8. Валютний дилінг: поняття, способи надання дилінгових послуг українськими фінансовими установами.

Навальне зростання кількості бажаючих пограти на міжнародних валютних ринках породив в Україні новий активно що розвивається вид бізнесу - дилінгові послуги. Під дилингом у сенсі розуміються короткострокові операції банків та інших інститутів із управління своїми активами, зокрема і кредитно - депозитні операції. У вужчому сенсі під дилингом маються на увазі операції у світовому валютному ринку.

Валютний дилинг, зазвичай, полягає в наступних двох принципах одержання прибутку: 1. за рахунок зростання котирувань тієї валюти, яку гравець ставку. Наприклад, сума 1 млн. доларів інвестується 16 лютого 1996 року у німецькі марки за курсом 1:1,4700. 19 лютого марка посилює своїми панівними позиціями до 1:1,4400, тому гравець, звертаючи марки у долари, спромігся на прибуток в розмірі 1470000:1,4400-1000000, тобто. близько 20833 доларів. Ця схема носить яскраво виражений тимчасової характер. 2. Успішна гра можна вести і крізь крос-курси. Ця гра розгортається просторі: обігруються розбіжності у котируваннях кількох банків. Припустимо, інвестор має сумою 1 млн. доларів і має собі такі котирування: DM/$- 1:0,6667 банку А, $/Y- 1:102,00 банку Б і DM/Y- 1:67,00 банку У. Вираховуючи крос-курс $/DM через єну, отримуємо: $/Y:DM/Y - 1:1,5224. Тепер зрозуміло, що купивши в банку Б на долари єни і продавши останні банку По зазначеному вище курсу 1:0,6667, можна було одержати майже 15 тис. доларів прибутку. Описані схеми, звісно, немудрі. А реально банківські дилери використовують комбіновані схеми просторово-тимчасового характеру, які, проте, побудовано на наведених прикладах.

Попри відносну молодість світового валютного ринку, вона вже сформувався. Як і ринку його учасники воліють поводитися з подібними собі, тобто. з банками, мають хіба що вікову незаплямовану репутацію, які входять у світові рейтинги. Переважної ж більшості наших банків років п'ять-сім тому бо й у проекті. Але, попри такі невигідні умови спершу своєї діяльності на світовому валютному ринку, російські банки все-таки прагнуть зайняти на ньому своє місце. Існує 3 основні схеми, що використовують російські банки для гри на світовому валютному ринку: 1. Перший спосіб - це особисту участь у торгах на світовому валютному ринку. Проте чи все просто, як здається. Річ у тім, що угоди на МВР полягають сутнісно на слові честі, сказаному по телефону. Тому західні банки прагнуть забезпечити хоча б мінімальні гарантії. Якщо в російського банку є кореспондентські відносини з його потенційними контрагентами там, майже автоматично має можливість укладання угод певну суму (має ліміт відкритої позиції або так звану вільну “форексную” лінію). Гарантія у разі - грошей кореспондентському рахунку. Якщо ж кореспондентських відносин немає, то російському банку доведеться мати з банком-контрагентом переговори про відкриття ліміту й доводити свою надійність. Проте шанс на успіх у такі переговори мають лише великі банки, та й не завжди.

Якщо українському (а буває, навіть західному) банку вдається отримати вільну “форексную” лінію у намічених контрагентів, доведеться відмовитися від першого способу і продовжує діяти інакше. 2. Другий спосіб частіше використовують у разі, коли операції ведуться через брокерські компанії. Отримавши від нього вигідні котирування, банківський гравець укладає угоду, навіть знаючи на той час, хто є його контрагентом. Усі труднощі відсутності взаємних лімітів учасників угоди вирішуються шляхом застосування switching-банка (“свичующего”), який бере він роль посередника, роблячи від імені операції з банком- контрагентом і, природно, дублюючи його з російським партнером. Неодмінним умовою працездатності цієї схеми для російського банку служить наявність неформальних довірчих відносин із “свичующим”- банком. 3. Якщо ж банку вдається налагодити роботу жоден із у перших двох способів (для дрібного банку це типова ситуація), то може бути третій спосіб - робота через marginig account (особливий вид рахунки) у одному з західних банків. І тут торгівля замикається лише з цих двох банках, а зовнішній ринок потрібен як джерело поточних котирувань й у хеджування банком, у якому відкритий marging account, своїх валютних позицій. Власник marging account, зазвичай, одержує у відкрило рахунку банку кредити, удвадцятеро перевищує що знаходиться з його рахунку суму, що дозволяє масштаб проведених валютообмінних операцій та підвищити їх ефективність. Нарешті, дрібним інвесторам, котрим роботу з зарубіжними банками обтяжлива, пропонується один спосіб - робота через дилинговый центр.