3.3. Правовий режим казначейських зобов’язань

Казначейське зобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах се­ред фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Держбюджету України перед власником казначейського зобов’язан­ня, дає власнику право на отримання грошового дохо­ду та погашається відповідно до умов розміщення казначейсь­ких зобов’язань (ст. 11 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Обсяг емісії казначейських зобов’язань України у сукупно­сті з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішньо­го державного боргу та обсягу пов’язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Держбюджет України на відповідний рік.

Емісія казначейських зобов’язань України є частиною бю­джетного процесу і не підлягає регулюванню НКЦПФР. Пога­шення та сплата доходу за казначейськими зобов’язаннями Украї­ни гарантується доходами Держбюджету.

Випускаються такі види казначейських зобов ‘язань: а) довгострокові – від 5 до 10 років; б) середньострокові – від 1 до 5 років; в) короткострокові – до одного року. Казначейські зобов’язання можуть бути іменними або на пред’явника; розміщуються у документарній або бездокументарній формі. У разі розміщення казначейських зобов’я­зань України у документарній формі видається сертифікат.

У сертифікаті казначейського зобов’язання України зазна­чаються вид цінного папера, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата по­гашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено по­гашення, дата і місце видачі казначейського зобов’язання, серія та номер сертифіката казначейського зобов’язання Украї­ни, ім’я власника (для іменного казначейського зобов’язання), підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, за­свідчений печаткою емітента. Розміщення казначейських зобов’язань на пред’явника в елек­тронній формі здійснюється шляхом депонування всього випу­ску в депозитарії державних цінних паперів НБУ.

Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов’язаннями України визначаються умовами їх розміщення.

Емітентом казначейських зобов’язань України виступає дер­жава в особі Міністерства фінансів за дорученням Ка­бінету Міністрів України. Рішення про розміщення казначей­ських зобов’язань приймається згідно з Бюджетним ко­дексом України. Умови розміщення казначейських зобов’язань мо­жуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов’язань перед Держбюджетом власника казначейського зобов’язання на вартість цього зобов’язання.

Кошти, отримані від розміщення казначейських зобов’язань, спрямовуються до Держбюджету України. Випуск казначейських зобов’язань здійснюється з метою пога­шення дефіциту держбюджету. Такий спосіб залучення додаткових грошових коштів є більш ефективним, ніж практи­ка позики грошей у Нацбанку шляхом емісії нових грошових знаків, яка була поширена в Україні у першій половині 90-х років XX ст. і призвела до інфляції.

Однак і такий спосіб буває часто невдалим при відсутності належного економічного обґрунтування, коли уряд держави не­конструктивно використовує залучені кошти, а виплата доходу за казначейськими зобов’язаннями та подальше їх погашення може стати тягарем для держави. Державні цінні папери в краї­нах з ринковою економікою є більш надійними об’єктами інвес­тування у порівнянні з іншими видами цінних паперів, оскільки інвестор отримує за ними стабільний дохід, який часто звільня­ється від оподаткування. Однак в Україні через складне еконо­мічне становище залучені кошти використовуються не на роз­виток виробництва чи впровадження передових технологій, а на погашення боргів.

Казначейські зобов’язання можуть бути придбані за гроші в готівковій або безготівковій формі виключно у гривнях. Пога­шення та(або) виплата виграшу здійснюються за бажанням влас­ника за гроші в готівковій або безготівковій формі шляхом зара­хування їх на рахунок, зазначений пред’явником зобов’язання.

Погашення казначейських зобов’язань та(або) виплата ви­грашу за ними здійснюються починаючи з другого дня, що на­стає після закінчення терміну обігу казначейських зобов’язань та(або) купонного періоду. Під час погашення казначейських зобов’язань пред’явникам казначейських зобов’язань виплачу­ється номінальна вартість казначейських зобов’язань та виграш за останнім купоном. Казначейські зобов’язання не можуть бути погашені раніше від дати, зазначеної на казначейському зобо­в’язанні.

Доставка, інкасація, обслуговування обігу, погашення та зни­щення казначейських зобов’язань здійснюються установами Ощадбанку, який має право залучати до розміщення казначей­ских зобов’язань торговців цінними паперами, уклавши з ними відповідні угоди.

Виплати виграшу та погашення казначейських зобов’язань здійснюються Ощадбанком за рахунок коштів, що надхо­дять від Держказначейства і припиняються через один календарний рік після дати погашення, зазначеної на казначей­ському зобов’язанні. Втрачені або знищені власником казначейські зобов’язання не поновлюються. Казначейські зобов’язання розмішуються виключно за про­дажною вартістю, порядок визначення якої встановлюється Мін­фіном виходячи з часу їх придбання. Розміщення припиняєть­ся за три робочих дні до настання терміну їх погашення або ку­понної виплати.