9.3 Небанківські фінансово-кредитні інститути, їх класифікація та характеристика
З середини 50-х років XX століття важливу роль у фінансових системах розвинутих країн почали відігравати спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, які здійснювали накопичення та мобілізацію грошового капіталу, акумуляцію заощаджень населення та постачання позикового капіталу.
Зростання ролі небанківських фінансових установ, до яких відносяться страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, фінансові, інвестиційні фонди та компанії тощо, викликано наступними основними чинниками:
- по-перше, збільшенням доходів населення у розвинутих країнах;
- по-друге, активним розвитком ринку цінних паперів;
- по-третє, наданням цими установами послуг, які не в змозі надавати банки;
- по-четверте, деякі небанківські фінансові установи (пенсійні фонди, страхові компанії) акумулюють грошові кошти населення на значно більші строки, ніж банки. Це дає їм можливість здійснювати довгострокові інвестиції.
У сучасних умовах небанківські фінансові інститути займаються акумуляцією заощаджень населення, наданням кредитів шляхом облігаційних позик державі та фірмам, мобілізацією капіталу шляхом емісії акцій; здійснюють іпотечне кредитування; надають споживчі кредити населенню.
Ці установи конкурують між собою як за залучення коштів, так і у сфері кредитних операцій. Однак слід мати на увазі, що конкурентна боротьба носить неціновий характер. Це пояснюється особливостями операцій фінансових установ. У банківській сфері діють відсоткові ставки по депозитах, кредитах. У страховій справі діє страховий тариф, який визначає розмір страхової премії та страхового відшкодування. Інвестиційні компанії діють на основі курсової різниці між емітованими та придбаними акціями. Таким чином, нецінова конкуренція визначається непорівнюваними операціями та цінами на них.
Небанківські фінансово-кредитні установи є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і нагромаджень, розміщення їх у дохідні активи: у цінні папери та кредити (переважно довгострокові).
У своїй діяльності вони мають багато спільного з банками:
- функціонують у тому самому секторі ринку, що й банки, у секторі опосередкованого фінансування;
- формуючи свої ресурси (пасиви), вони випускають, подібно до банків, боргові зобов’язання, які менш ліквідні, ніж зобов’язання банків, проте теж можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент;
- розміщуючи свої ресурси в дохідні активи, вони купують боргові зобов’язання, створюючи, подібно до банків, власні вимоги до інших економічних суб'єктів, хоч ці вимоги менш ліквідні і більш ризиковані, ніж активи банків;
- діяльність їх щодо створення зобов’язань і вимог ґрунтується на тих самих засадах, що й банків: їх зобов’язання менші за розмірами, більш ліквідні і коротші за термінами, ніж власні вимоги, внаслідок чого їх платежі за зобов’язаннями менші, ніж надходження за вимогами, що створює базу для прибуткової діяльності.
Разом з тим посередницька діяльність небанківських фінансово-кредитних установ істотно відрізняється від банківської діяльності:
- вона не пов’язана з такими операціями, які визнані як базові банківські;
- вона не зачіпає процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей, а отже немає потреби контролювати їх діяльність так само ретельно, як банківську, насамперед поширюючи на них вимоги обов’язкового резервування. Тому законодавство всіх країн дає їм інший статус, ніж банкам;
- вона є вузько спеціалізованою.
Спеціалізація небанківських посередників здійснюється за двома критеріями:
1) за характером залучення вільних грошових коштів кредиторів;
2) за тими додатковими послугами, які надають фінансові посередники своїм кредиторам.
Формування грошових ресурсів небанківських фінансово-кредитних установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштами власники не можуть так вільно скористатися, як банківськими вкладами. Як правило, ці кошти вкладаються на тривалий, заздалегідь визначений строк. Чим довший цей строк, тим з більшими ризиками пов’язане таке розміщення і тим вищі доходи воно повинно приносити.
Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами:
- на договірних засадах;
- шляхом продажу посередником своїх цінних паперів (акцій, облігацій).
Звідси всі небанківські посередники поділяються на:
1) договірних фінансових посередників, які залучають кошти на підставі договору з кредитором (інвестором);
2) інвестиційних фінансових посередників, які залучають кошти через продаж кредиторам (інвесторам) своїх власних акцій, облігацій, паїв тощо.
Усередині кожної з цих груп фінансові посередники класифікуються за видами послуг, які вони надають своїм клієнтам понад доходи за залучені кошти.
Усередині групи договірних посередників за цим критерієм можна виокремити:
-
страхові компанії;
-
пенсійні фонди;
-
ломбарди,
-
лізингові та факторингові компанії.
Усередині групи інвестиційних посередників за цим критерієм можна виокремити:
-
інвестиційні фонди;
-
фінансові компанії;
-
кредитні спілки тощо.
Загальна класифікація небанківських фінансово-кредитних установ наведена на рис. 9.6.
Рисунок 9.6 – Класифікація небанківських фінансово-кредитних установ
Розглянемо в загальних рисах механізм посередницького функціонування основних видів небанківських фінансово-кредитних установ.
- Тема 8 кредит у ринковій економіці
- 8.1 Необхідність, сутність та функції кредиту
- 8.2. Форми та види кредиту. Принципи кредитування
- Класифікація форм та видів кредиту
- 8.3 Позичковий процент, його сутність і роль
- 8.4 Кредитна система та її структура
- Контрольні запитання
- Тема 9 фінансові посередники грошового ринку
- 9.1 Сутність, призначення та види фінансового посередництва
- Фінансові посередники
- Заощадження населення
- 9.2 Банки як провідні суб'єкти фінансового посередництва. Банківська система
- 1 За формою власності банки бувають:
- Банківські установи
- 9.3 Небанківські фінансово-кредитні інститути, їх класифікація та характеристика
- I. Договірні фінансові посередники
- II. Інвестиційні фінансові посередники
- Контрольні запитання
- Тема 10 центральні банки
- 10.1 Центральні банки, їх походження та функції
- 10.2 Центральний банк України: статус та організаційна структура
- 10.3 Функції та завдання нбу
- 10.4 Пасивні та активні операції нбу
- 1 Пасивні операції нбу
- 2 Активні операції нбу
- Контрольні запитання
- Тема 11 комерційні банки
- 11.1 Комерційні банки: поняття, класифікація та функції
- Спрощений баланс комерційного банка
- 11.2 Пасивні операції комерційних банків
- 11.3 Активні операції комерційних банків
- 11.4 Кредитні операції. Організація та порядок кредитування
- Класифікація банківських кредитів за різними критеріями
- 11.5 Інвестиційна діяльність комерційних банків
- 11.6 Фінансові послуги комерційних банків
- 11.7 Доходи, прибуток комерційного банку. Баланс банку
- Контрольні запитання
- Тема 12 міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з україною
- 12.1 Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні
- 12.2 Світовий банк: основи організації, структура та призначення
- 12.3 Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції
- 12.4 Європейський банк реконструкції та розвитку
- 12.5 Банк міжнародних розрахунків
- Контрольні запитання