2. Класифікація цінних паперів

Законодавство України (ст. 163 ГК, ст. 194 ЦК, ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»), вико­ристовуючи терміни «вид», «група», «форма» цінного папера, не дає їх визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ЦК України види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюють­ся законом. Тобто, перелік цінних паперів в Україні є вичерпним і визначається законами України.

Питання створення вичерпного або відкритого переліку цін­них паперів у законодавстві різних країн вирішується по-різно­му. В одних випадках цінними паперами визнаються тільки ті документи майнового характеру, які прямо вказані у перелі­ку, а інші не мають правового режиму цінного папера. Коли ж перелік є відкритим, то до категорії цінних паперів належать всі грошові документи, перераховані у законі, а також інші, не за­значені у переліку, якщо вони відповідають встановленим зако­ном вимогам. Зокрема, Закон України «Про цінні папери і фон­дову біржу» (1991), Закон Японії «Про цінні папери і фондо­ву біржу» (1948), ЦК Російської Федерації (ст. 143) містять вичерпний перелік цінних паперів, а у Законі США «Про цінні папери» (1933) перелік цінних паперів відкритий.

Цінні папери за чинним законодавством України можна кла­сифікувати за такими критеріями:

І. За порядком їх розміщення (видачі) виділяють емісійні та неемісійні цінні папери (ст. 3 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). Емісійні цінні папери – цінні папери, що по­свідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емі­тент). До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації; сертифікати фондів опе­рацій з нерухомістю; інвестиційні сертифікати; казначейські зобо­в’язання України. Цінні папери, не віднесені Законом «Про цінні папери та фондовий ринок» до емісійних, можуть бути визнані такими НКЦПФР, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних паперів.

ІІ. Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» за формою випуску цінні папери поділяють на:

1. випущені у документарній формі, що являють собою сертифікат цінних паперів, який містить реквізити відповідного ви­ду цінних паперів відповідної емісії, дані про кількість цінних паперів і засвідчує сукупність прав, що надаються цими цінни­ми паперами;

2. випущені в бездокументарній формі, що являють собою здійснений зберігачем обліковий запис, що є підтвердженням права власності на цінний папір.

Форма цінного папера не впливає на обсяг прав за цінним папером, але визначає порядок обліку та передачі прав за цінними паперами в системах обліку прав власників цінних паперів Національної депозитарної системи — системі реєстру влас­ників іменних цінних паперів та системі депозитарного обліку прав власників цінних паперів.

III. За формою випуску відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери можуть бути на пред’явника, іменні та ордерні. Згідно з ч. 1 ст. 197 ЦК України та ч. 4 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» права, посвідчені цінним папером, можуть належати:

1. пред’явникові цінного папера (цінний папір на пред’явника). Цінний папір на пред’явника (пред’явницький) на відміну від іменного не містить вказівки на конкретну особу, якій тре­ба здійснити виконання. Будь-який держатель цінного папера є особою, уповноваженою на здійснення закріпленого цим папе­ром права;

2. особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний па­пір). Іменним цінним папером визнається документ, виписаний на ім’я конкретної особи, яка тільки і може здійснити закріпле­не папером суб’єктивне право. Прикладом є акція, іменна облі­гація;

3. особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійс­нити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). Прикладо­м ордерного цінного паперу є вексель.

Ордерні цінні папери дістали своє закріплення в ЦК Украї­ни та Законі «Про цінні папери та фондовий ринок». Відповід­но до ГК України передбачено випуск та обіг тільки іменних цінних паперів та цінних паперів на пред’явника.

Категорія цінних паперів визначає порядок передачі прав за цінним папером. Для передачі іншій особі прав, засвідчених цін­ним папером на пред’явника, достатньо вручити цінний папір цій особі (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються в порядку, встановленому законами України (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Відповідно до ч. 4 ст. 197 ЦК України права, посвідчені іменним цінним па­пером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним па­пером (індосант), відповідає за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання. Стаття 163 ГК України визна­чає, що іменні цінні папери, якщо інше не встановлено законом або в них спеціально не передбачено, що вони не підлягають пе­редачі, передаються шляхом повного індосаменту.

Права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчи­нення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наяв­ність та здійснення цього права. Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, засвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бу­ти здійснене виконання зобов’язань) або ордерним (із зазначенням такої особи) (ст. 197 ЦК України, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

IV. Частина 1 ст. 195 ЦК України, ч. 3 ст. 163 ГК України та ч. 5 ст. З Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», вико­ристовуючи критерій класифікації прав з цінних паперів (зобо­в’язальні права, речові права та корпоративні права), здійсню­ють розподіл цінних паперів на групи.

Відповідно до ч. 3 статті 163 ГК України в Україні можуть випускатись і перебувати в обігу пайові, боргові та інші цінні папери. Частина 1 ст. 195 ЦК України визначає, що в Україні в цивільному обороті можуть бути: пайові, боргові, похідні та товарозпорядчі цінні папери.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону «Про цінні папери та фондо­вий ринок» в Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді ди­відендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайо­вих цінних паперів належать акції та інвестиційні серти­фікати.

2) боргові цінні папери — цінні папери, що посвідчують від­носини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. До бор­гових цінних паперів належать: а) облігації підприємств; б) державні облігації України; в) облігації місцевих позик; г) казначейські зобов’язання України; д) ощадні (депозитні) сертифікати; е) векселі.

3) іпотечні цінні папери — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які по­свідчують право власників на отримання від емітента належ­них їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться: а) іпотечні облігації; б) іпотечні сертифікати; в) заставні; г) сертифі­кати ФОН.

4) приватизаційні цінні папери — цінні папери, які посвід­чують право власника на безоплатне одержання у процесі при­ватизації частки майна державних підприємств, державного жит­лового фонду, земельного фонду;

5) похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протя­гом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фі­нансових та/або товарних ресурсів. Відповідно до Правил випуску та обігу фондових деривативів, затверджених рішенням НКЦПФР від 24 червня 1997 р. № 13, до похідних цінних паперів віднесені стандартизовані строкові договори: ф’ючерсні, форвардні контракти, свопи та ін.;

6) товаророзпорядчі цінні папери — цінні папери, які на­дають їх держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. До цієї групи цінних паперів відносять коноса­мент та складські свідоцтва, правовий режим яких визначаєть­ся Кодексом торговельного мореплавства України та Законом України «Про сертифіковані товарні склади та прості та подвій­ні складські свідоцтва».

V. За видом емітента цінні папери поділяються на:

а) державні цінні папери —розміщені державою в особі уповноваженого законодавством органу державної виконавчої влади;

б) цінні папери адміністративно-територіальних оди­ниць — випущені місцевими органами влади АР Крим або міськими радами;

в) корпоративні цінні папери — розміщені юридичними особами — суб’єктами господарювання будь-якої форми власності та організаційно-правової форми.

VI. Залежно від показника, в якому виражені цінні папе­ри, відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання та ва­лютного контролю» їх можна поділити на: цінні папери, вираже­ні у валюті України; цінні папери, виражені в іноземній валюті; цінні папери, виражені у банківських металах (золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищої проби відповідно до міжнародних стандартів).

VII. Залежно від строку обігу виділяють цінні папери:

1. строкові — цінні папери, що мають чітко визначений строк обігу. Прикладом таких цінних паперів є облігація, казна­чейське зобов’язання, ощадний сертифікат. У свою чергу строко­ві цінні папери поділяються на довгострокові — строк обігу яких перевищує п’ять років; середньострокові — строк обігу яких становить від одного до п’яти років; короткострокові — строк обігу яких до одного року.

2. без визначеного строку обігу — це цінні папери, строк обігу яких не обмежений часовими рамками. Прикладом таких цінних паперів є акція, передача прав за якою можлива протя­гом фактичного існування цього цінного папера, обумовленого строком існування акціонерного товариства, що є емітентом та­кої акції.