Методичні рекомендації до самостійної роботи

При підготовці до обговорення першого питання, студенти повинні розуміти, що міжнародна банківська діяльність заснована на кореспондентських відносинах, які є базою для трансферту грошей, обміну валюти, фінансування міжнародної торгівлі. Необхідно зосередити увагу на питаннях щодо порядку встановлення міжнародних міжбанківських кореспондентських відносин, предмету цих відносин, порядку відображення операцій по кореспондентським рахункам ЛОРО та НОСТРО. Цьому допоможе з’ясування суті наступних термінів та понять, засвоєння узагальненої схеми.

Кореспондентом є банк, який представляє в даному регіоні інтереси іншого банку за його рахунок і виконує його фінансові та комерційні доручення.

Кореспондентський рахунок - рахунок, який відкривається банку (філії) для обліку коштів та проведення розрахунків, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного договору.

Кореспондентський рахунок ЛОРО – кореспондентський рахунок, який відкриває комерційний банк банку-кореспонденту та за яким комерційний банк здійснює операції списання і зарахування коштів згідно з чинним законодавством України та укладеним договором (рис.1.1).

У банку-кореспонденті цей рахунок є кореспондентським рахунком НОСТРО.

Рис.1.1 Етапи створення кореспондентських відносин між банками

Порядок ведення та режим кореспондентських рахунків в іноземній валюті регламентується положення про відкриття та функціонування кореспондентських рахунків банків - резидентів та нерезидентів в іноземній валюті та кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, що затверджено постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. № 118.

Готуючись до обговорення другого питання студенти повинні усвідомлювати, що міжнародні розрахунки здійснюються переважно у безготівковій формі. Основними посередниками в міжнародних розрахунках є банки, між якими виникають кореспондентські відносини. На основі міжбанківських кореспондентських відносин здійснюється рух валюти між різними країнами.

Обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні.

Порядок діяльності платіжної системи визначається її правилами, встановленими платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Правила платіжної системи (крім внутрішньобанківських платіжних систем) мають встановлювати організаційну структуру платіжної системи, умови членства, порядок вступу та виходу із системи, принцип виконання документів на переказ, відкликання документів на переказ, порядок вирішення спорів, управління ризиками в системі, систему страхування, систему захисту інформації, порядок проведення реконсиляції та інші положення, визначені платіжною організацією.

Правила відповідної платіжної системи, а також договори, що укладаються між учасниками цієї платіжної системи (крім внутрішньобанківських платіжних систем), повинні передбачати порядок врегулювання неплатоспроможності та інших випадків нездатності виконання членами платіжної системи своїх зобов'язань.

Правила внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, мають бути узгоджені платіжною організацією цієї платіжної системи з Національним банком України.

При проведенні переказу платіжні системи мають право здійснювати взаємозалік на основі клірингу або виконувати кожний документ на переказ окремо.

Для формування та обробки документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, документів на переказ, документів на відкликання платіжні системи, а також банки повинні використовувати системи захисту інформації та мають право використовувати спеціальні платіжні засоби, ідентифікатори держателя спеціального платіжного засобу, програмно-технічні засоби і телекомунікаційні канали зв'язку.

Порядок використання платіжними системами, а також окремими банками платіжних інструментів, програмно-технічних засобів, систем захисту інформації та телекомунікаційних каналів зв'язку визначається правилами цих систем та відповідними договорами, з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

При вивченні третього питання студенти повинні усвідомлювати, що із створенням системи міжбанківських комунікацій СВІФТ почався новий етап банківської справи щодо здійснення валютних операцій.

С.В.І.Ф.Т.-SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication) – світова міжбанківська організація по фінансовим телекомунікаціям).

Основні напрямки діяльності СВІФТ:

• Надання оперативного, надійного, конфіденційного, захищеного від несанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків,

• Проведення робіт по стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

Уніфіковані формати повідомлень, що використовуються для передачі інформації в мережі СВІФТ, поряд з присвоєними банківськими ідентифікаційними кодами рекомендовані ISO в якості міжнародних стандартів. Стандарти СВІФТ стали стандартами де факто для фінансових повідомлень, впливаючи на банківську справу різних країн.

Таблиця 3.1