KURS_Kredit

Банківські установи

Рисунок 9.5 – Види банківських установ за спеціалізацією діяльності

Емісійні банки – це банки, які мають монопольне право на емісію грошових знаків в обіг. Як правило, вони є центральними банками країн, тобто банками першого рівня.

Інвестиційні банки – це банки, які відповідно до свого статуту, мають право на здійснення операцій з цінними паперами на фінансовому ринку. У світовій практиці зустрічаються два різновиди таких банків: банки-емітетнти цінних паперів та банки, що займаються консалтінгом у галузі „злиття та поглинання” компаній.

Іпотечні банки – це банки, які фінансують придбання житла, тобто надають іпотечні кредити для купівля нерухомості під заставу цієї нерухомості.

Ощадні банки – це банки, які формують свої ресурси за рахунок залучення тимчасово вільних коштів населення. В Україні, відповідно до банківського законодавства, для ощадного банка затверджено норматив, щодо якого більшу частку його пасивів (більш ніж 50 %) повинні складати вклади фізичних осіб.

Сільськогосподарські банки – це галузеві банки, які надають банківські послуги певному сектору економіки – сільському господарству, у тому числі займаються кредитуванням фермерських господарств.

Розрахункові (клірінгові) банки – це банки, які здійснюють взаємні розрахунки у вигляді заліку вимог одне до одного для чого у країні створюються клірінгові, або розрахункові, палати. Можливо декілька способів клірінгу (безготівкового заліку):

всередині одного банка;
через місцеві розрахункові палати;
через мережу банків-кореспондентів;
через розрахункову мережу центрального банка.

В Україні у 1994 р. запроваджено модель міжбанківських розрахунків на основі електронних технологій через розрахункові палати – центральну розрахункову палату, яка безпосередньо підпорядкована НБУ, та регіональні розрахункові палати, які є структурними підрозділами територіальних управлінь Національного банка.

Експортно-імпортні (зовнішньоекономічні) банки – це банки, які спеціалізуються на здійсненні міжнародних банківських операцій.

4 За територіальною ознакою банки бувають:

міжнародні – створюються за участю іноземного капіталу й можуть мати філії та здійснювати обслуговування клієнтів в інших країнах;
національні – функціонують у межах однієї країни. До них відносяться банки, що мають мережу філій по всій країні. Наприклад, в Україні до цієї групи банків відносяться Ощадбанк, Правексбанк, Промінвестбанк, Приват-банк і т. і.;
регіональні – обслуговують певний регіон країни, тобто діють в одній чи декількох прилеглих областях..

5 За наявністю мережі філій:

філіальні;
безфіліальні.

Банківська система – це сукупність різного виду банків і банківських інститутів (філій, представництв), свідомо побудована на законодавчій основі у їх єдності з чітким визначенням місця, субординації та взаємозв'язків окремих її елементів та ланок, що існує в тій чи іншій країні у визначений історичний період.

Банківська система України організована за принципом американської дворівневої системи. У такий спосіб вона містить у собі два рівні: центральний банк і мережу державних та комерційних банків.

Дворівнева побудова – ключовий принцип побудови банківських систем у ринкових економіках.

Дворівнева банківська система – банківська система, у якій емісійно-організаційні функції відокремлені від інших банківських, і виключне право на їх здійснення надане центральному банку – банку першого рівня.

Вона виконує свої специфічні функції та роль в економіці, які хоч і пов'язані з функціями і роллю окремих банків, проте не повторюють їх і не зводяться до них, а мають самостійне значення.

Банківська система має багато спільних рис з іншими економічними системами, що ставить її в один ряд з найвищими ієрархічними структурами цілісної економічної системи країни. Проте вона має й свої специфічні риси, які виділяють її з ряду інших систем і надають їй статусу самостійного економічного явища.

Загальні ознаки банківської системи:

1) включає елементи, які підпорядковані певній єдності й відповідають єдиним цілям;

2) має специфічні якості, які визначаються її складовими елементами та відносинами, що виникають між ними;

3) банківська система в цілому здатна до взаємозамінності елементів;

4) банківська система є динамічною: всередині неї постійно виникають нові взаємовідносини;

5) виступає як саморегульована система: кожний банк самостійно обирає політику на фінансовому ринку;

6) банківська система є керованою системою: керованість полягає в тому, що центральний банк встановлює нормативи діяльності комерційних банків. Ці нормативи встановлюються з метою забезпечення стійкості банківської системи та підтримання довіри економічних суб'єктів, і в першу чергу населення, до системи комерційних банків.

На першому (вищому) рівні ієрархії знаходиться центральний банк. Він є головним банком країни, його ще називають емісійним банком, тому що саме йому належить монопольне право емісії банкнот. Центральний банк активно взаємодіє з системою комерційних банків. Тому центральні банки ще називають «банками першого рівня».

Існують два шляхи створення центрального банку: еволюційний (на базі найбільшого комерційного банку створюється центральний банк); організаційний (на підставі певного закону створюється новий банк, який наділяється емісійними повноваженнями).

Комерційні банки – це другий (нижчий) рівень банківської системи. Вони обслуговують юридичних і фізичних осіб.

Банком є та кредитна установа, яка приймає депозити, надає кредити, здійснює розрахунково-касове обслуговування, має обов'язкові резерви у центральному банку. Це базові ознаки комерційного банку, який виступає одночасно у ролі й покупця, й продавця існуючих у суспільстві тимчасово вільних грошових коштів.

Наявність обов'язкових резервів у центральному банку є спільною рисою для комерційних банків і відмінною рисою комерційних банків від небанківських кредитних установ.

Принципи організації банківської системи України було визначено у 1991 році на підставі закону «Про банки і банківську діяльність» (від 20.03.1991). У подальшому діяльність банківської системи України регулюється згідно з Законами України «Про банки i банківську діяльність» (від 7.12.2000) та «Про Національний банк України» (від 20.05.1999).

Содержание