9. Регулювання фінансово-господарської діяльності банку за допомогою економічних нормативів

Одним із найважливіших завдань управління банком є забезпе­чення належного рівня ліквідності. Банк вважається ліквідним, якщо він має можливість залучати грошові кошти за прийнятною ціною тоді, коли вони потрібні. Це означає, що банк повинен у будь-який час мати змогу задовольнити вимоги своїх клієнтів про зняття гро­шових коштів з їхніх рахунків.

Дотримання банком належного рівня ліквідності залежить від кількох основних чинників:

- наявності у банку необхідної суми ліквідних коштів;

- можливості залучення ліквідних коштів шляхом їх позичення чи продажу активів.

Поняття ліквідності банку ширше, ніж поняття платоспроможності. Воно включає здатність банку виконувати не лише боргові й позабалансові зобов'язання, а й забезпечувати грошовими коштами своїх клієнтів. Іншими словами, ліквідність банку обов'язково передбачає платоспроможність, але, крім неї, ще й можливості вести окремі категорії активних операцій [14].

Казначейський департамент ПАТ «Дельта Банк» здійснює оцінку та планування ліквідності Банку, а також готує пропозиції по управляючим діями у сфері управління ліквідністю Банку. За результатами оцінки ризику ліквідності КУАП формує управлінську звітність для керівництва банку.

Для вимірювання величини ризику ліквідності Банк використовує геп-аналіз. Для контролю рівня ризику ліквідності використовується лімітування ліквідних позицій Банку. Ліміти ліквідних позицій встановлюються у розрізі основних операційних валют та стандартних часових інтервалів. Об'єм лімітів відображає можливості Банку по оперативній мобілізації коштів на грошових ринках. Контроль дотримання встановлених лімітів здійснюється Департаментом ризик-менеджменту.

При оцінці рівня ризику ліквідності, окрім базових розрахунків, Банк здійснює оцінку ліквідності з використанням стрес-тестів та сценарного моделювання, що охоплюють стандартні та більш несприятливі ринкові умови.

Управління ліквідністю Банку вимагає проведення аналізу рівня ліквідних активів, необхідного для врегулювання зобов'язань при настанні строку їх погашення, забезпечення доступу до різних джерел фінансування, наявності планів у випадку виникнення проблем з фінансуванням та здійснення контролю за відповідністю балансових показників ліквідності нормативним вимогам. Банк щоденно розраховує нормативи ліквідності відповідно до вимог Національного банку України. Ці нормативи включають:

• норматив миттєвої ліквідності (Н4), який розраховується як відношення високоліквідних активів до зобов'язань, що погашаються на вимогу. Станом на кінець дня 31 грудня 2009 року цей норматив складав 53,66% (на кінець 2008 року - 63,54%) при встановленому НБУ нормативному значенні миттєвої ліквідності не менше 20%;

• норматив поточної ліквідності (Н5), який розраховується як відношення ліквідних активів до зобов'язань з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно). Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року цей норматив складав 64,58% (на кінець 2008 року – 52,37%) при встановленому НБУ нормативному значенні поточної ліквідності не менше 40%;

• норматив короткострокової ліквідності (Н6), який розраховується як відношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань. Станом на кінець дня 31 грудня 2009 року цей норматив складав 25,22% (на кінець 2008 року – 38,84%) при встановленому НБУ нормативному значенні короткострокової ліквідності не менше 20%.

Інформацію щодо ліквідної позиції Банку та необхідного рівня ліквідних активів, що готується УМАП на щоденній основі, отримує Казначейський департамент Банка, який забезпечує наявність достатнього об'єму ліквідних активів, який переважно складається з високоліквідних коштів, які знаходяться у касі банку та на кореспондентських рахунках, короткострокових ліквідних торгових цінних паперів, депозитів у банках та інших міжбанківських інструментів, для підтримки достатнього рівня ліквідності в цілому по Банку.

Протягом звітного періоду банк дотримувався нормативів кредитного ризику, встановлених НБУ, які знаходилися в межах допустимих значень і на кінець дня 31.12.2010 року були наступними:

• максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) дорівнював 10,32% (при нормативному значенні не вище 25%);

• великих кредитних ризиків (Н8) був 20,53% (не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу);

• максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, (Н9) дорівнював 1,2% (при нормативному значенні не вище 5%);

• максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, (Н10) складав 2,92% (при нормативному значенні не вище 30%).

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банк бере на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (далі – норматив Н3) відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій. Норматив Н3 установлює мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів. Станом на кінець дня 31.12.2010 р. значення нормативу адекватності регулятивного капіталу становило 22,13%, при нормативному значенні не менш ніж 10%, значення нормативу (коефіцієнту) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів становило 17,45%, при нормативному значенні не менш ніж 9%.