83. Кредитні послуги банківських установ.
Банківські кредити можна класифікувати по-різному. Найбільш прагматичною можна вважати класифікацію, відповідно до якої банківські кредити розрізняють за такими критеріями й ознаками: терміном використання; забезпеченням; ступенем ризику; методом надання; способом повернення; строком повернення; характером визначення процента; способом сплати процента; кількістю кредиторів; призначенням.
Існують також банківські послуги кредитного характеру.
За терміном використання розрізняють кредити: короткострокові; середньострокові; довгострокові.
Короткострокові кредити надаються на строк до одного року. В українській банківській практиці вони є найпоширенішими. Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років, а довгострокові — понад три роки. Суттєвої різниці між середньостроковими і довгостроковими кредитами немає, тому банки України не виділяють їх окремо, хоча в країнах Заходу існує певне їх відокремлення.
Короткострокові кредити відрізняються від середньо- і довгострокових не тільки терміном використання, а й об’єктами вкладення і джерелами повернення.
З участю короткострокового кредиту формується, в основному, оборотний капітал товаровиробника (підприємця). Він опосередковує переважно поточну діяльність позичальника, а джерелом його повернення є кошти, які вивільнялися з обороту внаслідок реалізації об’єкта (проекта), що був прокредитований, тобто поточні грошові надходження.
З участю довгострокового кредиту здійснюється відтворення основного капіталу й опосередковується інвестиційна діяльність позичальника. Джерелом повернення такого кредиту є прибуток від впровадження заходів, що прокредитовані, тобто їх економічний ефект.
Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.
Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Забезпеченість — один з принципів банківського кредитування. Формами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно позичальника.
Незабезпечені (бланкові) кредити становлять невелику частку у позичковому портфелі банків. Вони можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника. Їх розмір, як правило, обмежується власним капіталом банку. Найчастіше бланковий кредит надається інсайдерам банку, причому його розмір обмежується певною часткою банківських акцій, що належать інсайдеру.
За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів — стандартні і з підвищеним ризиком.
До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними.
Кредити з підвищеним ризиком надаються банками без забезпечення, а також клієнтам з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.
За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.
Одноразові позички — це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта.
Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії.
Гарантовані позички бувають двох видів: з попередньо обумовленою датою видачі; з видачею у міру виникнення в ній потреби.
Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються: поступово (в розстрочку); водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку; відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах; за вимогою кредитора; з регресією платежів.
За строком повернення банківські позички поділяються на: строкові; до запитання; прострочені; відстрочені (пролонговані).
Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.
Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов’язаний повернути таку позичку за першою вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.
Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну плату.
Відстрочені, або пролонговані, — це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обгрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позички оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої процентної ставки.
За характером визначення процента банківські позички бувають: з фіксованою процентною ставкою; з плаваючою процентною ставкою.
За способом сплати процента розрізняються банківські позички: з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит); з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).
За переважною більшістю банківських кредитів процент сплачується через певний час після видачі (як правило, через місяць). Це — звичайні позички. На відміну від них надання дисконтного кредиту передбачає утримання процента (дисконту) одночасно з видачею позички. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит, який надається шляхом купівлі банком переказних векселів у клієнтів-векселедержателів.
- 1. Функції, завдання фінансового менеджменту.
- 2. Інвестиційні банки і їх послуги (послуги андерайтингу).
- 3. Формування статутного і резервного капіталу ат.
- 4. Оцінка фінансового стану підприємства за даними аналізу фінансової звітності.
- 5. Біржі ф'ючерсів і опціонів, види послуг.
- 6. Порядок збільшення і зменшення статутного фонду відкритих акціонерних товариств.
- 7. Організація управління портфельними інвестиціями.
- 8. Валютний дилінг: поняття, способи надання дилінгових послуг українськими фінансовими установами.
- 9. Застосування майнового методу (акумулювання активів) для оцінки вартості компанії.
- 10. Процес управління фінансовим ризиками, які супроводжують виробничо-господарську діяльність підприємства.
- 11. Послуги форфейтингу.
- 12. Фінансові переваги міжнародних корпорацій.
- 13. Організація управління капіталовкладеннями; моніторинг і постаудит інвестиційних проектів.
- 14. Споживе кредитування.
- 15. Оцінка вартості компанії методом аналогів (ринковий підхід).
- 16. Ознаки, які визначають привабливість фінансових інвестицій; формування портфеля цінних паперів.
- 17. Лізингові платежі: види і розрахунок.
- 18. Оцінка вартості компанії методом прибутковості (дохідності).
- 19. Використання показників "цикл життя проекту" та "термін окупності капіталовкладень" при прийнятті інвестиційних рішень.
- 20. Види факторингових послуг, їх характеристика.
- 21. Коефіцієнти α (альфа) і β(бета) акцій.
- 22. Зміна вартості грошей у часі; засоби врахування дії фактора часу в інвестиційних розрахунках.
- 23. Фінансовий лізинг; організація надання послуг з фінансового лізингу.
- 24. Арбітражна модель оцінки капітальних активів с.Росса.
- 25. Визначення внутрішньої норми доходу (irr) інвестиційного проекту і використання цього показника при експертизі інвестицій.
- 26. Послуги портфельного управління.
- 27. Відображення концепції ризику і доходу в моделі оцінки капітальних активів (сарм) у. Шарпа.
- 28. Застосування методу чистої нинішньої вартості (npv) при експертизі інвестицій.
- 29. Послуги в сфері накопичувального пенсійного забезпечення. Недержавні пенсійні фонди.
- 30. Основні положення теорії "портфеля" г. Марковиця.
- 31. Визначення терміну окупності капіталовкладень; застосування цього показника при виборі інвестиційних проектів.
- 32. Центральний депозитарій фондового ринку: призначення, функції і послуги.
- 33. Заходи, що можуть передбачатися для фінансового оздоровлення at.
- 34. Метод простої (бухгалтерської) норми прибутку: його переваги і недоліки при виборі інвестиційних проектів.
- 35. Реєстратори цінних паперів: функції і послуги.
- 36. Визначення ціни капіталу, що залучається з різних джерел.
- 37. Шляхи підвищення рентабельності власного капіталу підприємства.
- 38. Депозитарні послуги комерційних банків.
- 39. План фінансової санації.
- 40. Ефект фінансового лівериджу (важеля).
- 41. Послуги інвестиційних фондів і компаній.
- 42. Короткострокове фінансове планування в корпорації, система бюджетів.
- 43. Прийоми управління кредиторською заборгованістю.
- 44. Послуги з перестрахування.
- 45. Основні фінансові показники, які характеризують положення корпорації на фондовому ринку.
- 46. Визначення середньозваженої ціни капталу і застосування цього показника у фінансову менеджменті.
- 47. Фінансові послуги на фондовому ринку.
- 48. Складання прогнозних фінансових звітів у процесі фінансового планування.
- 49. Прийоми управління дебіторською заборгованістю.
- 50. Основні види страхових послуг.
- 51. Консолідована фінансова звітність, її призначення.
- 52. Використання плану грошових надходжень і витрат (платіжного календаря) для управління ліквідністю підприємства.
- 53. Організація страхування в Україні і регулювання відносин у сфері страхових послуг.
- 54. Потенційні прості акції. Як їх наявність враховується при визначенні показника пна (прибуток на одну просту акцію)?
- 55. Шляхи прискорення обертання обігових коштів.
- 56. Послуги банків з міжнародних переказів грошових коштів.
- 57. Теоретичні положення і практична реалізація дивідендної політики.
- 58. Управління ліквідністю підприємства.
- 59. Трастові компанії (довірчі товариства) і трастові послуги.
- 60. Придбання ат власних акцій.
- 61. Засоби управління коштами в запасах.
- 62. Регулювання послуг на валютному ринку України.
- 63. Державні корпоративні права: механізм управління ними.
- 64. Управління грошовими коштами (залишками на поточних рахунках).
- 65. Послуги з хеджування ризиків на валютному ринку.
- 66. Депозитарні розписки. Чому виникає необхідність їх випуску.
- 67. Використання розрахунку операційного і фінансового циклів в управлінні обіговим капіталом.
- 68. Іпотечне кредитування.
- 69. Подрібнення та консолідація акцій.
- 70. Управління обіговими коштами; політика фінансування.
- 71. Депозитні послуги банківських установ.
- 72. Випуск корпораціями конвертованих облігацій і варантів.
- 73. Порівняння припливу та відпливу грошових коштів з метою оцінки фінансового стану підприємства.
- 74. Клірингові послуги.
- 75. Рейтинг корпоративних цінних паперів.
- 76. Основні об'єкти внутрішньофірмового фінансового планування.
- 77. Кредитні спілки, їх послуги.
- 78. Механізм первинного розміщення цінних паперів корпорації.
- 79. Визначення "порогу рентабельності" (точки беззбитковості), "запасу" фінансової міцності та сили впливу операційного важеля.
- 80. Фінансові послуги сучасних банківських установ.
- 81. Корпоративні облігації: різновиди, порядок розміщення.
- 82. Використання поділу витрат на змінні і умовно-постійні в управлінні фінансами.
- 83. Кредитні послуги банківських установ.
- 84. Похідні цінні папери (деривативи), їх роль у діяльності корпорації.
- 85. Основні показники кредитоспроможності підприємства.
- 86. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні.
- 87. Злиття та поглинання компаній; причини і результати цих процесів.
- 88. Визначення рівня платоспроможності підприємства та шляхи його підвищення,
- 89. Основні види фінансових послуг в Україні.
- 90. Види акцій, їх характеристика.