3.3. Правовий режим казначейських зобов’язань
Казначейське зобов’язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Держбюджету України перед власником казначейського зобов’язання, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов’язань (ст. 11 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»).
Обсяг емісії казначейських зобов’язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов’язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Держбюджет України на відповідний рік.
Емісія казначейських зобов’язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню НКЦПФР. Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов’язаннями України гарантується доходами Держбюджету.
Випускаються такі види казначейських зобов ‘язань: а) довгострокові – від 5 до 10 років; б) середньострокові – від 1 до 5 років; в) короткострокові – до одного року. Казначейські зобов’язання можуть бути іменними або на пред’явника; розміщуються у документарній або бездокументарній формі. У разі розміщення казначейських зобов’язань України у документарній формі видається сертифікат.
У сертифікаті казначейського зобов’язання України зазначаються вид цінного папера, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов’язання, серія та номер сертифіката казначейського зобов’язання України, ім’я власника (для іменного казначейського зобов’язання), підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента. Розміщення казначейських зобов’язань на пред’явника в електронній формі здійснюється шляхом депонування всього випуску в депозитарії державних цінних паперів НБУ.
Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов’язаннями України визначаються умовами їх розміщення.
Емітентом казначейських зобов’язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів за дорученням Кабінету Міністрів України. Рішення про розміщення казначейських зобов’язань приймається згідно з Бюджетним кодексом України. Умови розміщення казначейських зобов’язань можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов’язань перед Держбюджетом власника казначейського зобов’язання на вартість цього зобов’язання.
Кошти, отримані від розміщення казначейських зобов’язань, спрямовуються до Держбюджету України. Випуск казначейських зобов’язань здійснюється з метою погашення дефіциту держбюджету. Такий спосіб залучення додаткових грошових коштів є більш ефективним, ніж практика позики грошей у Нацбанку шляхом емісії нових грошових знаків, яка була поширена в Україні у першій половині 90-х років XX ст. і призвела до інфляції.
Однак і такий спосіб буває часто невдалим при відсутності належного економічного обґрунтування, коли уряд держави неконструктивно використовує залучені кошти, а виплата доходу за казначейськими зобов’язаннями та подальше їх погашення може стати тягарем для держави. Державні цінні папери в країнах з ринковою економікою є більш надійними об’єктами інвестування у порівнянні з іншими видами цінних паперів, оскільки інвестор отримує за ними стабільний дохід, який часто звільняється від оподаткування. Однак в Україні через складне економічне становище залучені кошти використовуються не на розвиток виробництва чи впровадження передових технологій, а на погашення боргів.
Казначейські зобов’язання можуть бути придбані за гроші в готівковій або безготівковій формі виключно у гривнях. Погашення та(або) виплата виграшу здійснюються за бажанням власника за гроші в готівковій або безготівковій формі шляхом зарахування їх на рахунок, зазначений пред’явником зобов’язання.
Погашення казначейських зобов’язань та(або) виплата виграшу за ними здійснюються починаючи з другого дня, що настає після закінчення терміну обігу казначейських зобов’язань та(або) купонного періоду. Під час погашення казначейських зобов’язань пред’явникам казначейських зобов’язань виплачується номінальна вартість казначейських зобов’язань та виграш за останнім купоном. Казначейські зобов’язання не можуть бути погашені раніше від дати, зазначеної на казначейському зобов’язанні.
Доставка, інкасація, обслуговування обігу, погашення та знищення казначейських зобов’язань здійснюються установами Ощадбанку, який має право залучати до розміщення казначейских зобов’язань торговців цінними паперами, уклавши з ними відповідні угоди.
Виплати виграшу та погашення казначейських зобов’язань здійснюються Ощадбанком за рахунок коштів, що надходять від Держказначейства і припиняються через один календарний рік після дати погашення, зазначеної на казначейському зобов’язанні. Втрачені або знищені власником казначейські зобов’язання не поновлюються. Казначейські зобов’язання розмішуються виключно за продажною вартістю, порядок визначення якої встановлюється Мінфіном виходячи з часу їх придбання. Розміщення припиняється за три робочих дні до настання терміну їх погашення або купонної виплати.
- Тема 3. Цінні папери: поняття, класифікація, правовий режим
- 1. Поняття та ознаки цінних паперів, їх функції та властивості
- 2. Класифікація цінних паперів
- 3. Правовий режим окремих видів цінних паперів
- 3.1. Правовий режим акцій
- 3.2. Правовий режим облігацій
- 3.3. Правовий режим казначейських зобов’язань
- 3.4. Правовий режим ощадних сертифікатів
- 3.5. Правовий режим векселів
- 3.6. Правовий режим інвестиційних сертифікатів
- 3.7. Правовий режим похідних цінних паперів (деривативів)
- 3.8. Правовий режим заставної
- 3.9. Правовий режим іпотечних цінних паперів
- 3.10. Правовий режим приватизаційних цінних паперів
- 4. Момент виникнення та переходу права власності на цінні папери