: марки автомобіля, року його випуску, стажу та віку водія, а також наявності охоронної сигналізації і протиугонного пристрою та розміру франшизи.

При розрахунку розміру відшкодування беруться до уваги необхідні та доцільно зроблені страхувальником видатки, що мали на меті врятувати застрахований автотранспортний засіб, запобігти і зменшити збитки. Йдеться, зокрема, про такі витрати:

з транспортування пошкодженого автотранспортного засобу до найближчого місця ремонту, якщо він не на ходу;

придбання запасних частин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту, з урахуванням видатків з упакування, митних зборів та податків;

на відновлюваний ремонт, зумовлений страховим випадком;

пов’язані з усуненням прихованих пошкоджень та дефектів, виявлених у процесі ремонту, спричиненого даним страховим випадком, і підтверджених документально.