21. Коефіцієнти α (альфа) і β(бета) акцій.
Системний (систематичний), або ринковий, ризик являє собою загальний ризик усіх вкладень в цінні папери, ризик того, що інвестор не зможе повернути їх загалом без втрат. Цей вид ризику існує для всіх учасників інвестиційної діяльності і форм інвестування, він зумовлений зміною стадій економічного циклу розвитку країни або кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку, змінами податкового законодавства у сфері інвестування та іншими аналогічними чинниками, на які інвестор, обираючи об’єкти інвестування, не може вплинути (наприклад, зміни цін на енергоносії).
Аналіз системного ризику можна звести до думки стосовно того, чи варто взагалі здійснювати портфельні інвестиції, може, доцільніше спрямувати кошти в інші форми активів (нерухомість, валюту)? Системний ризик, на відміну від несистемного, можна кількісно визначити. Визнаною мірою системного ризику є -коефіцієнт, який показує мінливість дохідності акції стосовно дохідності ринку загалом (дохідності середньоринкового портфеля). Це показник несталості курсів акцій відносно ринку (-ризик).
Величина — це тангенс кута нахилу статистичної лінійної залежності між надлишковою дохідністю цінного папера й надлишковою дохідністю ринкового портфеля. Ця модель ґрунтується на багаторічних спостереженнях і з’ясуванні того факту, що ставки доходу більшості акцій переважно залежать від дії узагальнювального чинника, який, власне, і називають чинником ринку (біржі).
На більшості бірж зі зростанням цін більшості акцій пропорційно зростають ринкові індекси (і навпаки). Ці спостереження дали підстави для гіпотези, згідно з якою ставки доходу акцій щільно корельовані стосовно ринкової дохідності загального біржового індексу (середнього за біржею загалом). Значення практики дуже часто визначають спрощено як тангенс кута нахилу прямолінійної залежності між дохідністю конкретних акцій і загальноринковими рівнями дохідності (за біржею). Якщо дорівнює 1,0, це означає, що фінансовому активу притаманний середньоринковий рівень ризику. Чим ризикованіший цінний папір, тим вище , який показує, на скільки відсотків приблизно зросте (чи зменшиться) дохідність акції, коли дохідність ринку зросте (чи зменшиться) на 1 %.
Коефіцієнт Йенсена або "альфа" йенсена припускає, що реалізована ставка доходу на портфелі - лінійна функція безризикової ставки плюс страхова премія за ризик, яка е функцією систематичного ризику портфеля протягом даного періоду, плюс випадкова помилка.
Таким чином, за наявності серії часових вибірок слід чекати з урахуванням регресійних співвідношень:
Однак деякі портфельні менеджери можуть постійно обирати портфелі з надмірним доходом, тому вони будуть одержувати доходи вище середнього, що відображатиметься лінією регресії для часових вибірок. Таким чином, їхні фактичні доходи будуть постійно перевищувати очікувані рівноважні доходи. Ця різниця доходу може бути виміряна за допомогою регресійного параметру "альфа" з такого рівняння регресії:
Отож є надлишковим доходом портфеля Р протягом певного періоду часу щодо біржового індексу.
Коефіцієнт Йенсена, подібно до коефіцієнта Трейнора, припускає використання повністю диверсифікованих портфелів. Оцінний коефіцієнт є похідним від коефіцієнта Йенсена та розраховується з рівняння;
де - "альфа" портфеля, що описує надмірну в порівнянні з ринковою прибутковість цього портфеля, і - залишкове стандартне відхилення портфеля, що описує його несистематичний ризик.
Використання оцінного коефіцієнта дозволяє виміряти надмірну прибутковість портфеля на одиницю ризику та дозволяє диверсифікувати його при орієнтації портфельного менеджера на індексний ринковий портфель.
За аналогією з інженерними розрахунками оцінний коефіцієнт можна розглядати як відношення "сигнал-шум" у розрахунках і прогнозах фінансового аналітика.
Вищенаведені показники є базовими для оцінки ефективності управління портфелем. Застосовані клієнтами, вони можуть змусити поважати їхні інтереси менеджерів або виявити сильні та
- 1. Функції, завдання фінансового менеджменту.
- 2. Інвестиційні банки і їх послуги (послуги андерайтингу).
- 3. Формування статутного і резервного капіталу ат.
- 4. Оцінка фінансового стану підприємства за даними аналізу фінансової звітності.
- 5. Біржі ф'ючерсів і опціонів, види послуг.
- 6. Порядок збільшення і зменшення статутного фонду відкритих акціонерних товариств.
- 7. Організація управління портфельними інвестиціями.
- 8. Валютний дилінг: поняття, способи надання дилінгових послуг українськими фінансовими установами.
- 9. Застосування майнового методу (акумулювання активів) для оцінки вартості компанії.
- 10. Процес управління фінансовим ризиками, які супроводжують виробничо-господарську діяльність підприємства.
- 11. Послуги форфейтингу.
- 12. Фінансові переваги міжнародних корпорацій.
- 13. Організація управління капіталовкладеннями; моніторинг і постаудит інвестиційних проектів.
- 14. Споживе кредитування.
- 15. Оцінка вартості компанії методом аналогів (ринковий підхід).
- 16. Ознаки, які визначають привабливість фінансових інвестицій; формування портфеля цінних паперів.
- 17. Лізингові платежі: види і розрахунок.
- 18. Оцінка вартості компанії методом прибутковості (дохідності).
- 19. Використання показників "цикл життя проекту" та "термін окупності капіталовкладень" при прийнятті інвестиційних рішень.
- 20. Види факторингових послуг, їх характеристика.
- 21. Коефіцієнти α (альфа) і β(бета) акцій.
- 22. Зміна вартості грошей у часі; засоби врахування дії фактора часу в інвестиційних розрахунках.
- 23. Фінансовий лізинг; організація надання послуг з фінансового лізингу.
- 24. Арбітражна модель оцінки капітальних активів с.Росса.
- 25. Визначення внутрішньої норми доходу (irr) інвестиційного проекту і використання цього показника при експертизі інвестицій.
- 26. Послуги портфельного управління.
- 27. Відображення концепції ризику і доходу в моделі оцінки капітальних активів (сарм) у. Шарпа.
- 28. Застосування методу чистої нинішньої вартості (npv) при експертизі інвестицій.
- 29. Послуги в сфері накопичувального пенсійного забезпечення. Недержавні пенсійні фонди.
- 30. Основні положення теорії "портфеля" г. Марковиця.
- 31. Визначення терміну окупності капіталовкладень; застосування цього показника при виборі інвестиційних проектів.
- 32. Центральний депозитарій фондового ринку: призначення, функції і послуги.
- 33. Заходи, що можуть передбачатися для фінансового оздоровлення at.
- 34. Метод простої (бухгалтерської) норми прибутку: його переваги і недоліки при виборі інвестиційних проектів.
- 35. Реєстратори цінних паперів: функції і послуги.
- 36. Визначення ціни капіталу, що залучається з різних джерел.
- 37. Шляхи підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.
- 38. Депозитарні послуги комерційних банків.
- 39. План фінансової санації.
- 40. Ефект фінансового лівериджу (важеля).
- 41. Послуги інвестиційних фондів і компаній.
- 42. Короткострокове фінансове планування в корпорації, система бюджетів.
- 43. Прийоми управління кредиторською заборгованістю.
- 44. Послуги з перестрахування.
- 45. Основні фінансові показники, які характеризують положення корпорації на фондовому ринку.
- 46. Визначення середньозваженої ціни капталу і застосування цього показника у фінансову менеджменті.
- 47. Фінансові послуги на фондовому ринку.
- 48. Складання прогнозних фінансових звітів у процесі фінансового планування.
- 49. Прийоми управління дебіторською заборгованістю.
- 50. Основні види страхових послуг.
- 51. Консолідована фінансова звітність, її призначення.
- 52. Використання плану грошових надходжень і витрат (платіжного календаря) для управління ліквідністю підприємства.
- 53. Організація страхування в Україні і регулювання відносин у сфері страхових послуг.
- 54. Потенційні прості акції. Як їх наявність враховується при визначенні показника пна (прибуток на одну просту акцію)?
- 55. Шляхи прискорення обертання обігових коштів.
- 56. Послуги банків з міжнародних переказів грошових коштів.
- 57. Теоретичні положення і практична реалізація дивідендної політики.
- 58. Управління ліквідністю підприємства.
- 59. Трастові компанії (довірчі товариства) і трастові послуги.
- 60. Придбання ат власних акцій.
- 61. Засоби управління коштами в запасах.
- 62. Регулювання послуг на валютному ринку України.
- 63. Державні корпоративні права: механізм управління ними.
- 64. Управління грошовими коштами (залишками на поточних рахунках).
- 65. Послуги з хеджування ризиків на валютному ринку.
- 66. Депозитарні розписки. Чому виникає необхідність їх випуску.
- 67. Використання розрахунку операційного і фінансового циклів в управлінні обіговим капіталом.
- 68. Іпотечне кредитування.
- 69. Подрібнення та консолідація акцій.
- 70. Управління обіговими коштами; політика фінансування.
- 71. Депозитні послуги банківських установ.
- 72. Випуск корпораціями конвертованих облігацій і варантів.
- 73. Порівняння припливу та відпливу грошових коштів з метою оцінки фінансового стану підприємства.
- 74. Клірингові послуги.
- 75. Рейтинг корпоративних цінних паперів.
- 76. Основні об'єкти внутрішньофірмового фінансового планування.
- 77. Кредитні спілки, їх послуги.
- 78. Механізм первинного розміщення цінних паперів корпорації.
- 79. Визначення "порогу рентабельності" (точки беззбитковості), "запасу" фінансової міцності та сили впливу операційного важеля.
- 80. Фінансові послуги сучасних банківських установ.
- 81. Корпоративні облігації: різновиди, порядок розміщення.
- 82. Використання поділу витрат на змінні і умовно-постійні в управлінні фінансами.
- 83. Кредитні послуги банківських установ.
- 84. Похідні цінні папери (деривативи), їх роль у діяльності корпорації.
- 85. Основні показники кредитоспроможності підприємства.
- 86. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні.
- 87. Злиття та поглинання компаній; причини і результати цих процесів.
- 88. Визначення рівня платоспроможності підприємства та шляхи його підвищення,
- 89. Основні види фінансових послуг в Україні.
- 90. Види акцій, їх характеристика.